Справа № 698/868/25
Провадження № 2/698/23/26
02 лютого 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
секретаря Пугачовської Т.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з вказаним вище позовом згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 (надалі - відповідач) на свою користь, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоду: матеріальну в розмірі 1359,53 грн.; моральну у розмірі 195794,91 грн.. Крім того, просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 вересня 2024 року, близько 20 год.50 хв., у місті Києві, відповідач, керуючи технічно справним автомобілем марки «Dacia» моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по сухому, чистому дорожньому покриттю, третьої смуги руху від правого краю проїзної частини, від Одеської площі в напрямку вул. Луценка, рухаючись біля будинку №2, що розташований по вул. Лятошинського, порушив вимоги пунктів 2.3 б;18.4 Правил дорожнього руху України, а саме: наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зменшував швидкість автомобіль, що рухався в сусідній смузі, проявив неуважність, не зменшив швидкість, та, виїхавши на нерегульований пішохідний перехід, допустив наїзд на пішохода - позивача, який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху водія.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1937-2024 від 28.11.2024 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
09.09.2024 року за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12024100010002667 про вчинене кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України.
Вироком Голосїївського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року відповідача було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та 6 (шість) місяців без позбавленням права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України відповідача було звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.
Позивач стверджує, що внаслідок вчинення щодо нього вказаного вище кримінального правопорушення, йому було заподіяно матеріальну шкоду, що виразилась у понесених витратах на лікування, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень розмір якої у грошовому еквіваленті він оцінює - 1359,53 грн., та моральну шкоду, яка виразилась у нестерпному болі, негативних емоціях та постійних переживаннях з приводу дорожньо-транспортної пригоди та отриманих внаслідок неї тілесних ушкоджень, а також втручання у звичний спосіб мого життя, втрати відчуття захищеності, розмір якої грошовому еквіваленті він оцінює - 195794,91 грн.
Також, позивач стверджує, що внаслідок вказаного кримінального правопорушення він був вимушений звертатися за медичною допомогою та нести значні матеріальні витрати на придбання ліків і матеріалів для проведення хірургічної операції, а також ліків та інших медичних препаратів для проходження лікування під час реабілітаційного періоду після операції. При цьому позивач зазначає, що його загальні витрати на придбання ліків, матеріалів та проведення медичних процедур склали 95 461 (дев'яносто п'ять тисяч, чотириста шістдесят одна) гривня, 44 коп. , що підтверджується платіжними документами AT КБ «ПриватБанк», фіскальними чеками та випискою з медичної картки № 10803, виданої КНП «Київська міська клінічна лікарня №7» 18.09.2024 року, в частині проходження лікування та призначення лікарських препаратів.
Крім того, позивач стверджує, що протиправними діями відповідача йому заподіяно значної моральної шкоди. З часу коли трапилася дорожньо-транспортної пригоди й по сьогоднішній день позивач постійно намагається поновити свої порушені права, його життя перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями. Після вказаної події він зазнав пригнічення, роздратування у зв'язку із неможливістю змиритись із суттєвими змінами у житті, постійно перебуває у напруженому психологічному стані, з часу ДТП у нього значно погіршився емоційно-психічний стан, з'явився пригнічений настрій, тривога, загальна слабкість, значне погіршення сну, посилення дратівливості, погіршення здоров'я, почуття обурення. До теперішнього часу позивач залишається непрацездатним, пересувається на милицях. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в сумі 200 000 гривень.
Також позивач зазначає, що страховиком АТ «СК "ББС Іншурашс" йому було нараховано та виплачено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика загальна сума, якого з урахуванням франшизи склала 88 307 грн. в тому числі: витрати на лікування 84101,91 грн. (з урахуванням того, що відповідач добровільно відшкодував в ході досудового розслідування 10 000 грн.) та моральна шкода - 4 205,09 грн..
Враховуючи недостатність страхового відшкодування, для покриття заподіяної позивачу шкоди, а також відмову відповідача від добровільного відшкодування різниці між заподіяною його протиправними діями матеріальної шкоди в сумі 1 359,53 грн. та моральної шкоди в сумі 195 794,91 грн. позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою суду від 11.12.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31.12.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовні вимоги, зазначає, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08 серпня 2024 року № ЕР-222666908 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоровю, становить 320 000 грн. Обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування, 320 000 гривень, покладається на страховика - AT «Страхова компанія ББС ІНШУРАНС», а саме відшкодувати (доплатити) позивачу 11 359,53 грн. AT «Страхова компанія ББС ІНШУРАНС» незаконно зменшила на 10000 грн. суму відшкодування витрат на життя та здоров'я в межах страхового ліміту. Саме страховик є належним відповідачем в межах ліміту страхового відшкодування.
Відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000.00 грн. є завищеними. Жодних належних доказів на доведення заявленого розміру моральної шкоди позивачем надано не було, як і не наведено належного обґрунтування такого розміру шкоди.
При цьому відповідач вказує, що відшкодував позивачу частину моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, а визначений позивачем розмір моральної шкоди 200000 грн., який не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а тому відповідач просить суд відмовити в позові.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
З вироку Голосїївського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року, який сторонами не оскаржувався та набрав законної сили 29.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3,6 року, без позбавленням права керувати транспортними засобами, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк 1,6 року, на підставі ст. 75 КК України. З встановлених вказаним вироком обставин вбачається, що винними діями засудженого ОСОБА_2 , який керував джерелом підвищеної небезпеки, потерпілому ОСОБА_1 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом діафізів правої великогомілкової та малогомілкової кісток, багатоуламкові переломи нижньої третини діафізів правої великогомілкової та малогомілкової кісток зі зміщенням уламків. Також з вказаного вироку вбачається, що при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 , суд відмовив останньому у відшкодуванні маетеріальної шкоди та залишив без розгляду вимоги щодо відшкодування моральної шкоди. (а.с. 10-21)
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 10803, заведеної лікувальним закладом «Київська клінічна лікарня №7» вбачається, що хворий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.09.2024 року по 18.09.2024 року з діагнозом відкритий багатоуламковий перелом нижньої третини великогомілкової та малогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Також вбачається, що вказану травму ОСОБА_1 отримав внаслідок збиття на пішоходному переході автомобілем «Dacia», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, вбачається, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 був двічі оперований 08.09.2024 року та 13.09.2024 року, після чого 18.09.2024 року був виписаний для продовження амбулаторного лікування. Додатково вбачається, що під час амбулаторного лікування хворому рекомендовано використання милиць на протязі двох місяців.(а.с.23-24)
З страхового акту № 126404/1, складеного АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» 15.08.2025 року вбачається, що внаслідок стархового випадку за участю застрахованого ТЗ автомобілем марки «Dacia» моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 за участю страхувальника ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 нараховано страхове відшкодування у загальному розмірі 88 307 грн., в тому числі 4 205,09 грн. - в рахунок відшкодування, заподіяної моральної шкоди.(а.с.35-36)
З платіжної інструкції від 19.08.2025 року № 293755 вбачається, що 19.08.2025 року АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» перерахувала на рахунок потерпілого ОСОБА_1 кошти страхового відшкодування згідно акту № 126404/1 від 15.08.2025 року у сумі 88 307 грн.(а.с.37)
Відповідно до ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення доведеності вини.
Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов'язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п. 1,2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1168 ЦК України відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
ЗгідноУ п роз'яснень, які містяться .у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вбачаєтьсяроз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З наведеного вище випливає, що в деліктних зобов'язаннях цивільне законодавство передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Тому, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди суд констатує що, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Згідно ч. 6 ст. 128 КК України відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні.Відповідно до ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов'язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.
Згідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 6 ст. 128 КК України відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженнЗгідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову у кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які регулюються Цивільним кодексом України, зокрема Главою 3 та 82.
Згідно ст. 76-80 ЦПК України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній спір у справі.
З системного аналізу наведених вище норм випливає, що відмова у позові в порядку кримінального судочинства, позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у цивільному провадженні.
З огляду на наведене вище, з урахуванням того, що позивач не оскаржував рішення суду, ухвалене за наслідками розгляду цивільного позову у порядку кримінального судочинства, яким у задоволенні позовних вимоги позивача про відшкодування, заподіяної матеріальної шкоди було відмовлено повністю, суд визнає, що не підлягають розгляду в порялку цивільного судочинвказані вимоги вже були вирішенні по суті, під час здійснення кримінального судочинства іншим судом, отже у справі відсутній спір щодо відшкодування, заподіяної злочином матеріальної шкоди. За таких обставин цивільне провадження за вказаними вище вимогами підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки у справі вони вже були вирішенні по суті під час здійснення криінального судочинства іншим судомвідсутній предмет спору.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд визнає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. При суд визнає, оскільки інше неспростоване відповідачем, що діями відповідача (обвинуваченого у кримінальному провадженні) позивачу (потерпілому у кримінальному провадженні) було заподіяно моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях з приводу фізичного болю від отриманих ушкоджень, фізичного болю під час як стаціонарного, так і амбулаторного лікування, зокрема внаслідок проведення двох оперативних втручань, загального погіршення стану здоров'я внаслідок отриманої травми, тривалої (щонайменше двохмісячної) неможливості нормального пересування внаслідок ушкодження кінцівки, що у своїй сукупності призвели до значного порушення його звичайного способу життя та втрати потерпілим душевного спокою.
При визначенні розміру шкоди суд зокрема, враховує, передбачені ч. 3 ст. 23 ЦК України вимогі розумності та справедливості, проведене страховиком часткове відшкодування моральної моральної шкоди у розмірі 4 205,09 грн. Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд враховує, що внаслідок неправомірних дій засудженого, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом діафізів правої великогомілкової та малогомілкової кісток, багатоуламкові переломи нижньої третини діафізів правої великогомілкової та малогомілкової кісток зі зміщенням уламків; з урахуванням тривалості та інтенсивності, наведених вище душевних страждань позивача, суд визнає, що вказана вище сукупність свідчить про значну тяжкість вимушених змін у житті потерпілого.
Оцінивши досліджені у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності, а також взаємозв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд визнає, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки вироком суду, який набрав законної сили встановлено, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки здоров'ю потерпілого, настала внаслідок вини, відповідача. При цьому суд також враховує, що в силу закона (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки здоров'ю потерпілого підлягає відшкодуванню незалежно від наявності вини особи, яка її заподіяла.
З огляду на наведене вище, з урахуванням усталеної судової практики, суд визнає, що загальний розмір, заподіяної позивачу моральної шкоди складає 150 000 грн.. При цьому, з урахуванням проведеного страховиком часткового відшкодування моральної шкоди у сумі 4 205,09 грн., суд ухвалює про стягнення із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 145 794,91 грн (150 000 - 4 205,09 = 145 794,91).
Суд відкидає, наведені у відзиві твердження відповідача як щодо повного покриття страховим відшкодуванням розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, так і про неправильність виплати страховиком сум страхового відшкодування, оскільки відповідач, будучи страхувальником за страховим випадком, не надав суду доказів неправильності проведення страховиком з яким він уклав договір, таких розрахунків, а також доказів оскарження неправомірних, як на думку відповідача, дій останнього у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, понесенні останнім, судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги (а.с.38,40-42), пропорційно розміру задоволених вимог (74,46%) - 2 233,80 грн. (3000 х 74,46% = 2 233,80)
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню, судові витрати зі сплати судового збору за вимогами про стягнення моральної шкоди, від сплати яких позивача було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», пропорційно розміру задоволених вимог (74,46%) - 2478,02 грн. (3328 х 74,46% = 2478,02).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування , заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральної шкоди у розмірі 145 794 гривні 91 копійку та судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 2 233 гривні 80 копійок, а всього стягнути 148 028 гривень 71 копійку.
В задоволенні іншої частини вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Провадження за позовними вимогами про стягнення матеріальної (майнової) шкоди закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку відсутністю предмету спору у справі.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за вимогами про стягнення моральної шкоди, від сплати яких позивача було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 2478 гривень 02 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Баранов О.І.