Справа № 697/2170/24
Номер провадження 1-кс/697/14/2026
Іменем України
02 лютого 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді- ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі заяву ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024250340000206 від 03.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області, суддя - ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №12024250340000206 від 03.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
Через канцелярію суду ОСОБА_4 подав заяву про відвід головуючому судді ОСОБА_5 з підстав наявності інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості судді, а саме через неодноразове залишення з жовтня по грудень 2025 року суддею ОСОБА_5 заяв сторони захисту про відвід без розгляду, що підтверджується отриманим 14.01.2026 листом суду за результатами перевірки ДСА, та свідчить про системність зазначеної практики. Також повторно подана скарга на дії судді до ВРП. Заявник зазначає, що наведене створює об'єктивні сумніви щодо забезпечення ефективного та незалежного механізму перевірки неупередженості судді, оскільки заяви сторони захисту не розглядалися по суті, що позбавило заявника реальної можливості реалізації права, гарантованого ст. 75 КПК України. Вказане також свідчить про порушення права на справедливий і безстронній суд. У заяві про відвід також зазначено, що заяву про відвід судді необхідно передати до іншого суду чи забезпечити об'єктивний автоматизований розподіл заяви про відвід, щоб унеможливити вплив на її розгляд суддями, які неодноразово розглядали заяви про відвід у даному кримінальному провадженні та їх відхилили, в т.ч. суддю ОСОБА_1 .
Вищезазначена заява про відвід судді як повторна передана відповідно до Протоколу № 6 від 08.09.2025 Зборів суддів Канівського міськрайонного суду Черкаської області головуючому судді у справі.
Відповідно до ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.01.2026 постановлено заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_5 передати до канцелярії для її авторозподілу в порядку ст. 35 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ заява про відвід судді передана для розгляду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
Про розгляд заяви про відвід судді було повідомлено учасників кримінального провадження та суддю ОСОБА_5 належним чином.
У судове засідання, призначене 02.02.2025 для розгляду заяви про відвід судді заявник ОСОБА_4 , його захисник, суддя ОСОБА_5 не з'явилися, повідомлялися про розгляд заяви належним чином.
Від заявника ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про відвід судді через перебування заявника на довтотривалому лікуванні, доказів про перебування на лікуванні заявник не подав.
Судом з урахуванням викладеного, положень ст. 81 КПК України, визнано можливим розгляд заяви у відсутності обвинуваченого та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді, а підстави для відводу судді викладені у заяві про відвід судді.
Суддя ОСОБА_5 повідомлений про розгляд заяви про відвід судді в судове засідання не з'явився, пояснення щодо заявленого йому відводу не надав.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви про відвід, пояснив, що він є невмотивованим, підстав для відводу судді немає. Обвинувачений подає неодноразово заяви про відвід судді ОСОБА_5 , проте протягом 2025-2026 років жодного разу на розгляд кримінального провадження та розгляд заяв про відвід не з'являвся, доказів свого перебування на лікуванні не подав. Доводи, зазначені у заяві про відвід судді ОСОБА_5 є необгрунтовані, нових підстав не зазначено, звернення зі скаргою до ВРП на дії судді не є перешкодою у розгляді суддею ОСОБА_5 кримінального провадження. Прокурор просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 .
Суд, дослідивши матеріали заяви про відвід судді, вислухавши думку прокурора, дійшов наступного висновку.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Дані гарантії закріплені в статтях 19,129 Конституції України, нормами КПК України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відвід судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України відвід може бути заявлений слідчому судді, судді або присяжному у кримінальному провадженні.
У разі заявлення судді відводу з підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, його розглядає інший суддя цього ж суду у порядку, встановленому в ст.81 КПК України.
Заявлення відводів судді, який розглядає відвід іншому судді, а отже, не здійснює повноваження судді (слідчого судді) у розгляді кримінального провадження, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, Кримінальним процесуальним кодексом не передбачено.
Кримінальне провадження №12024250340000206 від 03.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 перебуває у провадженні судді ОСОБА_5 .
Згідно положень ч.1, 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сімї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений пунктами 1, 2,5 ч. 1 ст. 75 КПК України та ст. 76 КПК України.
Суд не погоджується з доводами заявника про наявність підстав для відводу головуючого судді ОСОБА_5 .
Оскільки кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10.12.2009, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21.12.2000, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15.12.2005, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, тощо).
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Обґрунтування заяви ОСОБА_4 про відвід судді базується на поданні заявником повторної скарги до Вищої ради правосуддя на головуючого суддю ОСОБА_5 . Також доводи заяви про відвід зводяться до незгоди заявника з прийнятими рішеннями головуючого судді ОСОБА_5 за результатами подання заяв про відвід судді, які головуючим суддею неодноразово залишені без розгляду.
Ураховуючи наведені у заяві обставини, заявлений відвід не містить належних даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_5 , передбачених КПК України та зводиться до незгоди із прийнятими судом процесуальними рішеннями, зокрема про залишення без розгляду поданих неодноразово заяв про відвід головуючого судді ОСОБА_5 . Проте, така обставина жодним чином не свідчить про наявність сумніву в об'єктивності, неупередженості чи безсторонності судді ОСОБА_5 , який є головуючим у справі.
Так, відповідно до ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення суду, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 06.03.2024 року, cправа № 907/860/17. В ухвалі від 18.12.2018 у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з прийнятими судом процесуальними рішеннями не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Тобто оцінка щодо наявності чи відсутності процесуальних порушень при розгляді кримінального провадження надається судами вищих інстанцій при перегляді судових рішень, а тому суддя при вирішенні питання відводу не вправі оцінювати мотиви, з яких виходив суд при вчинені процесуальних дій чи прийнятті процесуальних рішень.
Відтак, вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій, прийняття того чи іншого рішення з приводу заявлених клопотань, заяв не може свідчити про упередженість чи безсторонність судді, оскільки вирішення зазначених питань процесуально віднесено до компетенції суду.
Подання стороною кримінального провадження дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя автоматично не свідчить про упередженість судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження та прийнятті ним рішень.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Той факт, що заявник внаслідок суб'єктивного розуміння сумнівається в неупередженості судді, не свідчить про його реальну упередженість та необ'єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду судової справи.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Окрім того, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).
Крім того, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою стосовно рішень чи дій судді, в тому числі, й обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою до закінчення розгляду справи.
На підставі зазначеного, подання скарги на суддю є правом особи, що, за загальним правилом, не створює конфлікту інтересів та не спричиняє тиску на суд.
Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України, а тому заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 344 КПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024250340000206 від 03.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1