Справа № 161/22448/25
Провадження № 2/161/695/26
26 січня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, -
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебуває у шлюбі, який зареєстрований 16.11.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1744. Від даного шлюбу мають неповнолітніх дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час відповідач залишив сім'ю та проживає окремо.
Покликається на те, що відповідач являється батьком неповнолітніх дітей, які перебувають на її утриманні, проте останній жодної матеріальної допомоги на їх утримання не надає, не цікавиться їх справами та здоров'ям.
У зв'язку з чим, просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
До початку розгляду справи по суті від представника позивача надійшла заява про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача також подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги визнає частково, не заперечує щодо стягнення з відповідача аліментів в розмірі частини від його доходів, вказавши, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 28.05.2010 року та НОМЕР_2 від 01.07.2021 року (а.с. 6, 7).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Також з'ясовано, що неповнолітні діти проживають разом з матір'ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання. Батько дітей проживає окремо.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 2 817 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, зважаючи, що відповідач свій обов'язок по утриманню дітей належним чином не виконує, неповнолітні діти перебувають на утриманні матері, то суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягувати аліменти в розмірі 1/3 частини щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення ними повноліття.
На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні.
Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.
При цьому, твердження представника відповідача, що у ОСОБА_2 перебувають на утриманні непрацездатні батьки, не звільняє його від відповідальності утримувати дітей.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 1211,20 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України ст. ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 31.10.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення про стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 26 січня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк