Справа № 930/241/26
Провадження №2-з/930/1/26
04.02.2026 року м. Немирів
Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Богоніс Н.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 , за підписом його представника - адвоката Люблінської Вікторії Миколаївни, про забезпечення позову, -
02 лютого 2026 року в суд надійшла заява ОСОБА_1 , за підписом його представника - адвоката Люблінської Вікторії Миколаївни, про забезпечення позову, згідно якої заявник просить забезпечити позов про визначення місця проживання дитини, шляхом:
встановлення тимчасового порядку проживання та спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чотири дні підряд на тиждень - з батьком, ОСОБА_1 та три дні підряд на тиждень - з матір'ю ОСОБА_3 , з позачерговою зміною графіка на наступний тиждень;
заборони відповідачці змінювати фактичне місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вивозити дитину за межі вказаного місця фактичного проживання без письмової згоди батька - до винесення судового рішення по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 2 лютого 2026 року представником позивача - ОСОБА_1 , адвокатом В. Люблінською подано позовну заяву до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком. Зазначає, що дитина протягом останніх трьох років проживала з батьком, була повністю ним забезпечена та має з ним глибокий емоційний зв'язок. Мати дитини систематичної участі у вихованні дитини не брала, часто відсутня за місцем проживання, не ночує вдома, та не забезпечує стабільного сімейного середовища для дитини. Разом із відповідачкою проживає бабуся дитини - ОСОБА_4 , яка не працює, не має стабільного джерела доходу та за наявною інформацією, зловживає алкогольними напоями, що створює негативну психологічну атмосферу в сім'ї. Заявник з 2012 року незмінно працює у TOB «АМБАР +» на посаді апаратника оброблення зерна. Тривалий стаж роботи на одному підприємстві (понад 13 років) свідчить про його надійність та фінансову спроможність. Позивач має стабільний життєвий шлях та фінансову спроможність для забезпечення дитини. Згідно з довідкою про доходи за період з 01.01.2025 по 11.12.2025 року його сукупний дохід склав 434 116,19 гривень. Відповідачка ОСОБА_3 протягом усього життя офіційно ніде не працювала і не працює на момент подання позову та цієї заяви, перебуває у боргових зобов'язаннях, позичає грошові кошти та веде спосіб життя, який не забезпечує дитині стабільності. Джерела її доходів є невідомими та нестабільними, що ставить під сумнів її здатність самостійно забезпечити базові потреби малолітнього ОСОБА_5 (якісне харчування, одяг, медичний догляд, розвиваючі заняття). Зазначає, що на утриманні відповідачки, окрім спільного із заявником сина ОСОБА_5 , перебуває ще одна дитина - її син від першого шлюбу. На даний час Відповідачка самовільно та безпідставно припинила будь яке спілкування дитини з батьком, не допускає заявника до дитини, повністю перешкоджає побаченням, що порушує права дитини на спілкування з обома батьками та суперечить її найкращим інтересам.
Оскільки у заявника є побоювання, що за тривалий час судового розгляду існує реальна загроза остаточного розриву психологічного зв'язку дитини із заявником та ризик зміни Відповідачем місця проживання дитини, що ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде на користь заявника, він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Така заява відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 ЦПК України подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, та розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Таким чином, у даній справі розгляд заяви про забезпечення позову, яка подана разом із позовною заявою, відповідає вимогам ЦПК України.
Підстави для повернення заяви про забезпечення позову згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України відсутні.
Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається заявник, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
За змістом заяви малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з відповідачкою ОСОБА_3 , яка чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з сином. У зв'язку із цим позивач не може реалізувати свої батьківські права, спілкуватись з дитиною, оскільки відповідач не дає можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1-3статті 157СК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інтереси дитини. У якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю та забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Враховуючи інтереси дитини, суд приходить до висновків, що:
- дитина 2021 року народження є малолітньою та потребує постійного, стабільного середовища проживання, а часта зміна місця проживання кожні три-чотири дні не відповідає її віковим та психоемоційним потребам;
- чергове проживання в різних домогосподарствах з різним режимом дня, побутовими правилами та оточенням може негативно впливати на формування почуття безпеки у дитини;
- часта зміна місця проживання у такому віці може спричиняти емоційне напруження, тривожність, порушення режиму сну та харчування.
Таким чином, встановлення тимчасового порядку проживання та спілкування дитини, чотири дні підряд на тиждень - з батьком та три дні підряд - з матір'ю, з позачерговоюзміною графіка на наступний теждень, не відповідатиме інтересам дитини.
Крім цього, відсутні підстави для встановлення заборони відповідачці змінювати фактичне місце проживання дитини та заборони вивозити дитину за межі місця її фактичного проживання без письмової згоди батька до винесення судового рішення, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що матір змінювала чи має намір змінити місце проживання дитини.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відсутні.
Відповідно до ч.ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ), за підписом його представника - адвоката Люблінської Вікторії Миколаївни, про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Текст ухвали виготовлено 04.02.2026.
Суддя Богоніс Н.Я.