Справа № 699/94/25
Номер провадження № 2/699/42/26
29.01.2026 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Івашкової В.О.,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов представник позивача обґрунтував тим, що 03.04.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти в сумі 2 500,00 доларів США.
При укладанні договору позики відповідач власноручно 03.04.2024 написав боргову розписку, відповідно до якої вказані грошові кошти були отримані в борг. Також відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти до 01.01.2025. Однак взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти до 01.01.2025 та станом на момент звернення до суду не повернув. Відповідно до курсу долара США станом на 02.01.2025 2 500,00 доларів США це 105 000,00 грн.
Крім цього, 15.07.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти в сумі 104 000,00 грн. При укладанні договору позики відповідач власноручно 15.07.2024 написав боргову розписку, відповідно до якої вказані грошові кошти були отримані в борг у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти до 01.01.2025. Однак взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти до 01.01.2025 та станом на момент звернення до суду не повернув.
У позові вказано, що відповідач ухиляється від повернення боргу. Будь-які спроби вирішення проблеми, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань, були марними, тому вирішення цього конфлікту без втручання суду є неможливим.
Позивач просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 03.04.2024 в розмірі 105 000,00 гривень. Також просить стягнути з відповідача борг за договором позики від 15.07.2024 в розмірі 104 000,00 гривень.
Ухвалою судді від 20.02.2025 було відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінали документів, які надано суду в копіях: оригінал розписки від 03.04.2024, оригінал розписки від 15.07.2024.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, направили до суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи просили здійснювати без них. Не висловили заперечень щодо ухвалення заочного рішення в справі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, повторно у судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.
Ураховуючи відсутність заперечень позивача, повторну неявку в судове засідання відповідача, відсутність відзиву на позов, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в заочному порядку.
У зв'язку з неявкою сторін у суд фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі докази, суд установив такі обставини.
Позивач надав суду оригінал простої письмової розписки з таким текстом:
"
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_1 , запис № 19900726-12351, проживаю по адресі АДРЕСА_1 , зареєст. по адресі: АДРЕСА_2 ,
взяв в борг в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 2500 $ (дві тисячі п'ятсот доларів США).
Зобов'язуюсь повернути отримані гроші в борг до 1.01.2025 року.
03.04.2024. ОСОБА_1 . Підпис. ОСОБА_2 Підпис."
На звороті аркуша, на якій написана ця розписка, міститься ксерокопія паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документ № НОМЕР_1 , виданий 05.07.2021 органом 7122, зазначено УНЗР №19900726-12351.
Крім того, позивач надав суду оригінал простої письмової розписки з таким текстом:
"Розписка.
Я, ОСОБА_2 , 26.07.1990р., зареєстрований по адресі ( АДРЕСА_2 ) взяв в борг у ОСОБА_1 01.05.88 р. 104,000 грн (сто чотири тисячі грн 00 коп). Зобов'язуюсь повернути борг до 1.01.2025 р.
ОСОБА_2 Підпис. 15.01.2024".
На звороті аркуша, на якій написана ця розписка, міститься Видаткова накладна №847 від 08.05.2024. Згідно із записами у цій накладній, поставщик Горбенко відпускає магазину "М'ясник" по вул. Небесної Сотні, 26, вказані у накладній продукти харчування на суму 2 074,25 грн.
До позовної заяви додано копію паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 03.06.2004 Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, пенсійне посвідчення позивача ОСОБА_1 , видане 05.09.2017, згідно з яким позивач є особою з інвалідністю 2 групи довічно.
Спірні правовідносини виникли з позикових відносин, тому, вирішуючи спір, суд застосовує такі норми матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Таким чином, у боргових відносинах між фізичними особами законодавством передбачено викристання простої письмової розписки позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 753/1349/20, провадження № 61-14052 св 21).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21.
При цьому, факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника з обов'язком повернення (26.04.2022 Верховний суд в рамках справи № 753/1349/20 (провадження № 61-14052св21)).
Досліджувані судом у справі дві письмові розписки від 03.04.2024 та від 15.07.2024 свідчать про те, що вони видані ОСОБА_2 , особа якого ідентифікується за номером його паспорта, указаного у розписках.
Отримана судом відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №1102624 від 07.02.2025 підтверджує ті обставини, що зазначені у боргових розписках паспорт № НОМЕР_1 та Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі №19900726-12351 належать відповідачу ОСОБА_2 .
Зі змісту обох розписок вбачається, що гроші були отримані позичальником ОСОБА_2 від позикодавця ОСОБА_1 у борг. Також вбачається, що ці гроші отримані до написання розписок. У розписках зафіксоване зобов'язання позичальника повернути позикодавцю отримані гроші. Також в обох розписках указана дата, до якої позичальник зобов'язався повернути позичені гроші.
Щодо особи позикодавця, то вона у розписці указана як ОСОБА_1 і ідентифікується тільки за датою народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця дата збігається з датою народження, зазначеною у паспорті позивача. Однак, ключовим є те, що оригінали розписок знаходяться у позивача, що ідентифікує саме його як позичальника, хоча і не всі його персональні дані зазначено у досліджуваних судом боргових розписках.
Розписка від 15.07.2024 була написана на звороті видаткової накладної №847 від 08.05.2024. Будь-який зв'язок цієї накладної з предметом спору не прослідковується.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики.
У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц, провадження № 61-8792св18, від 08 квітня, 2021 року у справі № 500/1755/17, провадження № 61-1899св20, від 22 вересня 2021 року у справі №761/29374/19 та від 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18.
Отже, суд виснує, що вже сам факт існування двох розписок від 03.04.2024 та від 15.07.2024, у яких позичальник чітко зазначає про отримання ним коштів і скріплює їх своїм підписом, свідчить про реальний характер договору позики. Надані позивачем розписки про отримання в борг грошей підтверджують не тільки укладеність договору та зміст його умов, але й факт отримання боржником від кредитора грошової суми у розмірі 2500,00 доларів США за розпискою від 03.04.2024 та 104 000,00 грн за розпискою від 15.07.2024.
Наявність оригіналу боргових розписок від 03.04.2024 та від 15.07.2024 у позикодавця - позивача по справі, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18 (провадження № 61-6674св21), від 14 липня 2021 року у справі № 266/7291/18-ц (провадження № 61-96св21), від 25 березня 2019 року у справі № 211/2672/16-ц (провадження № 61-41785св18), від 30 січня 2019 року у справі № 751/1000/16-ц (провадження № 61-586св17).
Суд дійшов висновку, що досліджені судом боргові розписки від 03.04.2024 та від 15.07.2024 підтверджують укладення між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, двох договорів позики, умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення до указаної дати та дати отримання коштів.
Відповідач отримав від позивача кошти за договором позики від 03.04.2024, підтвердженим простою письмовою розпискою, у розмірі 2500,00 доларів США на строк до 01.01.2025 та за договором позики від 15.07.2024, підтвердженим простою письмовою розпискою, у розмірі 104 000,00 грн до 01.01.2025.
Отже, до 01.01.2025 відповідач зобов'язаний був повернути позивачу отримані кошти у розмірі 2 500,00 доларів США та 104 000,00 грн.
У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаними договорами позики та повернув повністю або частково кошти за цими договорами позики.
Позивач надав суду оригінали обох боргових розписок. Будь-які відмітки про одержання грошей на них відсутні, доказів про передачу позикодавцю чи перерахування грошової суми на рахунок позикодавця немає, що свідчить про те, що боргові зобов'язання не виконані.
За розпискою від 03.04.2024 грошове зобов'язання визначене сторонами у іноземній валюті.
Згідно зі ст. 192 ЦК України єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня.
Відповідно до ст. 533 ЦК України зобов'язання грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За вимогою про стягнення боргу за розпискою від 03.04.2024 позивач заявив позовні вимоги у гривнях у розмірі 105 000,00 грн відповідно до курсу долара США станом на 02.01.2025.
Станом на дату ухвалення рішення 29.01.2026 курс долара США, встановлений НБУ, становить 42,7689 грн за 1 долар США, 2500,00 доларів США становлять 106 922, 25 грн.
Тому суд, не виходячи за межі пред'явленого розміру вимог, задовольняє пред'явлений позов і стягує з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 03.04.2024 в розмірі 105 000,00 грн та борг за договором позики від 15.07.2024 в розмірі 104 000,00 грн.
Позивач на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, так як є особою з інвалідністю другої групи безстроково, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 .
Позов задоволено повністю, тому судовий збір у розмірі 2 090,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 03.04.2025 в розмірі 105 000,00 (сто п'ять тисяч грн 00 коп.) грн та борг за договором позики від 15.07.2024 у розмірі 104 000,00 (сто чотири тисячі грн 00 коп.) грн.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 090,00 (дві тисячі дев'яносто грн 00 коп.) грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , інші дані суду не відомі.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , інші дані суду не відомі.
СуддяЛітвінова Г.М.