Справа № 127/3403/26
Провадження № 1-кс/127/1425/26
Іменем України
03 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Кісниця, Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, -
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 02.02.2026 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому за процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024022420000076, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2024, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчинення тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому є підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугують підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави. Зокрема:
1) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як підозрюваний ОСОБА_8 , усвідомлюючи що кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується, є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, може ухилятись від органу досудового розслідування та суду.
2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних ними показань.
Крім цього підозрюваний ОСОБА_8 , у силу займаної керівній посаді раніше у системі Міністерства оборони України під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи особисті знайомства та здобутий досвід, впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Окрім цього, відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, в силу своєї раніше займаної керівної посади у системі Міністерства оборони України має можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв'язки для незаконного впливу на свідків, які брали участь у слідчих діях та є особами, які раніше перебували під його керівництвом.
Крім того, ОСОБА_8 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, затягувати звершення досудового розслідування не прибуттям до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та не виконанням підозрюваним інших процесуальних обов'язків.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи, а тому слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1503 (однієї тисячі п'ятсот три) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №42024022420000076, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому за процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024022420000076, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2024, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до наказу першого заступника Міністерства оборони України від 03.08.2017 № 98 призначений на посаду начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління (далі - КЕВ), на якій останній перебував до 12.09.2022.
Згідно з Положенням про квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця (далі - Положення), затвердженим Наказом начальника командувача Сил логістики Збройних Сил України від 17.12.2019 № 278, КЕВ м. Вінниці є державною установою, яка створена Міністерством оборони України (надалі Засновник), з метою забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, керівництва їх квартирно-експлуатаційними службами у зоні його відповідальності з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобільної готовності.
Відповідно до Положення визначено, що КЕВ м. Вінниці у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони, директивами Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, наказами та дорученнями командувача Сил логістики збройних Сил України, а також цим Положенням.
Статтею 3 Положенням, визначено основні завдання КЕВ м. Вінниці, зокрема:
- організація забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у межах відповідальності, казармено-житловим фондом, комунальними спорудами, обладнанням та майном квартирно-експлуатаційної служби, ведення обліку та аналіз наявності і стану, правильного та раціонального використання земель, казармено-житлового фонду, комунальних споруд і обладнання;
- здійснення заходів з розквартирування військ та постанова на всі види квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, які формуються або передислоковуються, а також зняття з усіх видів квартирно-експлуатаційного забезпечення;
- організація забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщення;
- організація роботи з органами місцевого самоврядування при передачі майна і земель, які за рішенням Міністерства оборони України використовувати не планується;
- участь у прийомі в експлуатацію побудованих та відремонтованих будівель, комунальних споруд і інженерних мереж та устаткування;
- забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у зоні його відповідальності, енергоносіями, комунальними послугами, паливом, пожежним обладнанням, меблями, казарменим інвентарем та іншим майном квартирно-експлуатаційної служби, комунальною технікою та механізмами, будівельними матеріалами та інженерним обладнанням для потреб експлуатації та ремонту фондів, контроль за їх використанням;
- планування та організація проведення видатків за спожиті енергоносії та отримані комунальні послуги військовими частинами та установами, у зоні відповідальності, забезпечення паливом, меблями, інвентарем, пожежним обладнанням, поточного ремонту і витрати на експлуатацію фондів, здійснення заходів щодо ефективного використання коштів;
- здійснення організаційно-технічних заходів та скорочення споживання комунальних послуг та енергоносіїв;
- ведення обліку казармено-житлового фонду, видача необхідних довідок, погодження проведення приватизації державного житлового фонду Міністерства оборони України;
- ведення бухгалтерського обліку у відповідності з вимогами керівних документів;
- здійснення дозволених видів господарської діяльності у відповідності до чинного законодавства України.
КЕВ м. Вінниці очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади у порядку, встановленому чинним законодавством.
При цьому, згідно з Положенням про КЕВ м. Вінниці, начальник КЕВ м. Вінниці відповідає, зокрема, за своєчасне, повне та якісне квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, закладів, установ, організацій Збройних Сил України, дислокованих у зоні відповідальності установи та виконання покладених на неї завдань.
Крім того, згідно з пункту 2 статті 8 Положення, начальник несе персональну відповідальність за фінансове планування потреб квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин і ефективне використання бюджетних асигнувань, що виділяються на квартирно-експлуатаційне забезпечення Збройних Сил України.
Також, згідно з статті 10 Положення, начальник КЕВ м. Вінниці:
- представляє інтереси Установи особисто без доручення (надає доручення на представництво установи) у місцевих органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, державного казначейства, правоохоронних, судових органах інших державних установах, організаціях та підприємствах з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України в межах своїх повноважень;
- очолює керівництво щодо забезпечнння військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у зоні відповідальності установи, казармено-житловим фондом, комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією, наданням військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв, забезпечення їх меблями, казарменим інвентарем, технічним майном квартирно-експлуатаційної служби, пожежним обладнанням і запасними частинами для потреб експлуатації та поточного ремонту казармено-житлового фонду і комунальних споруд;
- укладає договори відповідно до чинного законодавства України;
- розподіляє виділені у його розпорядження кошти;
- списує матеріальні цінності та грошові кошти в розмірах і порядку, визначених чинним законодавством України.
Крім того, на військових службових осіб КЕВ м. Вінниці розповсюджувалися обов'язки посадових осіб військової частини (корабля) та з'єднання, пов'язані з веденням військового (корабельного) господарства, визначені Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі - Положення № 300), оскільки згідно з указаним положенням, військовими частинами треба розуміти частини, які входять до складу з'єднань, окремі частини, кораблі, установи, військово-навчальні заклади, об'єкти та організації Збройних Сил України, які ведуть своє господарство, а також адміністративно-господарські частини, відділення, відділи, управління та інші господарські підрозділи, органи військового управління відповідних рівнів, на які покладені завдання щодо матеріального та технічного забезпечення діяльності цих органів та їх особового складу.
Згідно з п. 1.3 Положення № 300, останнє застосовується для всіх військових частин, кораблів, установ, військово-навчальних закладів, організацій та з'єднань Збройних Сил України на мирний та воєнний час при розташуванні у місцях постійної дислокації.
Згідно з п. 2.3 Положення № 300, командир військової частини (з'єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.
Згідно з п. 2.4 Положення № 300, організація та ведення військового (корабельного) господарства (господарська діяльність) включає:
- планування та організацію роботи служб, підрозділів та об'єктів господарського, технічного і медичного призначення, а також безперервне управління та здійснення контролю за цією роботою;
- своєчасне та повне доведення належних видів постачання, задоволення матеріально-побутових, культурних потреб та збереження здоров'я особового складу.
Згідно з п. 2.10 Положення № 300, найважливішими завданнями командирів, начальників та усього особового складу військових частин та з'єднань є: постійний розвиток військового (корабельного) господарства, впровадження наукової організації праці при його веденні, постійне поліпшення матеріально-побутових умов та задоволення культурних потреб військовослужбовців, ощадливі та економні витрати матеріальних засобів і коштів, уміле й ефективне використання техніки при виконанні господарських заходів.
Згідно з п. 3.1.1 Положення № 300, посадові особи військової частини і з'єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов'язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та цього Положення.
Згідно з п. 3.1.3 Положення № 300, командир військової частини (з'єднання) несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з'єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання; за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів; об'єктів навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок; за проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об'єктів держтехнагляду частини (з'єднання) і створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів.
Командир військової частини (з'єднання), яка має права юридичної особи, у межах своїх повноважень та виділених коштів має право укладати господарські угоди або договори та несе повну відповідальність за обґрунтоване і правомірне витрачання (використання) коштів на пов'язану з цими угодами діяльність.
Отже, ОСОБА_4 , будучи начальником КЕВ м. Вінниці, в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, відповідно до частини третьої статті 18 Кримінального кодексу України був службовою особою.
Відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватись вимог Конституції України, законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно зі статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Крім того, ст. 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з вимогами ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовці за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів та зобов'язує додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів.
Таким чином, ОСОБА_4 , маючи військове звання полковника та будучи начальником КЕВ м. Вінниці, тобто будучи військовим начальником, відповідно до примітки 1 статті 425 КК України був військовою службовою особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення в Україні часткової мобілізації.
Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону, рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.
Станом на 2021 рік відповідних рішень Президентом України не приймалося.
Таким чином, з 18.03.2014 і цей період з лютого по грудень 2021 року діяв особливий період.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2021 № 14 тимчасове виконання обов'язків начальника КЕВ м. Вінниця покладено на майора ОСОБА_9 , заступника начальника відділу - головного інженера квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця.
15.02.2021 між КЕВ м. Вінниці (споживачем), в особі тимчасово виконувача обов'язків начальника КЕВ ОСОБА_9 та ТОВ «ЄВРОГАЗ ЛТД» (постачальника), в особі директора ОСОБА_10 , як з переможцем відкритих торгів у системі Prozorro, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 26.02.2021 № ЕС-22/2021 (далі - Договір № ЕС-22/2021), погоджено предмет, ціну та строк його дії, а саме: купівлю/продаж електроенергії в обсязі 15 209 125,48 кВт за ціною 2,29 грн за 1 кВт/год з урахуванням тарифу на послуги з передачі та ПДВ.
Даний договір зареєстрований та взятий на облік Головним управлінням державної казначейської служби України Вінницькій області 02.03.2021 за реєстраційним номером зобов'язання № 27 по КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії».
Договірна ціна згідно договору була твердою та становила 34 828 897 гривень 35 копійок (з ПДВ).
Згідно п. 2.1 Договору № ЕС-22/2021, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору № ЕС-22/2021, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно п. 5.1 Договору № ЕС-22/2021, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 5.2 Договору № ЕС-22/2021, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
Згідно п. 5.3 Договору № ЕС-22/2021, загальна сума цього Договору становить: 34 828 897,35 грн (тридцять чотири мільйони вісімсот двадцяти вісім тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 35 копійок) з ПДВ, в тому числі фінансування загального і спеціального фондів: загальний фонд державного бюджету 25 057 597,52 грн (Двадцять п'ять мільйонів п'ятдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім грн, 52 коп); спеціальний фонд державного бюджету, в т. ч. кошти отримані від орендарів та платних споживачів (відновлення понесення видатків): 9 771 299,83 грн (дев'ять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять гривень 52 копійки).
Відповідно до п. 5.4 Договору № ЕС-22/2021, сторона яка має бажання змінити ціну (тариф) постачання електричної енергії зобов'язана направити другій Стороні обґрунтовану письмову пропозицію, не пізніше ніж за 20 днів до дати пропонованої зміни ціни (тарифу). Сторона не має права відмовитись від виконання Договору через незгоду другої Сторони зі зміною ціни (тарифу), якщо їй не направлялась обґрунтована пропозиція, або обґрунтування було безпідставним.
Згідно п. 5.8 Договору № ЕС-22/2021, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 13.1 Договору № ЕС-22/2021, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно п. 13.2 Договору № ЕС-22/2021, Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, а також істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, в тому числі у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, та збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
В залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору можуть змінювати визначену в договорі ціну за одиницю товару пропорційно зміні ціни такого товару на ринку у порядку, передбаченому договором про закупівлю з дотриманням вимог Закону «Про публічні закупівлі».
Згідно листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості. Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, передбачених Законом та умовами договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений в договорі.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України начальник КЕВ м. Вінниця полковник ОСОБА_4 , учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, полковник ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника КЕВ м. Вінниці, знехтував вимогами законодавства, умисно, всупереч інтересам служби, перевищуючи свої службові повноваження, тобто своїми умисними діями, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не маючи обґрунтованих та документально підтверджених коливань ціни на ринку в період з 15.03.2021 по 22.11.2021, перебуваючи у службовому приміщенні КЕВ м. Вінниця, що дислокується за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 87, протиправно уклав з директором ТОВ «ЄВРОГАЗ ЛТД» ОСОБА_10 додаткові угоди до Договору № ЕС-22/2021 про постачання електричної енергії на понад 10% від істотної ціни Договору всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», а саме:
- 29.03.2021 додаткову угоду № 3, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 01.03.2021 за 1 кВт/год електричної енергії, без урахування тарифу на її розподіл, до 2,48 грн з ПДВ та зменшивши загальний обсяг товару до 12 093 937,00 кВт.год;
- 31.08.2021 додаткову угоду № 4, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 01.08.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 2,69 грн з ПДВ» та зменшивши загальний обсяг товару до 11 467 923,02 кВт.год;
- 29.09.2021 додаткову угоду № 5, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 01.09.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 2,92 грн з ПДВ» та зменшивши загальний обсяг товару до 10 647 519,52 кВт.год;
- 13.10.2021 додаткову угоду № 7, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 01.10.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 3,17 грн з ПДВ» та зменшивши загальний обсяг товару до 9 898 021,14 кВт.год.;
- 15.11.2021 додаткову угоду № 8, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 01.11.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 3,45 грн з ПДВ» та зменшивши загальний обсяг товару до 9 270 584,18 кВт.год. та внісши зміни до п. 3 р. 5 Договору № ЕС-22/2021, а саме: «Загальна сума Договору становить: 29 992 963,77 грн (двадцять дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні 77 копійок) з ПДВ, в тому числі фінансування загального і спеціального фондів: загальний фонд державного бюджету - 26 209 850,26 грн; спеціальний фонд державного бюджету, в т.ч. кошти отримані від орендарів та платних споживачів (відновлення понесення видатків) - 3 783 113,51 грн»;
- 16.11.2021 додаткову угоду № 9, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 05.11.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 3,7622 грн з ПДВ та зменшивши загальний обсяг товару до 9 152 507,78 кВт/год;
- 18.11.2021 додаткову угоду № 10, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 10.11.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 4,0897712 грн з ПДВ та зменшивши загальний обсяг товару до 9 034 431,38 кВт/год;
- 22.11.2021 додаткову угоду № 11, відповідно до якої погодив збільшення ціни за електроенергію з 16.11.2021 за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 4,46374832 грн з ПДВ та зменшивши загальний обсяг товару до 8 892 739,64 кВт/год.
В результаті чого, начальник КЕВ м. Вінниці полковник ОСОБА_4 , перевищуючи свої службові повноваження, тобто своїми умисними діями, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, всупереч вищевказаним вимогам закону, у період з березня по листопад 2021 року, погодивши необґрунтовані зміни до істотних умов Договору № ЕС-22/2021 додатковими угодами № 3, № 4, № 5, № 7, № 8, № 9, № 10 та № 11, призвів до надлишково сплачених коштів при розрахунках між КЕВ м. Вінниці та ТОВ «ЄВРОГАЗ ЛТД» шляхом зміни цінового тарифу, визначеними всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» на загальну суму 5 187 392,22 грн. (п'ять мільйонів сто вісімдесят сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 22 копійки).
За таких обставин, полковник ОСОБА_4 будучи військовою службовою особою - начальником КЕВ м. Вінниці, вчинив перевищення військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Вінниці у розмірі 5 187 392,22 грн (п'ять мільйонів сто вісімдесят сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 22 копійки).
30 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, а саме у перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024022420000076 від 04.03.2024; повідомлення про підозру від 30.01.2026; протоколу огляду; договору; додаткових угод до договору; висновку експертів; протоколів допитів свідків; протоколу обшуку; інших матеріалів досудового розслідування та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, розлучений, пенсіонер, раніше не судимий.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК).
Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили визначити підозрюваному заставу у розмірі 1503 (одна тисяча п'ятсот три) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Однак, в чому полягає виключність випадку для визначення ОСОБА_4 застави в розмірі 1503 (одна тисяча п'ятсот три) прожиткових мінімумів для працездатних осіб клопотання не містить, та таких мотивів не наведено прокурором в судовому засіданні.
При цьому, надавши оцінку обставинам вчиненого кримінального правопорушення, особі підозрюваного та врахувавши розмір завданої шкоди (5 187 392,22 грн.) слідчий суддя вважає, що визначення застави навіть у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином, необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя - періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
В межах даного провадження судом встановлено, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, розлучений, являється військовим пенсіонером, має значну кількість грамот та подяк, хворіє.
З огляду на наведене, врахувавши обставини вчиненого кримінального правопорушення та розмір завданої шкоди, суд дійшов висновку, що на даному етапі кримінального провадження підозрюваному необхідно визначити заставу, з урахуванням приписів абзацу другого частини п'ятої статті 182 КПК України, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн., оскільки саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 березня 2026 року (включно).
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 30 березня 2026 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн. (дев'ятсот дев'ять вісім тисяч чотириста гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись за межі Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Організацію затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складання протоколу затримання покласти на слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя