Справа № 521/707/26
Номер провадження:1-кс/521/386/26
27 січня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , із секретарем ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання дізнавача СД ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026164470000032 від 17.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,
До слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся слідчий з клопотанням, погодженим з прокурором, про накладення арешту на майно.
З клопотання вбачається наступне.
Сектором дізнання відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026164470000032 від 17.01.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Встановлено, що 16.01.2026 до ЧЧ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора 102 про те, що за адресою: м. Одеса, вул. Ганни Михайленко, буд. 2а військовослужбовцями роти ВСП Південного ТУ ВСП під час поверхневого огляду військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , останній повідомив, що має при собі наркотичний засіб. У ході огляду місця події було вилучено зіп пакетики з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку ОСОБА_5 зберігав для власного вживання. (ЄО 1543).
Так, у ході проведення огляду місця події старшим дізнавачем сектору дізнання ОСОБА_3 за адресою: м. Одеса, вул. Ганни Михайленко 2А, ОСОБА_5 добровільно видав 5 зіп пакетиків з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку упаковано до сейф-пакету № NPU5729692.
Крім цього, 17.01.2026 вилучені 5 зіп пакетиків з речовиною рослинного походження зеленого кольору, які упаковано до сейф-пакету № NPU5729692 визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та буде направлено на експертизу за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».
Дізнавач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності у зв'язку із процесуальною завантаженістю.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, оскільки органом досудового розслідування доведена необхідність застосування арешту означеного майна, з наступних підстав.
Завданням арешту вилученого майна, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Підставами для накладення арешту, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є наявність розумних підозр вважати, що вищезазначене майно є доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України: «Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди».
З урахуванням зазначеного, на даний час є достатні підстави вважати, що мало місце кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
На даному етапі досудового розслідування вимоги клопотання виправдовують втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно,щоб в ході подальшого розслідування мати можливість його експертного дослідження, проведення слідчих дій та збереження речових доказів.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання слідчого про арешт майна із забороною користування, розпорядження та відчуження, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони користування та розпорядження майном.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити .
Керуючись ст. ст. 98, 118, 123-126, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача СД ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026164470000032 від 17.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України - задовольнити .
Накласти арешт на майно, а саме: пластикову ємкість та пакетик з порошкоподібною речовиною білого кольору, яку упаковано до сейф-пакету № NPU5729692, які 16.01.2026 вилучено в ході огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Ганни Михайленко 2А.
Заборонити користування та розпорядження вказаним майном.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити дізнавачу та прокурору, в порядку передбаченому Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 року.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1