Справа № 148/3168/25
Провадження №3/148/41/26
02 лютого 2026 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
встановила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 серії ВАД №749678 10.12.2025 о 10:00 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме виражалася нецензурною лайкою в його сторону.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, з заявою про відкладення судового засідання до суду не зверталася. Оскільки її неявка не перешкоджає вирішенню даного питання, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справу розглянуто за її відсутності на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 (а.с. 2), копію рапорту від 10.12.2025 (а.с. 4, 5), письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10.12.2025 (а.с. 6, 7), форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.12.2025, згідно якої рівень небезпеки з боку ОСОБА_1 оцінюється як низький (а.с. 8), терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 від 10.12.2025 (а.с. 9), копію протоколу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 від 10.12.2025 (а.с. 10), доходжу наступних висновків.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Всупереч цим вимогам, працівником поліції не дотримано ст. 251 КУпАП, та не зібрано доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Так, в якості доказу вини ОСОБА_1 додано копію письмових пояснень ОСОБА_2 від 10.12.2025., в яких вказано, що ОСОБА_1 виражалася в його сторону нецензурною лайкою (а.с. 6).
Водночас, з копії рапорту інспектора-чергового Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.12.2025 слідує, що 10.12.2025 до ЧЧ Тульчинського РВП надійшов рапорт поліцейського СРПП Тульчинського РВП про те, що під час реагування на повідомлення ЄО №14627 від 10.12.2025 до заявниці ОСОБА_1 , яка повідомила, що чоловік ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство, останній повідомив, що його дружина ОСОБА_1 також вчиняє домашнє насильство психологічного характеру та просить притягнути дружину до адміністративної відповідальності (а.с. 4).
Відповідно до рапорту поліцейського СРПП Тульчинського РВП від 10.12.2025 було здійснено виїзд в АДРЕСА_1 до заявниці ОСОБА_1 , яка повідомила, що чоловік ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство. При прибутті на місце події виявлено ОСОБА_2 , який усно повідомив, що його дружина ОСОБА_1 також вчиняє домашнє насильство психологічного характеру та просить притягнути дружину до адміністративної відповідальності, але від написання письмової заяви відмовився (а.с. 5).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_1 10.12.2025 повідомиладо ІНФОРМАЦІЯ_2 , про вчинення відносно неї домашнього насильства чоловіком, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, про що свідчить його копія (а.с. 10).
Жодних переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять. Зокрема, інформації про свідків, які б могли підтвердити, чи спростувати вказані події, відеофіксації обставин події тощо. Додані до протоколу письмові матеріали, не містять доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 та в чому вона проявилась.
А тому констатація факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в протоколі є припущенням, яке на доказах не ґрунтується.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Крім того, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення. Крім того, винуватість у скоєнні такого правопорушення особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, та "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінивши всі докази, надані суду в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доходжу висновку про недоведеність перед судом поза розумним сумнівом наявності в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене провадження у даній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з недоведеністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст.251, ст. 252, п.3 ч.1. ст. 284 суддя, -
постановила:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором.
Повна постанова складена 04.02.2026.
Суддя Л.А.Штифурко