печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3105/26-к
22 січня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025, про продовження строку дії обов'язків, в межах дії запобіжного заходу у вигляді застави, покладених на:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не адвоката, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,
Прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025, про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування клопотання прокурор посилається на те, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.Суть підозри обгрунтовує наступним.
Суть підозри обгрунтовується наступним.
Встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника тилу - заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 та будучи військовою службовою особою, діючи за попередньою змовою із начальником їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , у період з 02.10.2025 по 26.11.2025, в умовах воєнного стану, умисно, з метою особистого збагачення у протиправний спосіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем привласнили військове майно військової частини НОМЕР_1 - продуктами харчування, за наступних обставин.
Так, на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2024 № 876 військовослужбовця ОСОБА_5 призначено на посаду начальника тилу - заступника начальника логістики НОМЕР_2 окремого розвідувального полку (військова частина НОМЕР_1 ).
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 , відповідно до статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, берегти державне майно, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та визначених статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статті 82 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) начальник служби бригади в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення бригади цією службою; за підготовку підрозділів бригади відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення бригади озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, підпорядкованих підрозділів і служби; за додержання правил охорони довкілля підпорядкованими підрозділами на об'єктах служби, їх пожежну безпеку і санітарний стан; за стан навчально-матеріальної бази відповідно до своєї спеціальності.
Статтями 83, 84 Статуту визначено, що начальник служби бригади зобов'язаний, а за своєю спеціальністю має право, зокрема: керувати діяльністю служби і бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів, підтримувати в них внутрішній порядок; вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов'язків із складанням відповідних актів; своєчасно подавати заявки на озброєння, бойову та іншу техніку і матеріальні засоби для своєї служби, здійснювати їх одержання, зберігання, видачу в підрозділи і своєчасно поновлювати (освіжати) непорушний запас; давати командирам підрозділів вказівки і рекомендації з бойової підготовки особового складу та експлуатації (використання) і обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів;
У відповідності до статей 76, 77 Статуту заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бригади (полку, окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб тощо.
Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу зобов'язаний: організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів бригади (полку, окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця; інструктувати перед заступанням у наряд чергового їдальні; контролювати якість надання послуг з організації харчування суб'єктами господарювання, брати участь у складанні розкладки продуктів та подавати її на затвердження командирові військової частини, здійснювати контроль за станом здійснення суб'єктами господарювання заходів щодо обладнання і удосконалення переданих їм об'єктів, правильністю експлуатації та своєчасним ремонтом таких об'єктів; організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.
Відповідно до п. 3.1.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі - Положення), посадові особи військової частини і з'єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов'язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та цього Положення.
Пунктом 3.1.9. Положення визначено, що усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні, серед іншого, організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням;
Тож начальник тилу - заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 , з урахуванням положень примітки 1 до ст. 425 КК України, є військовою службовою особою, оскільки на своїй посаді виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки.
Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2023 № 1-РС військовослужбовець ОСОБА_6 призначений на посаду начальника їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3.2.35 Положення начальник їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_6 , серед іншого, повинен: керувати роботою їдальні, брати участь у складанні розкладки продуктів, контролювати отримання інструктором-кухарем (старшим кухарем) продуктів у їдальню з продовольчого складу військової частини за кількістю та якістю, а також повноту їх закладання у котел відповідно до затвердженої розкладки продуктів, правильністю кулінарної обробки та виходом готових страв, особисто вести облік заощаджених продуктів харчування у їдальні, організовувати збирання та належне використання харчових відходів.
Тож начальник їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_6 , з урахуванням положень примітки 1 до ст. 425 КК України, є військовою службовою особою, оскільки на своїй посаді виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки.
У той же час, згідно зі статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Положеннями статей 1, 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належить, серед іншого, продовольство. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
Водночас, начальник тилу - заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з начальником їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час особами, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , розташованої у Київській області, не обліковуючи заощаджені продукти харчування у їдальні та штучно створюючи надлишки таких продуктів, у період з 02.10.2025 по 26.11.2025, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем привласнили військове майно військової частини НОМЕР_1 - продукти харчування, які були поставлені до зазначеної військової частини для забезпечення харчування військовослужбовців, а саме:
02.10.2025 крупу гречану ядрицю, загальною масою 250 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 8000 грн.;
06.10.2025 крупу гречану ядрицю, загальною масою 300 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 9600 грн.;
13.10.2025 крупу гречану ядрицю, загальною масою 100 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 3200 грн., рис довгозернистий шліфований, загальною масою 225 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 8775 грн., крупу булгур, загальною масою 125 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 4875 грн.,
25.11.2025 крупу гречану ядрицю, загальною масою 700 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 22400 грн., пластівці вівсяні «Екстра», загальною масою 50 кг, вартістю 23 грн/кг, на загальну суму 1150 грн., рис довгозернистий шліфований, загальною масою 200 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 7800 грн., крупу булгур, загальною масою 175 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 6825грн., крупу перлову, загальною масою 425 кг, вартістю 17 грн/кг, на загальну суму 3500 грн., крупу ячну, загальною масою 200 кг, вартістю 17,5 грн/кг, на загальну суму 3500 грн., крупу пшеничну, загальною масою 375 кг, вартістю 17 грн/кг, на загальну суму 6375 грн., а також масло солодковершкове селянське 72,5% фасованим по 200 грам (1000 пачок), загальною масою 200 кг, вартістю 335 грн/кг, на загальну суму 67000 грн.
Зазначене отримане у протиправний спосіб військове майно на загальну суму 153 000 грн., військові службові особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 реалізували у вказаний вище проміжок часу ОСОБА_8 , спричинивши своїми діями майнову шкоду військовій частині НОМЕР_1 .
