Справа № 161/20108/25
Провадження № 2/931/45/26
(заочне)
02 лютого 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30.09.2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 23.10.2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір № 10001117108, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору. Сума (загальний розмір) кредиту становить 6800 грн.
11.05.2021 було укладено договір №11052021, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 10001117108.
23.05.2024 року було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 10001117108.
Зазначає, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, що становить 19584,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6800 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12784,00 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 10001117108 від 23.10.2019 року у розмірі 19584,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 05.11.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Судом встановлено, що 23.10.2019 року ОСОБА_1 уклав договір про надання споживчого кредиту № 10001117108 з ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" шляхом подання заяви в електронній формі на прийняття оферти (акцепт) щодо погодження умов договору (а.с. 17-24).
Укладення договору підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", згідно з якою клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 10001117108 від 23.10.2019 року, ідентифікований. Акцепт договору позичальником підписано у формі одноразового ідентифікатора - 66326, який відправлено йому на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 34).
Відповідно до умов даного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у сумі 6800 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 365% річних.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на період зазначений у п. 1.3 договору (30 днів) шляхом сплати усіх нарахованих відсотків.
На виконання умов договору 23.10.2019 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6800 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок НОМЕР_2 за допомогою системи PLAТОN, номер транзакції НОМЕР_3 (а.с. 34 на звороті, 35).
Згідно з випискою за кредитним договором № 10001117108 від 23.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 19584,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6800 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 12784,00 грн (проценти нараховані з 23.10.2019 по 22.04.2020, з врахуванням сплати в сумі 2040 грн) (а.с. 36-38).
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
11.05.2021 було укладено договір №11052021, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 10001117108 (а.с. 40-43).
23.05.2024 року було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 10001117108 (а.с. 44-50).
Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 10001117108.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором договором № 10001117108 від 23.10.2019 року, сформованого ТОВ «Факторинг Партнерс» за період 11.05.2021 по 26.09.2025, у ОСОБА_1 залишок заборгованості зі сплати кредиту становить 19584,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6800 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 12784,00 грн, що відповідає виписці по кредиту ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" (а.с. 39).
Однак, заборгованість за договором про споживчий кредит не була сплачена відповідачем.
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Аналізуючи надані позивачем розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 10001117108 від 23.10.2019 року, суд зазначає, що вони розраховані не правильно і підлягають перерахунку, виходячи з наступного.
Так, суд наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Проте суд підкреслює, що зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання, зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
У справі, яка розглядається, за умовами укладеного між сторонами договору № 10001117108 від 23.10.2019 року, останній укладено на строк 30 днів, з 23.10.2019 по 22.11.2019. Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків.
Разом з тим, відповідачем було вчинено дії, передбачені п.п. 4.1, 4.2 договору, щодо пролонгації строку кредитування на період зазначений у п. 1.3 договору (30 днів), тобто до 24.12.2019 року, шляхом сплати усіх нарахованих відсотків 24.11.2019 року в сумі 2040 грн, що підтверджується випискою за кредитом (а.с. 36 на звороті).
Як вбачається із виписки за кредитом № 10001117108 від 23.10.2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", сума нарахованих ОСОБА_1 відсотків по договору за період з 23.10.2019 по 24.12.2019 становить 4080 грн, тіло кредиту - 6800,00 грн, разом з тим, враховуючи сплату відповідачем процентів в сумі 2040 грн, до стягнення з відповідача підлягає виключно сума заборгованості в розмірі 8840,00 грн, що складається з тіла кредиту - 6800,00 грн, процентів - 2040 грн (з врахуванням строку кредитування та пролонгації).
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1093,47 гривень судового збору.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.
Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги представником позивача до матеріалів справи долучено договір № 02-09/2024-5 про надання правової допомоги від 02.09.2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ФОП ОСОБА_2 , заявку на надання юридичної допомоги №19 від 01.08.2025, витяг з акту №12 про надання юридичної допомоги, з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: вивчення документів та судової практики, 1 год. - 3000 грн, складання позовної заяви, 2 год. - 6000 грн, а всього 9000 грн (а.с.11-16).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст.135 ЦПК України).
Водночас, суд звертає увагу, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року№ 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавав адвокат, зокрема, Макєєв Є.Ю. як адвокат, тому у задоволенні прохання позивача про стягнення із відповідача 9000 грн в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_2 , слід відмовити у зв'язку із необгрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 5-8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 10001117108 від 23.10.2019 року в розмірі 8840 (вісім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 6800 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 2040 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1093 (одна тисяча дев'яносто три) грн 47 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба