Справа № 698/1001/25
Провадження № 2/698/78/26
30 січня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
секретаря Пугачовської Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Українські фінансові операції», через систему «Електронний суд», звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №4889207 від 14.08.2024 року у розмірі 191360,15 гривень, судові витрати в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що 14.08.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено електронний договір №4889207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 29900,00 грн., строк кредиту 360 днів з 14.08.2024 року по 08.08.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в зазначеній сумі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
31.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржника.
Відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4889207 від 14.08.2024 року загальна сума заборгованості склала 148005,15 грн., з яких заборгованість з тіла кредиту - 29900,00 грн., заборгованості за процентами - 103155,15 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950,00 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 року № 31-1/03/2025, строк дії Договору № 4889207 від 14.08.2024 року не закінчився, тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 31.03.2025 року донараховано відсотки за 130 календарних днів у розмірі 58305,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № № 4889207 від 14.08.2024 року загальною сумою 191360,15 грн., з яких: 29900,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 103155,15 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 58305,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», що спонукало ТОВ «Українські фінансові операції» звернутися до суду із вказаним позовом, який за викладених обставин просить задовольнити.
Ухвалою судді від 04.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позов частково, зазначає, що сума його заборгованості по несплачених відсотках та тілу кредиту за кредитним договором повинна складати 98670,00 грн. ((29900 грн *1%* 230 днів) = 68770 +29900).
Також вказує, що до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги в обсязі, визначеному в Реєстрі Боржників - в сумі 148 005,15 грн., з яких: 29990,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 103155,15 грн. - сума заборгованості за відсотками нарахована первісним кредитором; сума за пенею 14 950,00 грн., вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з нього нарахованих позивачем процентів за договором в сумі 58305,00 грн.
Також, зазначив, що Кредитний Договір № 4889207 укладений 14.08.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір. Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вважає, що стягненню підлягають відсотки за користування кредитом за період з 14.08.2024 по 31.03.2025 року, що становить 230 днів. Крім того, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги щодо застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних.
25.12.2025 року представником позивача Лисенком Д.В. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій останній наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не подано до суду жодного розрахунку, який би спростовував правильність розрахунку позивача. При цьому зазначає, що позивач здійснив нарахування відсотків у межах дії кредитного договору. Відповідач підписавши кредитний договір погодився з усіма його умовами і правовими наслідками їх невиконання.
Суд не витребовує відомості, зазначені у відповідному клопотанні представника позивача, оскільки факт отримання кредитних коштів у розмірі 29900,00 грн. визнано відповідачем у відзиві.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.08.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4889207 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений між сторонами договір, відповідач ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «46334».
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 29900,00 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в загальній сумі 29900,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК Україна».
31.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, згідно умов якого, клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, серед яких вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 4889207 від 14.08.2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 31.03.2025 року до договору факторингу № 31-1/03/2025, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 148005,15 грн., з яких заборгованість з тіла кредиту - 29900,00 грн., заборгованості за процентами - 103155,15 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4889207 про надання споживчого кредиту від 14.08.2024 року за 130 календарних днів (за період з 31.03.2025 року по 08.08.2025 року), сума донарахованих процентів за користування грошовими коштами становить: 58305,00 грн.
У матеріалах справи міститься письмове повідомлення, яке ТОВ «Українські фінансові операції» як новий кредитор направляло на адресу відповідача таке повідомлення не містить вимоги достроково виконати умови кредитного договору, а лише носить інформаційний характер щодо реквізитів нового кредитора та засобів зв'язку із ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про відступлення прав вимоги, як первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором №4889207 від 14.08.2024 року.
Крім того, договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» договір факторингу є належним доказом переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.
Суд враховує, що правомірність укладеного кредитного договору №4889207 від 14.08.2024 року як правочину ким-небудь із сторін не оспорено, тому він є чинним і обов'язковими для виконання.
Суд, перевіряючи розрахунок заборгованості за договором №4889207 від 14.08.2024 року в частині процентів, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
Питання обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами регулюється статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (дату нарахування відповідних процентів).
Так, відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24.12.2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (п. 17 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 року набрав чинності 24.12.2023 року.
Відтак, розмір денної процентної ставки не може перевищувати: з 24.12.2023 по 22.04.2024 року - 2,5 %; з 23.04.2024 до 20.08.2024 року 1,5 %; з 21.08.2024 року 1 %.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів.
Відповідно до п 1.4.1. кредитного договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% в день. Розрахунок, наданий позивачем здійснено саме з урахуванням такої відсоткової ставки, з якою суд погодитись не може.
Судом здійснено перерахунок заборгованості по відсотках, а відтак стягненню із відповідача підлягають відсотки у наступному розмірі:
- за період з 14.08.2024 року по 20.08.2024 року (7 днів *1,5% * 29900) 3139,50 грн.
- за період з 21.08.2024 року по 31.03.2025 року (223 дні *1% * 29900) 66677,00 грн.
- за період з 01.04.2025 року по 08.08.2025 року (130 днів *1% * 29900) 38870,00 грн.
У стягнені з відповідача заборгованості за відсотками у більшому розмірі суд вважає за необхідне відмовити.
Таким чином, за уточненим розрахунком суду з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №4889207 від 14.08.2024 року в загальному розмірі 138586,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29900,00 грн., заборгованість за відсотками - 108686,50 грн. (3139,50 грн + 66677,00 грн +38870,00 грн).
Щодо вирішення питання в порядку частин 10-11 ст. 265 ЦПК України про зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, і це питання повинно вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 14.08.2024 року, тобто вже під час дії в Україні воєнного стану, що діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд визнає, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, відповідно до копії акту № 4889207 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08-2024-А від 01.08.2024 року з детальним описом робіт (наданих послуг) від 15.10.2025 року, вартість послуг адвоката складає 10000 грн. Також позивачем надано копію договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності та копію заявки № 4889207 на виконання доручення до договору № 01/08-2024-А від 01.08.2024 року.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що вони відносяться до інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 7242,00 грн. (138586,50 /191360,15 х 10000), у зв'язку із задоволенням позову частково.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог позову, в розмірі 1754,00 грн. (138586,50 /191360,15 х 2422,40).
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4889207 від 14.08.2024 року в розмірі 138586(Сто тридцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу,пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 7242 (Сім тисяч двісті сорок дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 1754 (Одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) гривні.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Баранов О.І.