03.02.26
Справа №635/9657/25
Провадження № 3/635/213/2026
03 лютого 2026 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Березовська І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
04 листопада 2025 року о 13 годині 10 хвилин ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сел. Високий Харківського району Харківської області, по вул. Ощепкова, 48А, будучи позбавленим прав керування транспортними засобами.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, а саме:
- п. 2.1.а Правил дорожнього руху України «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, викликався до суду належним чином шляхом направлення судової повістки та шляхом направлення смс-повідомлення у додаток «Viber».
Судова повістка направлялись на адресу ОСОБА_1 , зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 503166 від 04 листопада 2025 року, а саме за адресою:АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом направлення смс-повідомлення у додаток «Viber», яке доставлено ОСОБА_1 16 січня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber».
Таким чином, судом було вжито передбачених законодавством України заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП), та реалізації його права приймати участь у розгляді справи в суді.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та їх розгляд в суді.
Слід відмітити, що в Україні діє система публікацій відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті Судова влада і ОСОБА_1 мав усі можливості з отримання інформації про розгляд його справи.
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 станом розгляду справи не цікавився, до суду не з'явився.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №503166 від 04 листопада 2025 року, який складений стосовно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4758544 від 18 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 гривень;
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейського, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №503166 від 04 листопада 2025 року;
- постановою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року (справа №641/9233/24, провадження №3/641/276/2025) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1 а) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до вимог ч. 9 та ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною.
Суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст.126 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
При вирішенні питання про накладання адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, майновий стан особи, ступень його вини, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. ст. 34,35 КУпАП обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до змісту довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кирюши О., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував водійське посвідчення.
Суд враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.
Вищевказані висновки суду узгоджуються з практикою, яка викладена у постановах апеляційних судів України, зокрема: у постанові Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 379/789/23 (провадження № 33/824/4544/23); у постанові Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 754/8022/23 (провадження № 33/824/4374/23); у постанові Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № № 177/1765/23 (провадження № 33/803/2073/23); у постанові Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 183/7782/23 (провадження № 33/803/2190/23).
Відтак, суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
При цьому суд не застосовує до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу з огляду на наступне.
Згідно довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Кірічека О. транспортний засіб ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .
Відповідно до абзацу 4 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, не можна накладати адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Таким чином, адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 27, ч. 5 ст. 126, 251, 252, 268, 277, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК Харківська область/Харківобл./21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Суддя І.В. Березовська