печерський районний суд міста києва
Справа № 757/537/26-к
про застосування примусових заходів медичного характеру
28 січня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні, клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Велимче Ратнівського району Волинської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України.
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , законний представник ОСОБА_7 , особа відносно якої вирішується клопотання - ОСОБА_4
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021100060001074 від 09.07.2021, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
В клопотанні зазначено, що 09.07.2021 приблизно о 20:30 год, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Київ вул. Михайла Грушевського, буд.5 та не усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою та не розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку страху у населення, а також порушить громадську безпеку, в частині надання недостовірної інформації про загрозу вибуху і поширення неправдивих відомостей, створення обстановки загального страху, паніки та порушення безпеки суспільства, не усвідомлюючи протиправного характеру своїх дій, їх суспільної небезпеки та можливих наслідків у вигляді шкоди громадській безпеці та не керуючи ними, прагнучі дезорганізувати діяльність установи, здійснив дзвінок із власного мобільного телефону, абонентський номер НОМЕР_1 на спецлінію «102» та завідомо неправдиво повідомив оператору чергової частини про перебування при собі замінованого музичного інструменту - гітари, будучи біля будівлі Верховної ради України, тобто будівлі, що забезпечує діяльність єдиного законодавчого органу України, яка розташована за адресою: м.Київ вул. М.Грушевського, 5.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 259 КК України, а саме: завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибелі людей, якщо об'єктами завідомо неправдивого повідомлення стали будівлі, що забезпечують діяльність органів державної влади.
Обґрунтованість причетності ОСОБА_4 до вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, підтверджені дослідженими судом доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 09.07.2021 під час якого на сходинах будівлі Верховної Ради України, були вилученні речі належні ОСОБА_4 ; протоколом прослуховування аудіозаписів та перегляду карти замовлення, яким зафіксовано спілкування ОСОБА_4 з оператором спецлінії «102» з приводу погроз підірвати будівлю.
Вислухавши прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала клопотання, доводи законного представника ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 , які проти задоволення клопотання не заперечували, пояснення особи, відносно якої вирішується клопотання - ОСОБА_4 , суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру на підставі п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК суд вирішує, чи слід застосовувати до особи такі заходи та визначати їх вид.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Частиною 2 вказаної вище норми закону визначено, що надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому поряду може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
При цьому, як зазначено в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 р., визначаючи, відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити, як з його психічного стану, так із характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Аналогічні висновки щодо необхідності визначення виду примусового заходу медичного характеру, із врахуванням всіх критеріїв, передбачених ст.94 КК України, містяться у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 р. (справа № 219/12156/17) та від 30.05.2019 р. (справа № 243/4632/17).
У рішенні ЄСПЛ від 03.09.2015 р. у справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації високий суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку. Проголошення особи неосудною з підстав наявності психічного розладу та вжиття пов'язаних з цим заходів процесуального примусу не є «покаранням» в розумінні п. 1 ст. 7 Конвенції, проте розглядається як запобіжний (превентивний) захід.
За висновком судово-психіатричного експерта №260/25 ОСОБА_4 в період часу до якого відноситься інкриміноване йому кримінальне правопорушення страждав, та, на теперішній час, страждає, на хронічне психічне захворювання - «Шизоафективний розлад, маніакальний тип». За своїм психічним станом ОСОБА_4 , в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення в тимчасовому хворобливому стані не знаходився, але страждав на хронічне психічне захворювання, яке позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_4 за психічним станом здоров'я, рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Будь-яких сумнівів в об'єктивності та достовірності вказаного висновку судово-психіатричного експерта, яке складено експертом, попередженого про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, в стані не осудності, враховуючи висновок експерта-психіатра №260/25 від 14.11.2025, та думку законного представника ОСОБА_7 , стосовно необхідності застосування примусових заходів медичного характеру, суд вирішує що ОСОБА_4 потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
При цьому, варто відзначити, що відповідно до ст. 51 КК України, примусові заходи медичного характеру не входять до системи покарань, відтак вони не є видами покарання, а є заходами кримінально-правового характеру.
Порядок застосування цих заходів свідчить про відсутність у них карального потенціалу і вони не переслідують мети кари за вчинене, а основне їх призначення вбачається в усуненні умов, що сприяли вчиненню суспільно небезпечного діяння.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру підлягає задоволенню та до ОСОБА_4 слід застосувати надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Судові витрати з вартості проведених під час досудового розслідування експертиз компенсувати за рахунок держави.
У відповідності до ст. 100 КПК України вирішити питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,92-94 КК України, ст.ст. 2, 292, 369-372, 392, 395, 503 - 513 КПК України, суд,
Клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом, залишити без змін, до набрання ухвалою законної сили.
Судові витрати з вартості проведених під час досудового розслідування експертиз компенсувати за рахунок держави.
Речові докази:
DVD-R диск, із фіксацією розмов оператора Call-центру Національної поліції та ОСОБА_4 по спецлінії «102» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_8