Справа № 761/16740/25
Провадження № 2/761/6695/2025
25 серпня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Однолько Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова Компанія ?Кредит-Капітал? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінансова Компанія ?Кредит-Капітал? (надалі по тексту - ТОВ ?ФК ?Кредит-Капітал?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?ФК ?Кредит-Капітал?) користь заборгованість за кредитним договором на підставі заяви (оферти) №200316244 від 21 грудня 2020 року у розмірі 83 088, 88 грн., з яких сума боргу за кредитом (тілом кредиту) - 60 854, 17 грн.; проценти за користування кредитом - 22 234, 71 грн.; судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 грудня 2020 року між АТ ?Банк Форвард?, правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі заяви (оферту) №200316244 на укладення договору про надання та використання платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу ОСОБА_1 було випущено на її ім?я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту, а відповідач зобов?язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який було підписано відповідачем, позичальнику надається кредит строком на 11 місяців на суму 100 000, 00 грн., який може бути збільшений згідно з Умовами надання та обслуговування платіжних карток, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48, 0 % річних.
Банк свої зобов?язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.
25 липня 2024 року між первісним кредитором - АТ ?Банк Форвард? та ТОВ ?ФК ?Кредит-Капітал? було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Оскільки, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 83 088, 88 грн., а тому, позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
17 липня 2025 року через загальну канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва від відповідачки надійшов письмовий відзив у якому остання просила суд в задоволенні позовних вимог ТОВ ?ФК ?Кредит-Капітал? відмовити.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що її не було ознайомлено з публічною пропозицією на комплексне обслуговування фізичних осіб, а також не було надано їх копії. Також, позивачем не надано доказів отримання нею графіку платежів, розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку, надсилання електронного платіжного засобу у вигляді картки, первинних фінансових документів про отримання та повернення кредитних коштів. З боку позивача не було надано доказів узгодження між сторонами істотних умов договору.
Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з?явилася; про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку; надіслала письмовий відзив на позов, однак, в судове засідання не з?явилась; причини неявки суду не сповістила, як і не направила свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що 21 грудня 2020 року між АТ ?Банк Форвард?, правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі заяви (оферту) №200316244 на укладення договору про надання та використання платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу ОСОБА_1 було випущено на його ім?я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який було підписано відповідачем, позичальнику надається кредит строком на 11 місяців на суму 100 000, 00 грн., який може бути збільшений згідно з Умовами надання та обслуговування платіжних карток, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,0 % річних.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що не заперечував відповідач в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки, сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1049 згаданого Кодексу визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов?язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов?язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
25 липня 2024р. між первісним кредитором - АТ ?Банк Форвард? та позивачем було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Витягу з Реєстру договорів, прав вимоги за якими відступається та боржників з такими договорами, Додаток №1 до Договору про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1, ТОВ ?ФК ?Кредит-Капітал? набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 200316244 від 21 грудня 2020 року у загальну суму 83 088, 88 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 60 854, 17 грн.; заборгованість по відсотках - 22 234, 71 грн.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Твердження відповідачки в тім, що з боку позивача суду не було надано доказів отримання ОСОБА_1 графіку платежів, розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку, надсилання електронного платіжного засобу у вигляді картки, первинних фінансових документів про отримання та повернення кредитних коштів, а також, доказів узгодження між сторонами істотних умов договору, судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, вони містять заяву ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку від 21 грудня 2020 року та розписку ОСОБА_1 про отримання картки від 24 грудня 2020 року, відповідно до договору №200316244 від 21 грудня 2020 року.
Підписуючи заяву (оферту) №200316244 від 21 грудня 2020 року, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася з Умовами та Тарифами по картках, примірники яких має та погоджується з ними (п.1.4.1., п.4.2 заява (оферта)).
Згідно п.4.4. заява (оферта), банк в повному обсязі повідомив мене про наявні в банку умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій, предмет кожної супутньої послуги, обґрунтування вартості супутньої послуги, правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, фінансові умови Договору про картку ( включаючи вартість кредиту), які окрім інформаційного блоку заяви містяться також в умовах по карткам.
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами та підписаний.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність?.
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (що було чинним на час видачі кредиту), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Проаналізувавши надану позивачем виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 на підтвердження існуючої заборгованості, суд прийшов, що вона є належним доказом на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки, вони відповідає вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п. 61 Положення №75
Надані виписки підтверджують наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документом первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?.
З боку відповідачки суду не було надано доказів (детального контррозрахунку) на спростування існуючої суми заборгованості, зазначеної позивачем.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 83 088, 88 грн. (60 854, 17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22 234, 71 грн. - проценти за користування кредитом).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 512, 514, 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 625, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Кредит-Капітал? (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Кредит-Капітал? заборгованість за договором №200316244 від 21 грудня 2020 року у розмірі 83 088 (вісімдесят три тисячі вісімдесят вісім) грн. 88 коп.; судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: