СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/601/26
ун. № 759/14540/25
29 січня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 про повернення застави та клопотання прокурора про покладення на обвинувачену обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, під здійснення у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000000079 від 27.01.2025, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 366 КК України;
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ;
захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ;
обвинувачена ОСОБА_4 ;
Захисник ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про повернення обвинуваченій застави у розмірі 605600 гривень, сплаченої нею за ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.02.2025. Обґрунтовуючи вказане клопотання, захисник зазначила, що вказаною ухвалою слідчого судді до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 605600 гривень. У разі внесення застави на обвинувачену покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Оскільки ОСОБА_4 обов'язки, покладені на неї, не порушувала, прокурором не подавалося клопотання про продовження дії запобіжного заходу чи про обрання нового запобіжного заходу, закінчився встановлений судом строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, захисник вважає, що строк дії запобіжного заходу у вигляді застави закінчився, а внесена обвинуваченою сума застави підлягає поверненню на підставі положень ч. 11 ст. 182 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали клопотання захисника ОСОБА_3 про повернення застави та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді застави є безстроковим, а закінчення строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену, не є підставою для повернення застави.
Разом з тим, прокурор подав клопотання про покладення на обвинувачену обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду та прокурора за кожним викликом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну. Клопотання прокурора обґрунтоване наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 .
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , думку яких підтримала обвинувачена ОСОБА_4 , просили відмовити прокурору у задоволенні клопотання у зв'язку з недоведенням існування ризиків невиконання обвинуваченою процесуальних обов'язків. При цьому захисники стверджували про те, що на час розгляду клопотання прокурора щодо ОСОБА_4 не застосовано будь-якого запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників судового провадження, при вирішенні клопотання захисника суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.02.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою визначено до 14.04.2025 включно. Одночасно слідчим суддею визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600 гривень 00 копійок.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 такі обов'язки: не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); прибувати до слідчого, прокурора та суду (в залежності від стадії кримінального провадження) за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Визначено строк дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 (два) місяці з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
Згідно з листом ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 20.02.2025, ОСОБА_4 20.02.2025 звільнена з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
За приписами абзацу 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Запобіжні заходи, у тому числі застава, застосовуються для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим певних обов'язків: як тих, що визначені ухвалою слідчого судді чи суду відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, так і тих, що передбачені безпосередньо пунктами 1, 3, 4 ч. 7 ст. 42 КПК України.
Визначені в ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки можуть бути застосовані додатково до обраного щодо підозрюваного запобіжного заходу, який не пов'язаний із триманням під вартою. Обов'язки підозрюваного, обвинуваченого, передбачені в ч. 7 ст. 42 КПК України, покладаються на нього процесуальним законом і діють з часу набуття особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, незалежно від застосування запобіжного заходу.
З викладеного слідує, що застава згідно ст. 182 КПК України застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, проте не лише визначених у ст. 194 КПК України і покладених на нього ухвалою слідчого судді або суду, а і тих, які перелічені у ч. 7 ст. 42 КПК України.
Відповідно до приписів ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2024 у справі № 308/1220/22 (провадження № 51-3287км24), згідно з вимогами ст. 182 КПК України та параграфу 1 Глави 18 цього Кодексу не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу. З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці, та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким у цьому випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу внесеної застави.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, пунктів 7-8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії. Ураховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинялась, а вказаний запобіжний захід діяв як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання ним процесуальних обов'язків, належної процесуальної поведінки то вимога про повернення застави є такою, яка суперечать меті застосування запобіжного заходу.
Отже, враховуючи вищенаведені норми кримінального процесуального законодавства та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку, що твердження захисника ОСОБА_7 про те, що запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 , припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку дії запобіжного заходу, на який його було обрано, у зв'язку з чим заставу слід повернути, суперечить положенням кримінального процесуального Закону.
З огляду на те, що судове провадження у даному кримінальному провадженні триває, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцю, у зв'язку з чим відмовляє захиснику у задоволенні клопотання про повернення застави.
Разом з тим, вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
При розгляді клопотання прокурора суд враховує, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, тобто запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, щодо ОСОБА_4 вже застосований.
Оцінюючи доводи прокурора про збереження ризиків, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується, серед іншого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Наведена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності залишити територію України. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» та п. 36 у справі «Москаленко проти України» де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Відтак суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду, покладення на обвинувачену обов'язків прибувати до суду за кожним викликом та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, є належними заходами, які відповідають існуючим ризикам, спрямованими на належне виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків.
Разом з тим, оскільки наразі здійснюється судове провадження, з огляду на стадію даного кримінального провадження суд визнає необґрунтованими доводи прокурора про необхідність покладення на обвинувачену обов'язку прибувати до прокурора за кожним викликом.
Таким чином, клопотання прокурора є таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 184, 194, 200, 369-372 КПК України, суд,
Відмовити захиснику ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про повернення обвинуваченій ОСОБА_4 сплаченої суми застави у розмірі 605600 гривень 00 копійок.
Клопотання прокурора про покладення на обвинувачену обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити частково.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, тобто до 29.03.2026, такі обов'язки:
1)прибувати до суду за кожним викликом;
2)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині відмовити прокурору в задоволенні клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 03 лютого 2026 року.
Суддя ОСОБА_8