СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/730/26
ун. № 759/28452/25
28 січня 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025 за №12025200000000710 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ( в режимі ВКЗ),
встановив:
На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу невдовзі спливає, за час перебування ОСОБА_3 під вартою ризики, які слугували підставою для обрання та продовження такого запобіжного заходу не зменшились, тому, на думку прокурора, з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1,5 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 .
В судовому засіданні прокурор просив подане ним клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав.
Від захисника ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення на клопотання прокурора, в яких остання просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати її підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді застави, зменшивши її до розміру 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності та в остіннього наявні стійкі сімейні відносини, водночас, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні, відсутні. Окремо захисник звертає увагу на те, що попередньо визначений розмір застави є для родини обвинуваченого непосильним, з огляду на їхній майновий стан.
Захисник ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях, додатково звернув увагу на те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» негативно впливає на стан здоров'я його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_3 підримав позицію захисників.
Дослідивши подане клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою суду від 09.12.2025 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено до 06.02.2026, а також визначено розмір застави у межах 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу, враховуючи стадію судового провадження, неможливо.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Суд зазначає, що у даному кримінальному провадженні при обранні та подальшому продовженні виняткового запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою були встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, суд вважає, що встановлені судом ризики, з огляду на стадію судового провадження та з врахуванням обставини, передбачених ст.178 КПК України, на даний час не зменшились та не перестали існувати.
Прокурором доведено, що на даний час існує висока ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкримінований злочин (позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна), з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити дії для втечі та переховування від суду, оскільки у нього відсутні міцні соціальні зв'язки та достатні стримуючі фактори. При цьому в умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення воєнного стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим. Крім того, існує ймовірність вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки останній не має стабільного джерела доходу та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Стан здоров'я обвинуваченого не виключає можливість перебування його під вартою в умовах слідчого ізолятора на час судового розгляду, доказів зворотнього суду не надано.
Враховуючи викладене, суд виснує, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дані про його особу, який неодружений, утриманців не має, непрацевлаштований, наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Між тим, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, строк перебування обвинуваченого під вартою, з огляду на збільшення з 01.01.2026 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3328 грн., суд вважає можливим зменшити суму альтернативного запобіжного заходу у виді застави і визначити її в межах 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.177,ст.178, ст. 183, ст.194, ст.331, ст. 369, ст.372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 березня 2026 року, та утримувати його в ДУ «Київський слідчий ізолятор», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки: з'являтися до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Строк дії ухвали визначити до 28 березня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 02 лютого 2026.
Суддя ОСОБА_1