Справа №760/1507/26 2-з/760/91/26
03 лютого 2026 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Верещінська І.В., розглянувши заяву адвоката Мудрик А.І. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
На адресу Солом'янського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката Мудрик А.І. про забезпечення позов до подання позовної заяви у якій просить забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на:
1. Квартиру АДРЕСА_1 (далі по тексту - квартира);
2. Транспортний засіб марки Toyota Corolla, державний номерний знак: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 (далі по тексту - транспортний засіб)..
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинства здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Тобто першочерговим при прийнятті заяви про забезпечення позову до свого провадження є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.
Із матеріалів заяви, заявник має намір звернутися до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, набутого під час шлюбу.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються: будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири, тощо), речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування, тощо), а також поділ нерухомого майна, що перебуває в спільній власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, розірвання договору оренди нерухомого майна у зв'язку з невиконанням стороною договору, переводу прав покупця нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати та користування нерухомим майном тощо.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Оскільки заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подана у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, однак у даному випадку нерухоме майно не знаходиться на території Солом'янського району міста Києва, тому підлягають застосуванню правила виключної підсудності, таким чином заяву Мудрик А.І. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви необхідно передати у відповідності до ч. 1 ст. 31 ЦПК України на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 31, 149, 152, 260, 261 ЦПК України, суддя
Заяву адвоката Мудрик А.І. про забезпечення позову до подання позовної заяви - передати на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27а).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Верещінська