26.11.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 затримані в порядку статей 208, 615 КПК України та наступного дня їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме у привласненні іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
На даний час, з метою виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність у продовженні строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язків у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді застави, необхідного для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив задовольнити, з підстав зазначених у ньому.
Підозрюваний та його захисник не заперечили щодо продовження обов'язків, покладених на ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
В межах даного кримінального провадження 26.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме у привласненні іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні зібрані докази (матеріали провадження), які обґрунтовують підозру, зокрема: повідомленням Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ; матеріалами оперативного підрозділу - Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань щодо встановлення осіб, причетних до привласнення та реалізації військового майна військової частини НОМЕР_1 (продуктів харчування); протоколами допиту свідків, зокрема ОСОБА_10 , який повідомив про обставини придбання продуктів харчування (військового майна) у військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ; протоколами огляду мобільного телефону ОСОБА_10 , де містяться відомості щодо пропозицій військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 з приводу продажу продуктів харчування (військового майна); протоколами огляду продуктів харчування, закуплених ОСОБА_8 у військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та виданих співробітникам Державного бюро розслідувань; протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових купюр, де зафіксовано номера та серії купюр, якими ОСОБА_10 розраховувався за продукти харчування з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, в ході яких зафіксовано обставини привласнення продуктів харчування, що знаходились у військовій частині НОМЕР_1 та їх подальшу реалізацію військовослужбовцями зазначеної військової частини; протоколами затримання і особистого обшуку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в ході яких вилучено засоби зв'язку та попередньо ідентифіковані кошти, що були передані їм під час продажу військового майна; протоколами обшуків, у тому числі за місцями проживання і в транспортних засобах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в ході яких вилучено засоби попередньо ідентифіковані кошти, що передавались їм під час продажу військового майна.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а доводи сторони захисту не є переконливими.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя також враховує, що при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчим суддею враховувались обставини, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Зокрема з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 28.11.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 999 240 (дев'ятсот дев'яносто дев'яти тисяч двісті сорок) грн. 00 коп та покладенням на підозрюваного таких обов'язків у разі її внесення:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утриматись від спілкування із діючими та звільненими військовослужбовцями та працівниками військової частини НОМЕР_1 та її структурних підрозділів;
4) не відвідувати територію та приміщення військової частини НОМЕР_1 та її структурних підрозділів;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У зв'язку з внесенням застави ОСОБА_5 звільнено з-під варти, отже на цей час підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Постановою заступника Генерального прокурора від 20.01.2026 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 27.02.2026.
Строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного закінчується 25.01.2026, водночас у кримінальному провадженні необхідно провести слідчі та процесуальні дії, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому строк дії, покладених на нього обов'язків, що буде співмірним з існуючими ризиками та достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування, суду, обґрунтовується тим, що досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки підозрюваного, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Зокрема, Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, що інкримінується ОСОБА_5 , є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі). Слід також зазначити, що досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки підозрюваного, адже співставлення можливих негативних для нього наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідство вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Крім того, оскільки на всій території України введений воєнний стан, підозрюваний ОСОБА_5 , користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, в місцях постійного проведення бойових дій або місцях, непідконтрольних органам державної влади України.
Таким чином, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Ризики, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджуються тим, що через специфіку інкримінованих злочинів, на даний час ще не встановлені всі його обставини, не з'ясовано відомості щодо усіх каналів постачання військового майна у вигляді продуктів харчування, призначених для військовослужбовців, а також повне коло причетних до такої протиправної діяльності осіб, у зв'язку з чим, зокрема, не витребувано (вилучено) всі необхідні речі й документи, а тому підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на службі у відповідному підрозділі Збройних Сил України, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом намагатися знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення.
Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що з огляду на спосіб вчинення вищевказаних злочинів, зухвалий характер дій підозрюваного, а також враховуючи те, що наразі встановлюється повне коло осіб, що причетні до вчинення кримінального правопорушення, досить високим є ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків, яким відомі відомості що мають значення для кримінального провадження.
Так, для уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, маючи навички поводження та доступ до вогнепальної зброї, може здійснювати вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження не лише шляхом прохань, а й залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.
Слід також відзначити що заздалегідь ідентифіковані кошти, які були передані під час продажу військового майна, у подальшому вилучено не лише у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також і у деяких інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що власне свідчить про високу імовірність ризику впливу на свідків через своїх імовірних спільників. Крім того висока імовірність впливу на підлеглих військовослужбовців, які могли залучатись для виконання робіт із завантажування і розвантажування продуктів харчування, що привласнено зазначеними вище службовими особами.
Обґрунтовуючи наявність та доведеність цього ризику необхідно обов'язково враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, підозрюваними (обвинуваченими), а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим, прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ст.ст. 23, 95 КПК України).
Разом з цим, суд вважає, що прокурором у клопотанні та у судовому засіданні не доведено наявність ризиків того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вони жодним чином не підтверджені, а у клопотанні зроблено тільки формальне посилання на них.
В той же час, слідчий суддя враховує те, що у зв'язку з тривалістю дії застосованого запобіжного заходу рівень ймовірності реалізації ризиків, передбачених ст. 177 КПК України дещо зменшується, а тому, слідчий суддя приходить до висновку, що обсяг, покладених на підозрюваного обов'язків, слід зменшити.
У зв'язку з чим та на підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення, продовжити строк дії, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які діють в межах запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із іншими підозрюваними щодо обставин кримінального провадження; продовжити зберігання до ЦМУ Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Продовжити в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № № 62025000000000647 від 27.06.2025, тобто до 27.02.2026, строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
утриматись від спілкування із іншими підозрюваними щодо обставин кримінального провадження;
продовжити зберігання до ЦМУ Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у разі невиконання покладених на підозрюваного обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого у кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1