печерський районний суд міста києва
Справа № 760/26418/24-ц
пр. № 2-4536/25
28 січня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Яндульського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів,
І. Позиція сторін у справі.
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані кошти у розмірі 218 170, 00 грн, судові витрати у розмірі 39 150, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що гроші, які знаходились на його рахунках, відкритих між ним, як ФОП ОСОБА_3 та АТ КБ «Приватбанк» та на рахунку, відкритому між ним та банком як фізичною особою, були списані невідомими йому особами. Зокрема, 13 липня 2024 року, трьома транзакціями з валютного бізнес - рахунку ФОП позивача зловмисники здійснили продаж доларів на загальну суму 6 000,00 доларів США, п'ятьма транзакціями переказали гроші з бізнес рахунку позивача НОМЕР_1 на його рахунок фізичної особи НОМЕР_2 . В подальшому з рахунку позивача як фізичної особи НОМЕР_2 на користь невідомих позивачу третіх осіб переказано грошові кошти у сумі 204 170, 00 грн. Також зазначає, що з його особистого рахунку було виведено грошові кошти у розмірі 14 000, 00 грн. 16 липня 2024 року позивач звернувся до органів поліції із заявою про кримінальне правопорушення, в результаті чого було розпочате досудове розслідування у КП № 12024100090002868. 10 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів, яка банком задоволена не була. За таких обставин, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Представник відповідача у своєму відзиві не визнав позов, заперечував проти задоволення і просив відмовити, зазначаючи, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки обставини вчинення порушень і неправомірних дій з боку банку позивачем не доведено, вказане виключає відповідальність відповідача з умовами договору та вимогами законодавства. Зазначив, що платежі були проведені правильно у відповідності до вимог Інструкції НБУ за № 22 від 21 квітня 2004 року і не проводити їх банк не мав права.
У відповідь на відзив, позивач не погодився із поясненнями сторони відповідача, оскільки при здійсненні транзакцій була відсутня його воля як клієнта на їх проведення; банк зобов'язаний був забезпечити підвищений рівень безпеки моніторингу; закон покладає обов'язок відшкодувати кошти у випадку несанкціонованих транзакцій.
ІІ. Процесуальні дії.
03 грудня 2024 року вказана позовна заява, на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року, надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 06 грудня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
13 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
12 червня 2025 року представником відповідача за допомогою системи Електронний суд надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
07 серпня 2025 року від представника позивача за допомогою системи Електронний суд надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі та заперечення на пояснення представника відповідача та пояснення на позовну заяву.
07 серпня 2025 року позивач через Електронний суд подав заперечення на пояснення відповідача та на клопотання про закриття провадження у справі.
21 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У засіданні представники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримували, просили їх задовольнити.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Яндульський Д.В. у засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях на позовну заяву.
Суд, вислухавши думки представників позивача та відповідача, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_3 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має відкриті у банку рахунки: НОМЕР_2 (особистий гривневий рахунок), бізнес-рахунки: НОМЕР_3 (гривневий), НОМЕР_1 (валютний).
13 липня 2024 року о 02 год. 58 хв. позивач отримав від AT КБ «ПриватБанк» електронний лист про нетиповий вхід в його акаунт з такими деталями: Пристрій: Personal computer Операційна система: Windows Версія: 10.0 Browser: Chrome IP-адреса: НОМЕР_5 Ім'я провайдера: Kyivstar Дата й час входу: 13.07.2024 2:58 Ukraine, Dnipro, про що ОСОБА_3 дізнався близько 12:00 13 липня 2024 року.
За результатом входу до особистого кабінету ОСОБА_3 з його рахунку було виведено грошові кошти у загальній сумі 218 170,00 грн. З особистого рахунку позивача ( НОМЕР_2 ) було переведено на користь невідомої йому третьої особи грошові кошти у сумі 14 000,00 грн.
В подальшому трьома транзакціями з валютного бізнес-рахунку ФОП позивача було здійснено продаж коштів на загальну суму 6 000,00 доларів СПІА, далі п'ятьма транзакціями переказали гроші з бізнес рахунку позивача НОМЕР_1 на його рахунок фізичної особи НОМЕР_2 . Загальна сума коштів, пересланих з бізнес рахунку на рахунок фізичної особи становить 210 000,00 грн. Далі з рахунку позивача, як фізичної особи ( НОМЕР_2 ) на користь невідомих позивачу третіх осіб переказано грошові кошти у сумі 204 170,00 грн.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, що була переказана з рахунку позивача на рахунки невідомих осіб, становить 218 170,00 грн.
16 липня 2024 року позивачем, через систему електронного звернення громадян, було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України.
17 липня 2024 року позивачем було отримано лист на електрону скриньку, щодо передачі його звернення на розгляд до Солом'янського УП ГУНП в м. Києві під номером ЄО № 30059 від 16 липня 2024 року.
Листом від 12 вересня 2024 року Солом'янським УП ГУПН у м. Києві відмовлено у внесенні відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року № 760/23452/24 уповноважених осіб Солом'янського УП ГУНП у м. Києві зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою позивача.
За заявою позивача поліцією відкрито кримінальне провадження № 12024100090002868 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч 4 ст 190 Кримінального кодексу України.
10 жовтня 2024 року до АТ КБ «ПриватБанк» було направлено вимогу про повернення грошових коштів у сумі 218 170,00 гри., яка банком не була задоволена.
Відповідно до виписки ОСОБА_3 по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00073343817 від 31 грудня 2021 року за період з 13 липня 2024 року, грошові кошти з його рахунку було перераховано на рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 122-123/.
Відповідно до банківської довіреності від 15 липня 2024 року, виданої від імені ОСОБА_3 , останній уповноважує ОСОБА_4 розпоряджатися від його імені та у його інтересах рахунками, відкритими на його ім'я в АТ КБ «Приватбанк» /а.с. 128/.
В подальшому, ОСОБА_3 як ФОП надіслав лист Голові Правління АТ КБ «Приватбанк», яким повідомив про прийняття рішення про оформлення Бізнес-картко працівнику підприємства - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 /а.с. 130/.
Вказані документи були підписані із застосуванням кваліфікованого електронного підпису /а.с.129,131/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 42 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладено на Національний банк України.
Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів» : Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8).
Згідно п.9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Однак, позивачем не було доведено факту помилкового або неналежного переказу грошових коштів та того, що списання коштів з його рахунку було здійснено не на підставі ж його розпорядження.
Разом з тим, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути незаконно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (стаття 51 ЦПК України). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог на тих підставах, що позивачем не було доведено помилкового або неналежного переказу грошових коштів, а також позивачем не було доведено, що саме відповідач - банк - набув та утримує спірні кошти.
З наданої відповідачем виписки по рахункам ОСОБА_3 вбачається, що одержувачами коштів, списаних з його рахунків ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 /а.с. 122-123/
Крім того, позивач видав банківську довіреність від 15 липня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 з правом вільного доступу до його рахунків і крім іншого правом отримувати грошові кошти та розпоряджатися ними. Довіреність підписана ОСОБА_3 із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. Також банком було отримано лист від ФОП ОСОБА_3 про оформлення бізнес-карток на працівника підприємства ОСОБА_4 . Лист також підписано позивачем із застосуванням кваліфікованого електронного підпису /а.с. 130/.
Позивач клопотання про заміну первісного відповідача належним під час розгляду справи не заявляв. Суд зазначає, що банк у спірних правовідносинах діяв виключно як платіжна установа відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», внутрішніх правил та нормативних вимог щодо здійснення переказів. Таким чином дії банку щодо списання та перерахування коштів суд вважає правомірними, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 41, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 22, 1212 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова