Справа № 507/2310/25
Провадження № 2/507/47/2026
Номер рядка звіту 41
"04" лютого 2026 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Дюдюна О.В.,
при секретарі судового засідання - Сироти Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Любашівка Подільського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач - ОСОБА_1 18 листопада 2025 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування вимог позивач вказує, що 31.03.2025 року, ОСОБА_2 , взяв в борг у у ОСОБА_1 суму у розмірі 40 000 грн., про що написав відповідну розписку.
Згідно вказаної розписки відповідач, зобов'язався повернути борг в визначений строк до 15.08.2025 року, однак не повернув кошти та уникає спілкування з позивачем.
Тому, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 000 грн.
Представник позивача в позовній заяві просив позов розглянути без участі позивача та його представника..
Відповідач - ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до ст.128-130 ЦПК України шляхом направлення повідомлення у додаток "Viber" судової повістки, про що свідчить довідка та оголошенням на офіційному сайті Любашівського районного суду Одеської області.
З огляду на вказане, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.
Відповідач в судове засідання на розгляд справи не з'явився, причини неявки не повідомив, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надав. У встановлений ухвалою суду строк відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред'явлено.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 20 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с. 14).
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл. 11 розділу ІІІ ЦПК України на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
З розписки, написаної власноручно ОСОБА_2 вбачається, що він отримав в борг у ОСОБА_1 в розмірі 40 000 грн. Гроші отримані ним в борг в повному обсязі, до 15.08.2025 року. Розписка написана 31.03.2025 року та підписана ОСОБА_2 (а.с. 9).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є реальним договором згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що "у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач особисто написав розписку про отримання грошових коштів в борг в сумі 40 000 грн. та зобов'язався повернути борг у строк до 15.08.2025 року.
Відповідачем не надано жодного доказу щодо повернення коштів позивачу.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами 31.03.2025 року договору позики на суму 40 000 грн.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати за сплату судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 40 000 грн. та судові витрати в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Любашівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: О.В. Дюдюн