Справа № 550/1067/25
Провадження № 2/550/32/26
27 січня 2026 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Михайлюк О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України, про стягнення незаконно набутих коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України, відповідно до якого просить визнати протиправними дії відповідача, щодо подачі заяви та одержання одноразової грошової допомоги установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та зобов'язати відповідача повернути на користь позивача незаконно отримані кошти виплачені у вигляді одноразової грошової допомоги установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 21.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 14.10.2025 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 01.01.2026 року поновлено провадження у справі.
05.12.2025 року позивач через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він на даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. З 21.11.2025 року, позивач відповідно до бойового розпорядження, залучений до виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення. За таких умов позивач не має можливості приймати участь у судовому розгляді та належним чином реалізовувати свої процесуальні права.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення судового засідання, так як з 10.01.2026 року госпіталізований та перебуває на стаціонарному лікуванні, у підтвердження чого надав фотокопію медичної карти стаціонарного хворого №54 від 10.01.2026 року.
Відповідачка та її представник, адвокат Цімура Я.В. у підготовче судове засідання не з'явилися.
Представник відповідачки, адвокат Цімура Я.В. надав клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі відповідачки та її представника, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечували. Клопотання позивача про зупинення провадження у справі просив вирішити на стадії судового розгляду, оскільки під час підготовчого провадження вже вирішені усі процесуальні клопотанння позивача.
Представник третьої особи у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Суд, вивчивши клопотання позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
За змістом ч.ч.1-2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, при прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів особи.
Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується за допомогою реалізації його основних засад, у тому числі принципу верховенства права.
Реалізація принципу верховенства права здійснюється через застосування судами при розгляді справ Конвенції та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із елементів права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції є право на розумний строк розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Так, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та у вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду із заявою про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, позивачем на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надано: копію довідки Т.в.о. начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2025 №12693, згідно з даними якої сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з'єднання 1-го корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 12 лютого 2025 року по теперішній час (а.с.180).
Суд враховує подані позивачем докази. Разом із тим вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача про неможливість особистої участі у судових засіданнях спростовуються його ж процесуальною поведінкою у цій справі. Зокрема, позивач особисто приймав участь у судових засіданнях 23.09.2025, та 14.10.2025.
Крім того, ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 14.10.2025 провадження у даній справі, за клопотанням позивача ОСОБА_1 було зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №550/394/24 за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , про встановлення юридичного факту.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.11.2025 у справі №550/394/24 провадження №61-7789св25, рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 16.10.2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13.05.2025 залишено без змін.
У сукупності наведені факти свідчать про наявність у позивача реальної можливості користуватися процесуальними правами, передбаченими ЦПК України, зокрема щодо подання заяв, клопотань, ознайомлення з матеріалами справи та реалізації права на захист. Таким чином, твердження про неможливість участі у судовому процесі не знаходять підтвердження в матеріалах справи.
Також суд зауважує, що згідно ст. 58 ЦПК України, сторона, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
При цьому позивач не зазначає, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період його знаходження на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості звернутися за правовою допомогою адвоката та здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через представника.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
З урахуванням викладеного, беручи до уваги предмет позову, який безпосередньо взаємопов'язаний з предметом позову в цивільній справі №550/394/24, який наразі вирішений касаційною інстанцією, суд дійшов до висновку, що посилання на неможливість розгляду справи без участі позивача суперечить інституту цивільного судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом забезпечується право на розгляд справи упродовж розумного строку, а також дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.
Разом з тим, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з метою надання позивачеві можливості реалізувати передбачені процесуальним законом права, в тому числі право на звернення за правовою допомогою, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача та відкладення судового засідання на іншу дату.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251. 253, 260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України, про стягнення незаконно набутих коштів - відмовити.
Відкласти розгляд справи та призначити підготовче судове засідання на 17 лютого 2026 року о 13 годині 00 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 02.02.2026.
Суддя О.І.Михайлюк