Справа № 758/11237/25
Категорія 82
(ЗАОЧНЕ)
03 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори, про скасування обтяження об'єкту нерухомого майна
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до Першої київської державної нотаріальної контори(надалі за текстом - відповідач), про скасування обтяження об'єкту нерухомого майна.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач не може реалізувати своє право розпоряджатися належною йому квартирою, у зв'язку з накладеним відповідачем арештом, з огляду на що, позивач просить суд скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (надалі за текстом -квартира), тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження від 18.10.2004 16:05:10 за №1388173 та вилучити запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що нотаріальна контора є неналежним відповідачем.
Ухвалою від 12.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
23.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив.
Ухвалою від 16.10.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання сторони не прибули.
Позивач не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником на підставі свідоцтва про право власності від 19.11.1996 року, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації.
На квартиру відповідачем 18.10.2004 зареєстровано заборону відчуження об'єкту нерухомого майна на підставі заяви відповідача ВХ.136 від 17.01.1997.Архівний номер: 210015KІEVІ. Архівна дата: 17.01.1997. Дата виникнення: 17.01.1997. № реєстра: 7495-22. внутр. № 3001163222EE342E4131.
Відповідач Листом від 03.07.2025 повідомив, що відповідно до номенклатури справ Першої київської державної нотаріальної контори термін зберігання процесуальних документів на підставі яких були накладені (зняті) арешти (заборони) на майно включно до 2001 року складав три роки, тому надати копію документів (інформацію) на підставі яких було внесено обтяження за 1997 рік не має можливості, у зв'язку з відсутністю документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
За правилами ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Так, як встановлено у ході розгляду справи, арешт, що був накладений на квартиру не знято.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
Статтею 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Таким чином, з огляду на те, що обставини на підставі яких був накладено арешт на квартиру не існують, а дія арешту на вказане нерухоме майно порушує права позивача, щодо володіння, користування та розпорядження майном, суд доходить висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування арештів.
Підтвердження існування будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо співпозивачів, за якими накладено арешт на їхнє майно, судом не встановлено.
Підтвердження існування будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо співпозивачів, за якими накладено арешт на їхнє майно, судом не встановлено.
Крім того, згідно відповіді, наданої відповідачем, у зв'язку з закінченням терміну зберігання матеріалів виконавчих проваджень, неможливо встановити на підставі яких виконавчих документів були накладені обтяження.
Доводи відповідача про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача спростовуються тим, що відповідач є особою, якою накладено арешт на майно.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори, про скасування обтяження об'єкту нерухомого майна - задовольнити;
Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження від 18.10.2004 16:05:10 за №1388173 та вилучити запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Перша київська державна нотаріальна контора (адреса Берестейський проспект, 11, Київ, Київська область, 01135 ЄДРПОУ 02901807);
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк