печерський районний суд міста києва
757/1322/26-к
1-кс-1095/26
14 січня 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення російською федерацією із залученням представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023020020000860 від 01.10.2023,
14.01.2026 старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення російською федерацією із залученням представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 13.01.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Readmi чорного кольору, ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 , в чохлі синього кольору, який належить ОСОБА_5 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування цим майном.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, слідчий у кримінальному провадженні подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною першою статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до матеріалів скарги слідчими Головного слідчого управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020020000860 від 01.10.2023 за ч. 2 ст. 121 та ч.1 ст. 28, ч. 3 ст. 127 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 04.01.2021 поліцейський ОСОБА_5 призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
06.04.2021 поліцейський ОСОБА_6 призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
01.08.2023 поліцейський ОСОБА_7 призначений на посаду заступника начальника відділу поліції - начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Таким чином, в силу ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», 3 ст. 18 та примітки 1 до ст. 127 КК України, поліцейські ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 27.09.2023 та 28.09.2023 були працівниками правоохоронного органу, службовими особами та представниками держави, які всупереч ст. ст. 3, 21, 24, 27, 28 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст. 2 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ст. ст. 1, 2, 6, 7, 8, 18, 29, 30, 31, 42, 43, 45 Закону України «Про Національну поліцію», безпідставно групою осіб застосували фізичний вплив та спеціальний засіб до ОСОБА_8 за наступних обставин.
У ході досудового розслідування встановлено, що 27.09.2023 приблизно о 18:00 год. до відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшло повідомлення ОСОБА_9 , про те, що цього ж дня близько 11:30 год. невідома особа викрала в нього сумку з документами, речами та банківським картками.
За результатами реагування на це повідомлення «по гарячих слідах» поліцією встановлена можлива причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаної крадіжки, інформація про що була поширена серед поліцейських м. Вінниця.
Близько 23:00 год. 27.09.2023 ОСОБА_6 , перебуваючи на чергуванні в автопатрулі та отримавши інформацію про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаної крадіжки, в районі залізничного вокзалу у м. Вінниця побачив ОСОБА_8 , підійшов до нього та під час спілкування запропонував йому проїхати до відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для дачі пояснень, на що ОСОБА_8 погодився.
Після цього, ОСОБА_8 на поліцейському автомобілі було доставлено до відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. О. Довженка, 73, де приблизно о 23:15 год. його супроводили до кабінету № 407, який розташований на 4 поверсі вказаного відділу, куди також зайшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а ОСОБА_10 , який також займав посаду оперуповноваженого вищевказаного сектору кримінальної поліції, зайшов до кабінету напроти, та у подальшому періодично заходив до кабінету № 407.
Зайшовши до кабінету № 407, ОСОБА_6 в грубій формі заборонив ОСОБА_8 присісти на стілець, а навпаки наказав стояти йому біля стіни. Після цього ОСОБА_6 наказав ОСОБА_8 розповідати про обставини вчиненої, як на думку ОСОБА_6 , крадіжки майна ОСОБА_9 , на що ОСОБА_8 відповів, що йому нічого невідомо з цього приводу.
Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приблизно у період з 23:19 год. 27.09.2023 до 00:24 год. 28.09.2023, перебуваючи у зазначеному кабінеті, діючи умисно, групою осіб, з метою залякати та примусити ОСОБА_8 вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати зізнання від нього у вчиненні останнім крадіжки та інформацію про обставини її вчинення, з мотивів незадоволення відмовою ОСОБА_8 визнавати себе винуватим у її вчиненні та повідомляти про обставини вчинення цієї крадіжки, у присутності ОСОБА_10 , який періодично заходив до кабінету № 407, не маючи жодних законних підстав для застосування фізичного впливу, вирішили отримати у ОСОБА_8 зізнання у вчиненні цієї крадіжки та інформацію про обставини її вчинення шляхом заподіяння останньому сильного фізичного болю та морального страждання способом, що має характер особливого мучення, тобто змусити його вчинити дії, що суперечать його волі, за наступних обставин.
ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_8 та неочікувано для останнього, тобто без будь-якого попередження, наніс йому один сильний удар кулаком в живіт в район печінки.
Від отриманого удару ОСОБА_8 присів, в нього перехопило дихання, після чого ОСОБА_5 наказав ОСОБА_8 піднятись та висловив погрозу ще завдати удару, в результаті чого ОСОБА_8 піднявся, стоячи біля стіни та тримаючи руки біля живота.
Після цього, ОСОБА_5 наказав ОСОБА_8 опустити руки, позбавляючи його таким чином можливості захищатись від подальших ударів, на що останній виконав цей наказ через побоювання за своє життя та здоров'я та був змушений підкоритись.
Як установлено досудовим розслідування, продовжуючи свою скоординовану злочинну діяльність, направлену на отримання від ОСОБА_8 зізнання проти його волі, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знову висловили ОСОБА_8 вимогу зізнатись у вчиненні крадіжки, на що останній відмовився, після чого ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 кулаком один сильний удар у живіт, від якого ОСОБА_8 присів, однак відразу встав, виконуючи відповідну вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_6 , з мотивів незадоволення відмовою ОСОБА_8 надавати зізнання у вчиненні крадіжки, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, з метою допомогти ОСОБА_5 отримати у ОСОБА_8 це зізнання, так само підійшов до ОСОБА_8 , який продовжував стояти біля стіни, тримаючи руки внизу, та наніс йому кулаком, сильний удар в живіт, від якого ОСОБА_8 присів.
Всього таким чином ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 близько 5-7 сильних ударів кулаком в живіт, від кожного з яких ОСОБА_8 присідав або падав.
У свою чергу, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 близько 3-4 сильних ударів кулаком в живіт, від кожного з яких ОСОБА_8 присідав або падав.
З метою змусити ОСОБА_8 підніматись, у разі, коли останній не вставав після висловлювання йому наказів підвестися, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наносили йому удари ногами по ногах в район колін, стегон та гомілок, від болю від яких ОСОБА_8 вимушений був кожного разу вставати.
Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , забороняючи ОСОБА_8 захищатись шляхом надання команд тримати руки внизу, по черзі нанесли близько 10 сильних ударів, з інтервалом приблизно 5 хвилин між ударами кулаками у живіт, при цьому змушуючи ОСОБА_8 після кожного такого удару вставати наказами або завдаючи ударів ногами по ногах ОСОБА_8 , супроводжуючи такі дії вимогами про визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Внаслідок скоординованих та системних незаконних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_8 впродовж близько 1 години був позбавлений будь-якої можливості захищатись від численних, сильних, болісних ударів та можливості будь-яким чином зменшити болісні відчуття шляхом притиснення рукою місця удару, переведення дихання, зміни пози тощо.
Не отримавши бажаного результату, а саме отримання визнання у вчиненні злочину ОСОБА_8 шляхом катування останнього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили про це телефонним зв'язком ОСОБА_7 .
Близько 00:34 год. 28.09.2023 до кабінету № 407 зайшов ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , де вже перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , який стояв біля стіни, тримаючи вищевказаним способом руки внизу «по швах».
ОСОБА_7 представився ОСОБА_8 , повідомивши, що він є начальником кримінальної поліції, висловив йому у грубій формі незадоволення обставиною необхідності вночі приїхати на роботу через не бажання ОСОБА_8 визнавати факт вчинення крадіжки, пригрозив ув'язненням до тюрми.
Після відмови ОСОБА_8 визнати свою вину ОСОБА_7 дістав зі стола заздалегідь заготовлений спеціальний засіб - гумовий кийок, підійшов до ОСОБА_8 та спитав у нього, чи буде він підписувати визнавальні документи, на що ОСОБА_8 знову відповів відмовою.
Як установлено слідством, після цього, ОСОБА_7 у період приблизно з 00:34 до 00:51 год. 28.09.2023, перебуваючи у вказаному кабінеті, діючи умисно, групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які знаходились в кабінеті та до цього часу вже заподіяли ОСОБА_8 сильний фізичний біль та моральні страждання, з метою залякати та примусити ОСОБА_8 вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати зізнання від ОСОБА_8 у вчиненні останнім крадіжки речей ОСОБА_9 та інформацію про обставини її вчинення, з мотивів незадоволення відмовою ОСОБА_8 визнавати себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та надавати інформацію про обставини вчинення цієї крадіжки, у присутності ОСОБА_10 , не маючи жодних законних підстав для застосування фізичного впливу та спеціальних засобів наніс гумовим кийком один сильний удар по животу ОСОБА_8 в район селезінки, внаслідок чого останній впав на підлогу, після чого ОСОБА_7 відразу ступнею ноги, взутою у черевик типу «берць», наніс лежачому ОСОБА_8 удар в живіт в теж саме місце, внаслідок якого в останнього розпочалось запаморочення та виникла нудота.
Своїми діями ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили ОСОБА_8 сильний фізичний біль та моральні страждання, а також завдали йому способом, що має характер особливого мучення, тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що є небезпечними для життя у момент заподіяння, у виді розриву селезінки в області воріт, розриву брижі тонкої кишки із заочеревинною гематомою, пошкодження хвоста підшлункової залози, що спричинило масивну внутрішньочеревну кровотечу.
Після цього, ОСОБА_8 , не маючи можливості більше витримувати заподіяний йому сильний фізичний біль та моральні страждання, які мають характер особливого мучення, зізнався у вчиненні крадіжки та надав ОСОБА_5 пояснення, текст якого останній набрав на комп'ютері, в якому ОСОБА_8 визнав факт крадіжки та надав інформацію про обставини її вчинення, після чого засвідчив роздрукований ОСОБА_5 текст наданого пояснення власним підписом.
Близько 02:00 год. 28.09.2023 ОСОБА_5 супроводив ОСОБА_8 до виходу з указаного відділу поліції, після чого останній пішов додому.
У подальшому, приблизно о 04:12 год. 30.09.2023 ОСОБА_8 бригадою екстреною медичної допомоги госпіталізований до медичної установи, де йому проведено хірургічне втручання, в ході якого надано медичну допомогу, у тому числі повністю видалено селезінку.
При цьому, в ході надання ОСОБА_8 медичної допомоги відбулась зупинка його серця, ритм якого реанімаційним заходами відновлено приблизно через 12 хвилин після зупинки.
Таким чином, умисне тілесне ушкодження, вчинене ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_8 , було небезпечним для його життя в момент заподіяння та спричинило втрату його органу - селезінки.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію та зізнання, вчиненому представником держави групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 127 КК України, а також в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та такому, що спричинило втрату органу, вчиненому групою осіб способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
13.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів.
13.01.2026 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук житла підозрюваного ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено належний йому мобільний телефон Readmi чорного кольору, ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 , в чохлі синього кольору.
13.01.2026 постановою слідчого вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом.
Слідчий у клопотанні зазначає, що вказане майно прямо стосується події злочинів, а саме зберегло на собі сліди кримінальних правопорушень та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відтак, просить накласти арешт на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, у випадку передбаченому частиною третьою статті 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку статті 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог статті 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини другої статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, яке вилучено 13.01.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , що на праві власності належить останньому, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження і, таким чином, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 26, 98, 100, 107, 131, 132, 167, 170-173, 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною відчуження, розпоряджання та користування, яке вилучено 13.01.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Readmi чорного кольору, ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 , в чохлі синього кольору, який належить ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати копію ухвали особі, на майно якої накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1