Справа № 697/1504/25
Провадження № 2/697/57/2026
02 лютого 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Шакало Л.С.,
представника відповідача - адвоката Жовтої А.С. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі також - ТОВ «Бізнес Позика», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 501155-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 19.09.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 501155-КС-003 про надання кредиту.
19.09.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 501155-КС-003 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8451 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 19.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 501155-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить стягнути з відповідача на користь позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу, процентам та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
Також звертають увагу на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувались).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 28.05.2025 утворилась заборгованість за договором № 501155-КС-003 про надання кредиту в розмірі 67 800,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 33 800,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 10 000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 4 000,00 грн.
За таких умов, позивач просить суд витребувати в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) письмові докази, які містять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 19.09.2024 (дата видачі кредиту) по 06.03.2025 (дата закінчення терміну кредитування); стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 501155-КС-003 про надання кредиту від 19.09.2024 в розмірі 67 800,00 грн. та понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; витребувано в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) письмові докази, які містять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 19.09.2024 (дата видачі кредиту) по 06.03.2025 (дата закінчення терміну кредитування) (т.1 а.с.105-106).
16.07.2025 до суду від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» Басалиги Д.М. надійшли додаткові пояснення у справі в яких вона пояснила, що під час моніторингу судових справ у ЄСІТС «Електронний суд» 16.07.2025 з картки вхідного документу стороні позивача стало відомо, що сторона відповідача подала до суду відзив на позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Сторона позивача не отримувала копію вищезазначеного відзиву від сторони відповідача. Більше того, як вбачається з тексту цього відзиву, сторона відповідача не направляла його копію стороні позивача.
У відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує наступних юридичних фактів: укладення кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів за кредитним договором; наявність заборгованості за кредитним договором.
Посилання позичальників на важкий майновий стан або введений воєнний стан в Україні не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України, що неодноразово зазначалося у судовій практиці апеляційних судів у справах за позовами ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 %, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 10.2. кредитного договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування кредитом.
Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.
Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом.
Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та додатку № 1 до договору.
У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.
Відповідно до п. 4.2.1. кредитного договору, у разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2. та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору.
Відповідно до п. 4.2.2. кредитного договору, сторони на момент укладення договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Встановлений цим пунктом кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Відповідно до п. 11.4.4. кредитного договору, позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням.
Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами.
Позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати.
Крім того, протягом строку дії кредитного договору та/або його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.
Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Також звертають увагу на те, що кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору.
Процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту.
Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі.
При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту.
Встановлення у кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір позичальник добровільно погодився з його умовами.
Також звертають особливу увагу на те, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
Посилання позичальників на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися).
Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці.
У випадку укладення додаткових угод до кредитного договору, додатковими угодами строк дії кредитного договору міг бути продовжений (у разі якщо додаткові угоди до кредитного договору укладалися).
Вважають, що суд не має брати до уваги під час розгляду та вирішення справи висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, оскільки у даній справі проценти користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та не заявлялись до стягнення у позовних вимогах, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до умов кредитного договору:
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, комісія за видачу кредиту: 4 000,00 грн.
Позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати.
Крім того, протягом строку дії кредитного договору та/або його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021 № 16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту.
Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач, уклавши кредитний договір, погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.
Звертають увагу, що у кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування.
Вважають, що відома судова практика АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо комісії за обслуговування кредиту не має братися судом до уваги під час вирішення цієї справи, тому що у кредитному договорі укладеному з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» була встановлена комісія за обслуговування кредиту, яка встановлена у відсотковому значенні та яка нараховується щомісячно. Крім того, комісія за обслуговування кредиту у кредитному договорі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлена не у кредитному договорі, який підписує позичальник, а у публічній пропозиції на веб-сайті банку, до якої приєднується позичальник підписуючи заяву-анкету про приєднання до публічної пропозиції.
У зв'язку з вищевикладеним, вважають, що судова практика АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо комісії за обслуговування кредиту не має братися судом до уваги під час вирішення цієї справи, оскільки вона не має жодного відношення до спору між позивачем та відповідачем.
У Кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не у правилах надання кредитів чи паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у самих кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів.
До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором.
На початку розрахунку заборгованості зазначено ПІБ позичальника, номер кредитного договору, дата надання кредиту, сума наданого кредиту, відсоткова ставка за користування кредитом, валюта кредиту, дата розрахунку заборгованості.
У середній частині розрахунку заборгованості викладені таблиці із зазначенням наступної інформації: Перша колонка - відповідний період (календарний день); Друга колонка (горизонтальна) - розмір заборгованості за кредитним договором (із зазначенням окремо інформації щодо заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром заборгованості за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості); Третя колонка (горизонтальна) - розмір надходжень (платежів) за кредитним договором, які здійснював відповідач (із зазначенням окремо інформації щодо надходжень (платежів) за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром надходжень (платежів) за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості); Четверта колонка (горизонтальна) - залишок заборгованості за кредитним договором (із зазначенням окремо інформації щодо залишку заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією, а також загальним розміром залишку заборгованості за відповідний період (календарний день) та загалом (у самому кінці розрахунку заборгованості).
У кінці розрахунку заборгованості зазначена поточна заборгованість клієнта, загальна заборгованість за кредитним договором станом на дату складання розрахунку заборгованості, в тому числі із зазначенням окремо заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості за комісією.
Вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заперечує проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Вищезазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки стороною відповідача не обґрунтовані обставини, що істотно ускладнюють виконання ним рішення суду або роблять його неможливим.
В підтвердження свого начебто скрутного матеріального становища сторона відповідача не надала жодних доказів (довідок про доходи за цей та попередні роки, витягів з реєстрів щодо відсутності нерухомого та рухомого майна тощо).
Сторона відповідача не була позбавлена можливості надати суду належні докази, які б підтверджували обставини що істотно ускладнюють виконання відповідачем вищезазначеного рішення суду або роблять його виконання неможливим.
Сторона відповідача мала оформити заяву про розстрочення виконання рішення суду як окремий процесуальний документ, та подати її до суду вже після ухвалення рішення суду, а не під час розгляду справи у суді.
Крім того, сторона відповідача взагалі не зазначили строк, на який вона просить суд розстрочити їй виконання рішення суду, а також чітко не зазначила суму щомісячного платежу. Суд не вправі самостійно визначити строк розстрочення виконання рішення суду та суму щомісячного платежу.
Звертають увагу суду, що відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків за кредитним договором протягом строку дії кредитного договору, а також не сплатив заборгованість за кредитним договором ні після закінчення строку дії договору, ні після звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Також відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТОВ «Бізнес Позика» на будь-якому з вищезазначених етапів із пропозицією щодо врегулювання.
У зв'язку з вищевикладеним, немає жодних підстав вважати, що відповідач справді має намір сплатити заборгованість у випадку розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення судом.
На думку сторони позивача, звернення сторони відповідача із заявою про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та затягування притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору.
Єдиним дієвим способом притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору є примусове виконання судового рішення у порядку виконавчого провадження, із застосуванням до відповідача заходів примусового виконання рішень відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження».
Просять суд врахувати при розгляді справи викладену у цих додаткових поясненнях та додатках до них інформацію; у задоволенні заяви заявника (відповідача) про розстрочення виконання рішення суду - відмовити у повному обсязі; проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика; позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (т.1 а.с.119-132).
06.08.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування документів в якому він просив витребувати у ТОВ «Бізнес Позика» оригінал кредитного договору № 501155-КС-003 від 19.09.2024; заяву (анкету-заяву) на отримання кредиту; реквізити рахунку, на який саме було перераховано кошти; розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 501155-КС-003 від 19.09.2024; витребувати у ТОВ «Споживчий центр» інформацію з історії платежів ОСОБА_1 (т.1 а.с.145-146).
06.08.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому відповідач вказав, що в позовній заяві позивач зазначає, що 19.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 501155-КС-003.
В договорі № 501155-КС-003 від 19.09.2024 перебачено, розмір кредиту 20 000,00 грн., проте позивач просить стягнути з нього заборгованість у сумі 67 800,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 33 800,00 грн. - заборгованість по процентах; 10 000,00 грн. - заборгованість по штрафам; 4 000,00 - заборгованість по комісії.
Позивач вказує, що банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.
Вважає, що позивачем не підтверджено та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, а також позивачем не надано до суду виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я відповідача.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 354, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Тому, як видно із вищевикладеного, заявлені позивачем суми процентів, штрафу та комісії до стягнення не грунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.
В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, а також виписки за картковими рахунками та сам розрахунок заборгованості з моменту укладення кредитного договору в якому прослідковується виконання умов зобов'язання відповідачем по вищевказаному кредитному договору.
Тому із зазначеною сумою заборгованості у розмірі 67 800,00 грн. він не погоджується. Вважає дану нараховану суму заборгованості разом з відсотками, штрафами та комісією необгрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений позивачем є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Такий висновок наявний у справі № 127/17181/24 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2024, оскільки суд критично оцінює наданий банком розрахунок заборгованості за договором, так як позивачем не надано доказів укладення договору кредиту, узгодження (ознайомлення) відповідача з умовами кредитування, визначенням розміру відсотків за користування кредитом.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 (№ 6-16цс15).
Крім того з виписок його рахунків вбачається, що ніяких надходжень на карту в зазначеній сумі в той день не було.
Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 19.09.2024; 2) подання відповідачем заявки кредитного договору № 501155-КС-003 (кредитної лінії) від 19.09.2024; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 501155-КС-003 (кредитної лінії) від 19.09.2024.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. на відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Позивач зазначає, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «UA-8451» для підписання кредитного договору від 19.09.2024 № 501155-КС-003, і для підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 20 000,00 грн.
Позивач вказує, що для укладення договору відповідач повинен отримати смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, здійснити вхід на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, отримати смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, в іншому випадку кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані ОСОБА_1 . ОСОБА_1 начебто підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Звертає увагу, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обгрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Також звертає увагу на існування форс-мажорних обставин.
Законом України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 18 такого змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
24 лютого Президент України підписав указ на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, та відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року».
Таким чином, на підставі вищевикладеного, відповідно до Кредитного договору № 501155-КС-003 від 19.09.2024 сума заборгованості за нарахованими штрафами становить 10 000,00 грн. та 33 800 грн. по процентах. Тому просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими штрафами у розмірі 10 000,00 грн. та нарахованими процентами у розмірі 33 800 грн. відмовити повністю.
Щодо стягнення заборгованості по комісії відповідач звертає увагу на те, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз в місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).
Крім того, відповідач, з посиланням на правову позицію викладеною у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, зазначає, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, за доводами відповідача, відповідно до Кредитного договору № 501155-КС-003 від 19.09.2024 сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями становить 4 000,00 грн.
Тому позивач просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 4 000,00 грн. відмовити (т.1 а.с.148-154).
28.08.2025 до суду від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» Басалиги Д.М. надійшли додаткові пояснення у справі в яких вона звертає увагу на те, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору в якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М.
Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/ Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
Звертає також увагу на судову практику апеляційних судів у справах за позовами ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» з накладенням одноразового ідентифікатора.
Кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи, є не першим Кредитним договором, який укладено Відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», а тому відповідач чудово знав про порядок укладення Кредитного договору та про всі інші типові умови кредитування у ТОВ «Бізнес Позика», а саме порядок перерахування кредитних коштів, порядок та розмір нарахування процентів за Кредитним договором, встановлення комісії за надання кредиту тощо, оскільки він вже давно користується послугами ТОВ «Бізнес Позика» з надання кредитів та повністю виконував та закрив попередні Кредитні договори (Кредитний договір).
Заявка на видачу кредиту заповнювалася Позичальником в особистому кабінету на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика». У цій заявці Позичальник зазначав розмір бажаного кредиту, його строк тощо. Одразу після такого заповнення та погодження розміру та строку кредиту, Позичальнику була сформована оферта на укладення Кредитного договору з усіма істотними умовами, яку він акцептував за допомогою одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно, ця оферта на укладення Кредитного договору і є заявкою на видачу кредиту. «Заявки на видачу кредиту» як окремого документу не існує і не повинно було існувати.
Примірники електронного Кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, паспорта споживчого кредиту надані Позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у Позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті) коштів, що підтверджується довідкою про перерахування кредитних коштів.
До позовної заяви додана довідка щодо перерахування кредитних коштів, яка була надана позивачу посередником ТОВ «ПрофітГід».
ТОВ «ПрофітГід» надає позивачу послуги щодо перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами укладеними між Позичальниками та ТОВ «Бізнес Позика».
Представник позивача також звертає увагу на те, що інколи під час укладення Кредитного договору Позичальники вказують номер банківської картки для перерахування кредитних коштів інших осіб (наприклад своїх родичів), тобто ці банківські картки випущені (емітовані) на ім'я інших осіб. При цьому, це не означає, що Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був укладений, та позичальник не має зобов'язань за Кредитним договором, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який позичальник вказує під час укладення Кредитного договору.
До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором, який грунтується на умовах Кредитного договору (т.1 а.с.157-175).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.12.2025 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено (т.2 а.с.18-19).
24.12.2025 Канівським міськрайонним судом Черкаської області повторно направлено до АТ КБ «ПриватБанк» копію ухвали від 20.06.2025 для виконання в частині витребування доказів (т.2 а.с.10).
20.01.2026 на адресу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребовувані документи (т.2 а.с.29-31).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. В позовній заяві представником позивача заявлене клопотання про розгляд справи без його участі (т.1 а.с.17).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Свої інтереси в суді уповноважив представляти адвоката Жовту А.С.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Жовта А.С. щодо задоволення позовних вимог заперечувала та просила в задоволенні вимог позовної заяви ТОВ «Бізнес Позика» відмовити повністю. Зазначила, що умови договору є несправедливими, розмір відсотків завищеним, наявність заборгованості позивачем не доведено. В розрахунок заборгованості включено 10 000 грн. заборгованості по штрафам. Проте їх нарахування є незаконним, оскільки в Україні введено воєнний стан, а відповідно до п.18 Перехідних положень, банкам заборонено стягувати неустойку (штрафи, пені) за порушення грошового зобов'язання. Крім того, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» не підлягає задоволенню вимога про стягнення комісії в розмірі 4 000,00 грн., а тому пункт яким погоджено сплату комісії є нікчемним.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 501155-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Даний договір підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором UA-8451 (п. 12 договору) (т.1 а.с.31-50, 175-184).
ТОВ «Бізнес Позика» 19.09.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 501155-КС-003 (Споживчий кредит. Електронна форма). 19.09.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 501155-КС-003 (Споживчий кредит. Електронна форма), на умовах визначених офертою (т.1 а.с.51-52, 63).
Відповідно до п. 2.1 договору № 501155-КС-003 від 19.09.2024, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».
Відповідно до п.2.3 договору, строк кредитування 24 тижні.
Згідно з п.2.4 договору, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п.2.5 договору, комісія за видачу кредиту 4 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.
Відповідно до п.2.7 договору, строк дії договору: до 06.03.2025.
Відповідно до п.2.8 договору, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 49 144,78 грн.
Відповідно до п.2.9 договору, загальні витрати за кредитом: 29 144,78 грн.
Відповідно до п.2.10 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка: шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять цілих дев'ятнадцять сотих процентів.
Пунктом 4.2.2. договору встановлений графік платежів, які припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Усього 12 періодів з 03.10.2024 по 06.03.2025, розраховано суму процентів за користування кредитом, суму часткового платежу основної суми та суму комісії за надання кредиту у кожному періоді. Згідно графіку проценти за користування кредитом усього: 25 144,78 грн., частковий платіж основної суми, усього: 20 000,00 грн., комісія за надання кредиту, усього: 4 000,00 грн., загальний платіж, усього: 49 144,78 грн.
Згідно з п. 5.2.3 договору, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.
Згідно положень п. 11.3.1 договору, позичальник підтвердив, що до укладання договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п'ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту, тип кредиту: кредит; сума/ліміт кредиту: 20 000,00 грн.; строк кредитування: 169 днів (24 тижні); спосіб надання кредиту: безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів; комісія за надання кредиту: 4 000,00 грн., загальні витрати за кредитом: 29 144,78 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 49 144,78 грн.; реальна річна процентна ставка, відсотків річних: 6 669,19. Також паспорт кредиту містить графік платежів та відомості про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про надання кредиту (т.1 а.с.25-30).
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується анкетою клієнта (т.1 а.с.76).
З Візуальної форми послідовності дій клієнта ТОВ «Бізнес Позика» вбачається послідовність дій ОСОБА_1 в ІТС товариства на сайті www.tpozyka.com 19.09.2024 щодо укладення Договору про надання кредиту № 551155-КС-003 (т.1 а.с.74-75).
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - 3e5772cf-762b-11ef-b90a-000c29d57ed2_1; платник: ТОВ «Бізнес Позика»; номер транзакції 42671-14079-24164; дата/час здійснення переказу коштів 2024-09-19 05:03:28; сума переказу 20 000,00 грн.; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 ; емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK; код авторизації 027649; код RRN 426305698450; призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. № 501155-КС-003 від 19.09.2024 Без ПДВ (т.1 а.с.77).
Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260101/8007-БТ від 02.01.2026, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) (т.2 а.с.29).
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за період 19.09.2024-06.03.2025 по рахунку ОСОБА_1 , 19.09.2024 вбачається операція зарахування коштів в сумі 20 000,00 грн., деталі операції payway*tr4cv (т.2 а.с.30-31).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 501155-КС-003 від 19.09.2024, ОСОБА_1 має заборгованість станом на 28.05.2025 у сумі 87 800,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 33 800,00 грн. - заборгованість по відсотках; 4 000,00 грн. - заборгованість по комісії; 10 000,00 грн. - заборгованість по штрафам (т.1 а.с.20-23).
Відповідно до довідки про стан заборгованості, ОСОБА_1 за договором № 501155-КС-003 про надання кредиту від 19.09.2024 станом на 28.05.2025 має заборгованість в розмірі 67 800,00 грн., яка складається з: 20 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 33 800,00 грн. - заборгованість по відсотках; 4 000,00 грн. - заборгованість по комісії; 10 000,00 грн. - заборгованість по штрафам (т.1 а.с.24).
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 501155-КС-003 від 19.09.2024 утворилась заборгованість в сумі 67 800,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 33 800,00 грн. - заборгованість по відсотках; 4 000,00 грн. - заборгованість по комісії; 10 000,00 грн. - заборгованість по штрафам, яка заявлена позивачем до стягнення.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 501155-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-8451.
Так, для укладення кредитного договору та його підписання ОСОБА_1 було вчинено наступні для цього дії: вхід в особистий кабінет, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, запит на відправку шаблону акцепту, підписання договору клієнтом (т.1 а.с.74-75).
Оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Бізнес Позика» перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 , зареєстрованої останнім у особистому кабінеті на сайті https://my.tpozyka.com.
Отже, з досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, факт укладення договору між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем.
Відповідно до договору № 501155-КС-003 від 19.09.2024 та анкети клієнта, позичальником вказано реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за договором: НОМЕР_2 (т.1 а.с.50, 76).
Виконання ТОВ «Бізнес Позика» взятих на себе зобов'язань по договору з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн. на картку НОМЕР_4 підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофтГід» (т.1 а.с.77).
Також, з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260101/8007-БТ від 02.01.2026 встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ), на яку були зараховані кошти 19.09.2024 в сумі 20 000,00 грн. (т.2 а.с.29-31).
Отже, доводи сторони відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору та про неотримання кредитних коштів ОСОБА_1 від ТОВ «Бізнес Позика» в сумі 20 000,00 грн. не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.
Крім того суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, і він має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору. Натомість відповідачем така виписка надана не була, тому заперечення відповідача щодо неотримання ним кредитних коштів суд оцінює критично.
Також суд зауважує, що укладений договір № 501155-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.09.2024, підписаний сторонами та містить всі істотні умови договору та терміни повернення кредиту (користування ним).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вже було встановлено судом, договір № 501155-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.09.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував.
Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту (пункт 2.6, 2.7 Договору) і розміру процентної ставки (пункт 2.4 Договору), порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.
Враховуючи зміст кредитного договору, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
В правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.
Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
Відповідачем підписано вказаний кредитний договір, а відтак, останній погодився з визначеними договором умовами та розумів наслідки невиконання його положень.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 вже оформляв кредитні договори у ТОВ «Бізнес Позика», виконував їх умови, а тому був обізнаний з процедурою їх укладення та погашення.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Таким чином, вказані нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Однак, у справі не встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» приховало від позичальника об'єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Із наданих сторонами доказів вбачається, що боржником не здійснювалось погашення заборгованості за договором № 501155-КС-003 про надання кредиту, чим порушено зобов'язання встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту, оскільки відсоткова ставка в розмірі 1% нараховувалась за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості, відповідно до п. 2.4 договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1% в день нараховані позивачем за 169 календарних днів, тобто по 06.03.2025 (останній день дії договору). Загальна сума нарахованих відсотків становить 33 800,00 грн. (20 000,00 грн. х 1% х 169 днів), і зазначена сума після закінчення строку дії договору (06.03.2025) не змінювалася.
Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2.4 договору. Протягом строку кредитування, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, розмір якої був більшим, ніж зазначено у графіку платежів, з огляду на неналежне виконання зобов'язань відповідачем.
Заперечуючи проти розрахунку та розміру заборгованості по відсоткам, відповідачем не надано доказів щодо неправильності розрахунку наданого позивачем, своїх розрахунків не наведено та не надано належних, достатніх та допустимих доказів факту виконання умов договору.
Крім того, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК) / t х 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5%;
протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 19 серпня 2024 року не більше 1%.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при нарахуванні відсотків не було порушено вимог Закону України «Про споживче кредитування» та нарахування було здійснено за узгодженими сторонами відсотками.
Оцінюючи доводи відповідача про існування форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії та запровадженням воєнного стану в Україні, суд зазначає наступне.
Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 13.12.2023 № 922/193/23.
На підтвердження доводів того, що саме у зв'язку з збройною агресією іншої держави проти України та введенням в Україні воєнного стану ОСОБА_1 не може виконати свої зобов'язання перед позивачем, суду не надано.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.
За змістом Договору № 501155-КС-003 ОСОБА_1 погодив комісію за надання кредиту в розмірі 4 000,00 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 4 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Тобто, сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 4 000,00 грн., що не суперечить наведеним вище вимогам закону, тому, підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною, немає.
Щодо стягнення заборгованості за штрафами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статті 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Водночас, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що беручи до уваги положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях, відсутні підстави для стягнення штрафів з відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» в розмірі 10 000,00 грн. за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 501155-КС-003 від 19.09.2024 в розмірі 57 800,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 20 000,00 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 33 800,00 грн. та комісії в сумі 4 000,00 грн.
У іншій частині позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8257 від 16.06.2025 (а.с.1).
Позовні вимоги позивача задоволені на 85,25% (57 800,00 грн. х 100 : 67 800,00 грн.).
Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог, а оскільки позов задоволено на 85,25%, судовий збір слід стягнути в розмірі 2 065,10 грн. (2 422,40 грн. х 85,25%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 501155-КС-003 про надання кредиту від 19.09.2024, що становить 57 800,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч вісімсот гривень, 00 копійок), яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах - 33 800,00 грн., сума прострочених платежів за комісією - 4 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» понесені судові витрати в розмірі 2 065,10 грн. (дві тисячі шістдесят п'ять гривень, 10 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 02 лютого 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий Б . К . Скирда