Справа № 758/11653/24
Категорія 38
30 січня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
за участю представника позивача адвоката Кизенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено ряд договорів позики, а саме: договір позики від 28.08.2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 7 772,02 доларів США зі строком повернення не пізніше 24 серпня 2024 року, договір позики від 14 вересня 2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 5 181,35 доларів США зі строком повернення не пізніше 24.09.2024 року, договір позики від 19 жовтня 2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти, що є еквівалентом 5 235, 60 доларів США зі строком повернення не пізніше 09.10.2024 року, договір позики від 17 жовтня 2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 2 748,69 дол. США зі строком погашення не пізніше 17.10.2024 року.
Підписи сторін на вказаних вище договорах позики засвідчені нотаріально у встановленому законом порядку. Загальна сума виданих позивачем відповідачу коштів за договорами позики становить 20 937,66 дол. США.
Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаними вище договорами позики та передав відповідачці обумовлені договорами позики суму позики, про що свідчить п. 10 вказаних вище Договорів, відповідно до умов якого «Позичальник своїм підписом в цьому договорі підтверджує факт отримання грошових коштів від Позикодавця».
Враховуючи, що за першими двома договорами позики (Договір позики від 28.08.2023 року та Договір позики від 14.09.2023 року) строки виконання зобов'язань вже спливали, позивачка листом від 04.07.2024 року нагадала відповідачу про необхідність своєчасно здійснити розрахунки та про строки повернення позики, відповідно до вказаних вище договорів.
У відповідь на цей лист відповідачка надіслала пропозицію з варіантами повернення позики, зокрема розстрочення суми боргу. На зазначене позивачка повідомила, що її не цікавлять пропозиції, що її цікавить виключно повернення боргу.
24.08.2024 року сума боргу в розмірі 7 772,02 доларів США за Договором позики від 28.08.2023 року повернута не була.
Аналогічна ситуація склалася і щодо повернення боргу за Договором позики від 14 вересня 2023 року (строк повернення - до 14.09.2024 року, сума боргу 5 181,35 дол. США), станом на дату подання цієї позовної заяви сума боргу є неповернутою.
Оскільки відповідач не виконує зобов'язання, встановлені договором позики, позивачка з метою захисту своїх порушених прав вимушена звернутися до суду.
Станом на дату подання позовної заяви середній курс продажу долару США розміщений на вказаним вище посиланням становить 41.6000 гривень за 1 дол. США.
Виходячи з вищенаведених вимог законодавства, а також враховуючи порядок повернення позики, що визначений пунктом Договорів позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, 538 860, 19 гривень, що еквівалентно 12 953,37 доларам США за середнім курсом продажу.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.06.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
20.03.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач обставини викладені позивачем у позовній заяві заперечує повністю, посилаючись на те, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, що жодних розписок відповідачем не оформлювалося, не підписувалося, а також не передавалося позивачу.
Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами було вчинено удаваний правочин, а саме договір позики грошових коштів від 28.08.2023 року, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером 1341 та договір позики грошових коштів від 14.09.2023 року, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером 1418, які вчинено для приховання іншого правочину - договору про спільну діяльність у інвестуванні грошових коштів в реалізацію проекту по відкриттю закладу харчування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори позики, а саме: договір позики від 28.08.2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 7 772,02 доларів США зі строком повернення не пізніше 24 серпня 2024 року, договір позики від 14 вересня 2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 5 181,35 доларів США зі строком повернення не пізніше 24.09.2024 року, договір позики від 19 жовтня 2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти, що є еквівалентом 5 235, 60 доларів США зі строком повернення не пізніше 09.10.2024 року, договір позики від 17 жовтня 2023 року, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 2 748,69 доларів США зі строком погашення не пізніше 17.10.2024 року.
Підписи сторін на вказаних вище договорах позики посвідчені нотаріально у встановленому законом порядку. Загальна сума виданих позивачем відповідачу коштів за договорами позики становить 20 937,66 доларів США.
Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаними вище договорами позики та передав відповідачці обумовлені договорами позики суму позики, про що свідчить п. 10 вказаних вище Договорів, відповідно до умов якого «Позичальник своїм підписом в цьому договорі підтверджує факт отримання грошових коштів від Позикодавця».
Враховуючи, що за першими двома договорами позики (від 28.08.2023 року та від 14.09.2023 року) строки виконання зобов'язань підходили, позивачка листом від 04.07.2024 нагадала відповідачу про необхідність своєчасно здійснити розрахунки та про строки повернення позики, відповідно до вказаних вище договорів.
У відповідь на цей лист відповідачка надіслала пропозицію з варіантами повернення позики, зокрема розстрочення суми боргу на 2 (4) етапи та отримання в замін частини грошових коштів нібито цінної сімейної реліквії (картини). Зазначена пропозиція була неприйнятна для позивачки, про що вона повідомила відповідача письмово.
24.08.2024 сума боргу в розмірі 7 772,02 доларів США за договором позики від 28.08.2023 повернута не була.
Аналогічна ситуація склалася і щодо повернення боргу за договором позики від 14 вересня 2023 року (строк повернення - до 14.09.2024 року, сума боргу 5 181,35 доларів США), зокрема станом на дату подання позовної заяви сума боргу не повернута.
Таким чином, на сьогодні, загальна сума простроченого боргу становить 12 953,37 доларів США, оскільки відповідач свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, у встановлений Договорами строк грошові кошти повернуто не було, більш того, за переконанням Позивача наміру добровільно вертати кошти, що були запозичені відповідачем у позивача, боржник не має. Крім пропозицій про отримання взамін грошей якихось речей від відповідача не було. Жодних телефонних розмов щодо конструктивних пропозицій також відповідач не ініціював і навіть не намагався першим вийти на контакт із пропозицією щодо повернення, знаючи що повернення у строки, визначені у договорі, вона здійснити не зможе.
Оскільки відповідач не виконує зобов'язання, встановлені договором позики, позивач з метою захисту своїх порушених прав вимушений звернутися до суду.
Станом на дату подання позовної заяви середній курс продажу долару США розміщений на вказаним вище посиланням становить 41.6000 гривень за 1 долар США.
Виходячи з вищенаведених вимог законодавства, а також враховуючи порядок повернення позики, що визначений пунктом Договорів позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, 538 860, 19 гривень, що еквівалентно 12 953,37 доларам США за середнім курсом продажу.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов має бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей та відповідачем зазначається, що жодних розписок відповідачем не оформлювалося, не підписувалося, не складалося, а також не передавалося позивачу.
Разом із тим, суд дійшов висновку про те, що у даній справі відповідачем не спростовано факт підписання нею договорів позики від 28.08.2023 року та 14.09.2023 року, а зі змісту п. 1 договору позики від 14.09.2023 та п. 1 договору позики від 28.08.2023 вбачається, сторони узгодили, що на момент укладення цих договору грошові кошти в сумі 200 000,00 грн та грошові кошти в сумі 300 000,00 грн позикодавець передав позичальникові в повному обсязі, що в свою чергу спростовує доводи позивача про неотримання грошових коштів та безпідставність посилання на відсутність розписок відповідачки про отримання вказаних грошових сум.
За вказаними договорами позики була відсутня необхідність у складанні відповідачкою розписок, оскільки такі обставини були чітко викладені у нотаріально посвідчених договорах позики. Підписання відповідачкою таких договорів свідчить про те, що вона отримала вказані у договорах грошові суми на момент укладання договорів. Отже, з положень договору вбачається, що сторони узгодили факт передання грошових коштів позичальнику до моменту його підписання.
Сам договір, у якому сторони прямо зафіксували зазначену обставину, є належним та допустимим доказом передачі коштів, а факт підписання договору відповідачем свідчить про його підтвердження викладених у пунктах 1 та 2 умов щодо отримання позики.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення договору та факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у договорі позики умовах, тобто виконання ним умов договору.
Вказаний договір було посвідчено нотаріусом та на ньому міститься рукописний підпис від імені позикодавця та рукописний підпис від імені позичальника.
Судом становлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором, позивач надав до суду належні та допустимі докази, що підтверджують його право вимоги по заборгованості відповідача.
За змістом п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 ЦК України.
Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Сторони дотримались письмової форми договору.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З урахуванням вищенаведеного, факти викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики від 28.08.2023 та договором позики від 14.09.2023 в загальній сумі 538 860 грн. 19 коп. знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 2211-8323-8535-2617 від 17.09.2024 у сумі 5 388 грн 60 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280 - 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сукупному розмірі 538 860 (п'ятсот тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн 19 коп., що еквівалентно 12 953,37 доларам США за середнім курсом продажу (41.6000 грн. за 1 дол. США) станом на 16.09.2024 року, а саме: за договором позики від 28.08.2023 - 323 316 грн 03 коп., що еквівалентно 7 772,02 доларам США за середнім курсом продажу (41.6000 грн. за 1 дол. США), станом на 16.09.2024 та за договором позики від 14.09.2023 - 215 544 грн 16 коп., що еквівалентно 5 181,35 доларам США за середнім курсом продажу(41.6000 грн. за 1 дол. США), станом на 16.09.2024.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 388 (п'ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