СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/6560/26
ун. № 759/2172/26
про передачу справи за підсудністю
03 лютого 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В. про визнання заповіту недійсним, -
22.01.2026 р. до суду надійшов зазначений позов.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Як вбачається зі змісту та форми звернення позивач звертається із позовною заявою, яка підлягає розгляду саме у порядку позовного провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Частиною 1 ст. 48 Кодексу визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, окремі спірні правовідносини вирізняються обставинами, які чітко окреслюють коло судів, що наділені юрисдикцією для розгляду конкретного виду позовів. До таких належать, зокрема, позови про визнання заповіту недійсним.
Так, за своїм змістом заповіт є розпорядженням, зробленим особою на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця. Право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.
Суд звертає увагу, що позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту. За результатом розгляду даної категорії справ, в разі задоволення позову, у позивача може виникнути право на спадкування, а не речове право на спадкове майно.
Така позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ВССУ, зробленим в Аналізі судової практики внаслідок застосування судами роз'яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 23.01.2017, пункт 15 якого не передбачає застосування виключної підсудності до вимог про визнання заповіту недійсним.
Згідно інформації щодо реєстрації місця проживання і ІТС "Реєстр територіальної громади м. Києва останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді № 2292923 від 30.01.2026 з ЄДДР, останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді № 2293133 від 30.01.202 щодо отриання інформації про внутрішньо переміщену особу з ЄІССС, ОСОБА_2 зареєстрованою не значиться.
Частиною 9 ст. 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розгядати конкретну справу.
Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі наведеного прихожу до висновку про направлення справи за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, за останнім відомим місцем реєстрації відповідача.
Керуючись ст. 27, 31, 32, 187 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В. про визнання заповіту недійсним, -- передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва (вулиця Максима Кривоноса, 25, місто Київ, 03037).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: Бабич Н.Д.