печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50833/25-ц
пр. № 2-9837/25
"26" січня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Зінченко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяви представника позивача - адвоката Бабур Олесі Петрівни та представника відповідача - адвоката Приймак Аліни Олександрівни про закриття провадження та розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (далі - позивач, ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс») до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
26.01.2026 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Бабур Олесі Петрівни надійшла заява про закриття провадження у справі та розподіл судових витрат, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем у повному обсязі. Таким чином, представник позивача просить суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого останнім судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
26.01.2026 року на адресу Печерського районного суду м. Києва в підсистемі «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Приймак Аліни Олександрівни надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем у повному обсязі. Таким чином, представник відповідача просить суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, а також відмовити позивачу у стягненні з відповідача на його користь витрат на правову допомогу.
В судове засідання 26.01.2026 року учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши заяви представника позивача та представника відповідача про закриття провадження та розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до заяв про закриття провадження у справі відповідач після відкриття провадження у справі та до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі , зокрема якщо відсутній предмет спору.
Постановою Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) визначено, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Крім того, даною постановою зазначено, що з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки заборгованість відповідачем сплачена після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті в повному обсязі, то предмет спору у даній справі відсутній.
Відтак, провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід закрити.
Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналогічне положення закріплене у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно якої у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Оскільки, провадження у справі закрито, у зв'язку із відсутністю предмету спору до початку розгляду справи по суті, адже відповідач після пред'явлення позову та відкриття провадження у справідо початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем, то позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченої згідно із платіжною інструкцією № 2844 від 11.09.2025 року суми судового збору, а саме у розмірі 1 514,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача решту суми сплаченого останнім судового збору у розмірі 1 514,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 142 ЦПК України, згідно з частиною третьою якої у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що у разі задоволення позовних вимог відповідачем після звернення позивача з позовом, останній має право на відшкодування витрат понесених ним у справі.
Так, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 14.10.2025 року, провадження у справі судом відкрито 20.10.2025 року, а відповідач добровільно сплатила суму заборгованості, що є предметом спору у даній справі, 30.10.2025 року, то останнє не нівелює наслідків отримання позивачем правової допомоги адвоката з метою вирішення відповідної справи.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Відповідно до позовної заяви та заяви представника позивача про закриття провадження у справі остання просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
У матеріалах справи на підтвердження надання адвокатом Бабур О.П. правової допомоги містяться наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги від 01.01.2023 року, укладеного між адвокатом Бабур Олесею Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», в особі директора Бобришева Віктора Васильовича; копія додаткової угоди від 01.05.2024 року про внесення змін до договору про надання правничої допомоги від 01.01.2023 року; копія акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 13.10.2025 року за Договором № б/н від 01.01.2023 року.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
Так, представником позивача долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме, копії договору про надання правничої допомоги та копії акту приймання наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена представником позивача до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. не є співмірною із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.
Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, крім того, беручи до уваги добровільну сплату відповідачем суми основної заборгованості, що є предметом спору та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1 500,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 135, 137, 141, 142, 206, 255, 256, 259-261, 268, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», -
Заяви представника позивача - адвоката Бабур Олесі Петрівни та представника відповідача - адвоката Приймак Аліни Олександрівни про закриття провадження та розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Провадження у цивільній справі № 757/50833/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 2844 від 11.09.2025 року, а саме у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині заяв - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», 01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд. 16, прим. 270, код ЄДРПОУ 33303255.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 26.01.2026 року.
Суддя І.В. Григоренко