СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/23/26
ун. № 759/22536/25
про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову
15 січня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, офіс 401), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння,
25.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому просить витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 на користь позивача двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта - 1772034980000), а також стягнути із відповідача понесені судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 17.10.2025 провадження у справі відкрито, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із викликом учасників справи у підготовче засідання на 03.02.2026 року.
20.11.2025 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якому останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта - 1772034980000).
Згідно з даними протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.11.2025 заява про забезпечення позову передана для розгляду судді Святошинського районного суду м. Києва Єросовій І.Ю.
Ухвалою суду від 16.12.2025 вказану заяву повернуто позивачу.
24.12.2025 позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Дана заява обґрунтована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Гелексі Фінанс» здійснило із порушенням вимог іпотечного законодавства, незалежна оцінка ринкової вартості нерухомого майна не проводилася, ціна договору самостійно встановлена без участі позивача, а про реалізацію предмета договору іпотеки позивач не був повідомлений. Як наслідок, вказана спірна квартира була відчужена за значно заниженою ціною оплата за договором не проводилася, а сам договір укладено всупереч волі власника майна.
Ознайомившись зі змістом поданої заяви про забезпечення позову, а також предметом позову, суддя дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з вимогою, закріпленою ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПКУ країни заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши викладене у заяві позивача ОСОБА_1 , суддя доходить висновку про те, що останнім не доведено, яким чином незастосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірної квартири перешкоджатиме чи значно ускладнить виконання судового рішення у разі задоволення позовної заяви.
Також суддя вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення позову у даному провадженні є перебиранням останнім на себе функцій суду, оскільки вимоги ЦПК України чітко закріплюють, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна запропонувати у своїй заяві заходи зустрічного забезпечення позову, водночас їх застосування (або відмова у застосуванні) є саме дискреційним повноваженням суду і у даному випадку суддя вважає за необхідне застосування зустрічного зобов'язання.
За таких обставин суддя вважає, що фактично позивачем не усунено недоліки, які були підставою для повернення заяви про забезпечення позову ухвалою від 16.12.2025 року.
За таких обставин, суддя доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, офіс 401), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 149, 150, 258-261, 352-355 ЦПК України, суддя
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, офіс 401), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова