печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43929/25-ц
пр. 2-9253/25
02 лютого 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 17.01.2025-100000993 від 17.01.2025 у розмірі 79 300,00 грн., а також витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір (оферти) № 17.01.2025-100000993, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі - 26 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 17.01.2025, строком на 140 днів. Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. Проте, ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 79 300,00 грн., з яких: 26 000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 36 400,00 грн. - заборгованість по процентам, 3 900,00 грн. - заборгованість по комісії; 13 000,00 грн. - заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року в справі відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
17 січня 2025 року від відповідача надійшла заява, у якій останні заперечила щодо задоволення позовних вимог, вказала, що даний кредит був оформлений шахрайськими діями невідомих осіб, про що нею одразу було повідомлено до Печерського УП ГУНП у м. Києві.
Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів у справі задоволено. Витребувано у АТ «Акцент-банк» (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074) інформацію про те, хто є власником банківської картки № НОМЕР_1 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Суд установив, що 17 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 17.01.2025-100000993, відповідно до умов якого: дата надання/видачі кредиту - 17/01/2025; сума Кредиту: 26 000,00 грн.; строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 05.06.2025.
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.
Із довідки Печерського УП ГУНП у місті Києві від 21 січня 2025 року встановлено, що 18 січня 2025 року до Печерського УП ГУНП у місті Києві надійшла заява ОСОБА_1 щодо можливих протиправних дій, вчинених щодо неї зі сторони невстановлених осіб. У зв'язку з відсутністю достатніх даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, дана подія не внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Звернення розглянуте в згідно вимог Закону України «Про звернення громадян».
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 105-0109 від 01.09.2025 встановлено, що грошові кошти було успішно перераховано на платіжну картку клієнта: 17.01.2025 12:21:17 на суму 26 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 626764246, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 17.01.2025-100000993.
Відповідно до листа АТ «Акцент-банк» № 20.1.0.0.0/7-20251223/0111 від 31.12.2025 встановлено, що власником банківської картки № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Як визначено у п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як визначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У частині 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий центр» обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач неналежно виконує умови кредитного договору, зокрема не повертає кредит, не сплачує проценти, у зв'язку із чим, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором.
Водночас, суд звертає увагу на те, що власником банківської картки № НОМЕР_1 , на яку було перераховано кредитні кошти за договором № 17.01.2025-100000993 від 17.01.2025 у розмірі 26 000,00 грн. є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Отже, ОСОБА_1 кредитний договір № 17.01.2025-100000993 від 17.01.2025 не укладала та кредитні кошти у розмірі 26 000,00 грн. не отримувала.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено у ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог. Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 2 лютого 2026 року.
Суддя О. Л. Бусик