Справа № 932/6508/24
Провадження № 2/932/2396/24
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
04 лютого 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом -
установив:
короткий опис справи
24 липня 2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення суми боргу за договором про надання кредиту №5383203 від 05.10.2021 року у розмірі 144 650,38 грн., з яких 16 250,00 грн. тіло кредиту 92 917,50 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 35 482,88 грн. компенсаційних виплат, передбачених п.5.5 кредитного договору та ст. 625 ЦПК України.
В обґрунтування позову зазначив, що 05.10.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДРИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №5383203. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши ОСОБА_1 , кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору на зазначену нею банківську картку. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та компенсаційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 144 650,38 грн. Вищевикладене стало підставою для звернення до суду з позовом.
процесуальні дії по справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.08.2024 суддю Ярощук О.В. визначено головуючою суддею.
Суддею 06.08.2024 винесено ухвалу про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Судові засідання відкладалися через неявку відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 01.08.2025 від АТ «Універсал банк» надійшли витребувані судом докази.
Будь-які докази по справі чи клопотання, крім поданих позивачем разом із позовною заявою на виконання вимог судового рішення, від учасників справи на адресу суду не надходили.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
У силу приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
щодо належного повідомлення відповідача
Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася та відзив не надала.
Суд у судові засідання викликав відповідачку, однак остання не вжила заходів, щоб отримати судову кореспонденцію за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ). Рекомендовані повідомлення повернулися до суду як не вручені.
Тобто суд вжив доступні і розумні заходи для повідомлення Відповідачки щодо розгляду справи, яка стосується її безпосередньо.
Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за не надсилання заявнику відповідних документів.
Суд виходить із того, що відповідач хоч і не отримав кореспонденцію, надіслану йому неодноразово судом за місцем реєстрації, само по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для того, щоб стверджувати про те, що права відповідача за статтею 6 § 1 Конвенції могли були порушені.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідачки на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
докази досліджені судом
1.Детальний (щоденний) розрахунок заборгованості за Договором про надання кредиту №5383203 від 05.10.2021 року станом на 28.06.2024 року, згідно якого заборгованість за тілом кредиту 16 250,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 92 917,50 грн. та заборгованість за компенсацією 35 482,88 грн, а разом у розмірі 144 650,38 грн.
2.Пропозиція укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №5383203.
3.Графік платежів.
4.Договір про надання кредиту № №5383203 від 05.10.2021. Сума кредиту 16 250,00 грн. Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування (п.2.15 Правил) при укладенні Договору складають: у базовий період протягом 20 календарних днів з 05.10.2021 року до 25.10.2021 року (включно) у розмірі 1,59% за один день користування кредитом (п. 2.1. Правил); у спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 26.10.2021 року до 23.04.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (п. 2.35. Правил).
Договором передбачено, що у випадку подовження позичальником базового періоду, строку дії Договору та зміни кінцевої дати виконання Договору (п. 2.22. Правил), проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого базового періоду у розмірі 1,59 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка, п. 2.3. Правил).
У спеціальний період, із дати закінчення подовженого базового періоду та до спливу кінцевої дати виконання Договору (включно), проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка).
5. Довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування коштів у розмірі 16 250,00 грн. через систему платежів FONDY 05.10.2021 на підставі договору №41346335_18/10/14 на карту № НОМЕР_1 .
6.Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладання договору (Стандартна форма).
7.Правила надання кредиту ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ».
8.Додаток №1 до Договору про надання кредиту.
9.Статут ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ».
10.Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11. Відповідь від АТ «Універсал банк» на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2025.
фактичні обставини, встановлені судом та висновки суду
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Згідно частини 4 статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч.5 ст.11 Закону України Про електрону комерцію пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про електронну комерцію моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У справі встановлено, 05 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання кредиту №5383203, строк дії договору до 23.04.2022 року в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с.16 зв. стр, а.с.20).
Згідно з пропозицією укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №5383203 від 05 жовтня 2021 року Позивач пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщений на сайті кредитора паспорт споживчого кредиту, сформований на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовані на сайті кредитора, та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в особистому кабінеті, вказаному при його ідентифікації на сайті.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що згоден з умовами оферти, підписуючи згоду одноразовим ідентифікатором. У вказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) зазначено, що невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ Алекскредит, що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua.
Підписуючи за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредиту, скаржник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.
Відповідно до умов договору (п. 1.1) невідємною частиною цього Договору є Правила надання кредиту ТОВ Алекскредит, що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua. За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 3.1. Договору, Позивач 05 жовтня 2021 року перерахував на картковий рахунок Відповідача кредитні кошти у розмірі 16 250 грн. на строк до 23 квітня 2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Сторони підтверджують, що даний електронний договір (договір укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, Додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі та в порядку встановленому Законом України «Про електронну комерцію» (п.9.3).
Сторони погодилися, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту), яка відповідно до п. 2.30 Правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім'я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети (ціль) отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13. Правил) (п.9.9).
Підписання кредитодавцем договору відбувається шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (п.9.10).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту, який було підписано сторонами 05 жовтня 2021 року та підпис на якому вчинено Відповідачем із застосовуванням одноразового ідентифікатора, клієнту запропоновані умови: тип кредиту кредит; сума кредиту 16 250 грн.; строк кредитування 200 днів; спосіб та строк надання кредиту перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника; з процентною ставкою за умовами кредитування до 23.04.2022 15404,38 % річних; фіксованою процентною ставкою для кожного періоду (до 25.10.2021 року 1,59%; до 23.04.2022 року 3%).
Перерахування кредитних коштів на рахунок, вказаний відповідачем при оформленні кредиту, підтверджується довідкою ТОВ ФК Елаєнс, згідно з якою сума у розмірі 16 250,00 грн була зарахована 05.10.2021 року на карту Приватбанк № НОМЕР_1 від ТОВ Алекскредит (а.с.26).
Позивач 05.10.2021 року перерахував на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти у розмірі 16 250,00 грн, що підтверджується таож відповіддю від АТ «Універсал банк» на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2025.
Із наданого ТОВ Алекскредит детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №5383203 від 05.10.2021року вбачається, що станом на 28.06.2024 року, заборгованість Відповідача за вказаним кредитним договором становить 144 650,38 грн, яка складається із: 16 250,00 грн.- заборгованість за сумою кредиту; 92 917,50 грн- заборгованість по процентам за користування кредитом, яка утворилася станом на 23.04.2022 року дата закінчення строку дії договору; 35 482,88 - заборгованість за компенсацією відповідно до п.5.5. Договору та ст.625 ЦК України (а.с.8-15).
Слід зазначити, проценти нараховувались виключно за період користування кредитом - як у базовий, так і в спеціальний періоди, визначені договором. Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню, є результатом нарахування у межах строку дії кредитного зобов'язання та відповідає умовам, погодженим сторонами.
У наданому суду примірнику кредитного договору наявне факсимільне відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця; у реквізитах Відповідача зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS5383203, місце проживання позичальника: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
У пропозиції укласти кредитний договір зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://alexcredit.ua/umovi).
Отже, підписуючи заявку про укладення кредитного договору, позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про надання кредиту є укладеним.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
При цьому, позичальник не був позбавлений можливості згідно з пунктом 2.2.3 договору протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору на умовах визначених у розділі 11 https:/alexcredit/ua/umovi/.
Також суд звертає увагу, що договір та його умови у судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що Відповідач має заборгованість за договором про надання кредиту №5383203 від 05.10.2021року, яка утворилася станом на 23.04.2022 становить: 16 250,00 грн.- заборгованість за сумою кредиту; 92 917,50 грн- заборгованість по процентам за користування кредитом, та заборгованість позичальником добровільно не сплачується.
Щодо розміру нарахованих відсотків
Згідно із п. 1.7.2. Договору процентна ставка за користування кредитом у базовий період протягом 20 календарних днів із 05.10.2021 по 25.10.2021 визначена у розмірі 1,59 % за один користування. У спеціальний період користування протягом 180 днів процентна ставка становить у розмірі 3% за один день користування.
Орієнтовна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування становить 21 422,90 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості складає 92 917, 50 грн, що у рази (5,7) перевищує суму отриману відповідачем у позику 16 250 грн.
Слід звернути увагу, що Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг із урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування Позивача, які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом, визначно чітку суму, яку Відповідач мала сплата - 21 422, 90 грн (п. 1.7.2 Пропозиції та Договору). Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому на думку суду, укладення Відповідачем договору перетворюється на непомірний тягар для Відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Тож, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 92 917, 50 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 16 250 грн за кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити узгоджений сторонами розмір процентів за вказаним договором до подвійного розміру заборгованості за тілом кредиту, що становить 32 500 грн.
Стосовно стягнення заборгованості за компенсацією у розмірі 35 482,88 грн суд зазначає наступне.
Підпунктом 5.5. пункту 5 договору про надання кредиту передбачено, що якщо позичальник не виконав зобов'язання у кінцеву дату виконання договору, такі зобов'язання є простроченими і позичальник зобов'язаний за вимогою кредитодавця сплатити компенсацію у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100% річних від основної суми кредиту, але не більше 50% від вартості кредиту відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування компенсації є правом кредитодавця, а не обов'язком.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до розрахунку заборгованості 35 482,88 грн було нараховано починаючи із 23.04.2022 року (а с. 9 звр стр).
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст.625 ЦК України за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення заборгованості за компенсацією відсутні, тому у цій частині позову слід відмовити.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути із Відповідачки на користь Позивача заборгованість за кредитним договором №5383203 від 05.10.2021 у розмірі 48 750 грн., з яких заборгованість за тілом кредитом 16 250,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 32 500 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1020,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 551, 611, 616, 623, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість за Договором про надання кредиту №5383203 від 05.10.2021 у розмірі 48 750 грн., з яких заборгованість за тілом кредитом 16 250,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 32 500 грн та суму судового збору 1020,50 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», що знаходиться за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12А (ЄДРПОУ 41346335).
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення ухвалено 04.02.2026 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК