Справа № 444/309/26
Провадження № 2/444/936/2026
про залишення позову без руху
02 лютого 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Олещук М. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до Львівської міської територіальної громади, юридична адреса: 79008 м.Львів, пл.Ринок, 1, Львівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування , -
В Жовківський районний суд Львівської області 28.01.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 подана її представником - адвокатом Шимчишин І.С. до відповідача Львівської міської територіальної громади, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування, а саме нерухоме майно та право власності на земельну ділянку (пай).
Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до переконання, що така подана без додержання вимог, викладених у ст. 175, ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 2, 3, 9, 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зокрема, позивач в позовній заяві не зазначив дані - поштового індексу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; у відповідача - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти .
Відповідно до частин 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
За положеннями ч.2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зокрема представник позивача зазначає, що позивачка є донькою померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте жодних доказів про таке не подано.
Окрім того, представник позивачки в позовній заяві зазначає, що Третя Львівська державна нотаріальна контора листом від 16.04.2024 року №724/02-14 відмовила позивачці через відсутність оригіналу сертифікату, однак як встановлено із поданої копії даного листа позивачці відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за законом на право приватної власності на землю (середню земельну частку) у зв'язку із тим, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області 20.03.2024 року за №0-13-0.91-1129/15-24 повідомило, що запис про реєстрацію вищезазначеного Сертифікату виданого на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 у книзі сертифікатів відсутній.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що "майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці".
Як уже зазначалось вище, позивачка у позовній заяві просить суд:
- Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_2 ;
- Визнати за ОСОБА_1 право власності земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності, та розташована на території Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області розміром 1.42 га.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.
За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.
Згідно з правилами частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі N 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Проте, позивачем в наданій позовній заяві не надано оцінку вартості та не вказано вартість об'єкту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Також позивачем в наданій позовній заяві не надано оцінку вартості та не вказано вартість об'єктів нерухомого майна, а саме земельної ділянки (пай), яка перебуває у колективній власності, та розташована на території Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області розміром 1.42 га.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.
За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.
Проте, позивачем в наданій позовній заяві не надано оцінку вартості та не вказано вартість об'єкту нерухомого майна.
Згідно з правилами частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року№ 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі N 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Таким чином, на виконання недоліків, позивачу необхідно визначити та вказати ціну позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України. Незазначення ціни позову, в свою чергу, унеможливлює визначити суму судового збору, яка б підлягала сплаті за звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, до матеріалів справи додано квитанцію про оплату судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. без врахування ціни позову майнового характеру.
Відповідно до п.п. 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн., відтак 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1311,20 грн.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами рахунків Жовківського районного суду Львівської області: ГУК Львiв/Жовківська тг /22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38008294, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО)899998, Рахунок отримувача UA458999980313171206000013871, Код класифікації доходів бюджету 22030101.
А тому позивачу належить зазначити ціну позову.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування, належить залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до Львівської міської територіальної громади, юридична адреса: 79008 м.Львів, пл.Ринок, 1, Львівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в описовій частині ухвали недоліків терміном 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.
В разі невиконання вимог судді про усунення недоліків в наданий строк, відповідно до вимог ст.185 ЦПК України, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та в апеляційному порядку не оскаржується.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Олещук М. М.