Справа №753/18561/25
03 лютого 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (далі - позивач), діючи через свого представника Пархомчука С.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року в розмірі 8 772,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 772,90 грн - сума заборгованості за відсотками.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08 січня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем було укладено Кредитний договір №3630503554/202699, за яким останній отримав кредит в сумі 3 000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою 1,85% на добу. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором станом на 26 травня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 8 772,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 772,90 грн - сума заборгованості за відсотками.
31 травня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №1-31/05/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги за Кредитним договором №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, укладеним з відповідачем.
03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та позивачем укладено Договір №1-03/06/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило позивачу право вимоги за Кредитним договором №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, укладеним з відповідачем.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача Пархомчук С.В. просив розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача.
Відповідач також у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. 03 лютого 2026 року відповідач подав заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позов визнає частково, визнає розмір тіла кредиту, однак не визнає нарахування відсотків, так як вони нараховані поза межами строку кредитування.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 08 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №3630503554/202699.
Відповідно до п. 1.1-1.4 вказаного Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 06 лютого 2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.
Для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року: строк, на який надано кредит - 30 днів; сума кредиту - 3 000,00 грн; фіксована процентна ставка за день користування - 1,85%; сума нарахованих процентів за користування кредитом - 1 499,40 грн, до оплати всього 4 499,40 грн.
Відповідно до копії Довідки про ідентифікацію, за підписом директора ТОВ «Гоуфінгоу», Кузьмич Д.С., з яким укладено договір №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Гоуфінгоу». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі: одноразовий ідентифікатор: R61422, дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 08 січня 2020 року, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор 380732215108.
Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» 08 січня 2020 року відповідачу були перераховані кошти в сумі 3 000,00 грн.
31 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» був укладений Договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1-31/05/21 від 31 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року в розмірі 8 772,90 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 5 772,90 грн.
03 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» та позивачем був укладений Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» відступило позивачу право грошової вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору №1-03/06/2021 відступлення права вимоги від 03 червня 2021 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року в розмірі 8 772,90 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 5 772,90 грн.
Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, складеній позивачем, станом на 26 травня 2025 року сума заборгованості становить 8 772,90 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 5 772,90 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 08 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №3630503554/202699. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом.
ТОВ «Гоуфінгоу» виконало взяті на себе зобов'язання та переказало суму кредиту на картковий рахунок відповідача, натомість відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, поданих позивачем, складає 8 772,90 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 5 772,90 грн.
ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» уклавши 03 червня 2021 року з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Договору про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, при цьому ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклавши 31 травня 2021 року з ТОВ «Гоуфінгоу» Договір факторингу №1-31/05/21 попередньо набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Договору про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по вказаному Договору.
Проте суд не може погодитись з нарахованим розміром заборгованості за відсотками, оскільки, як правильно на це послався відповідач, за цим правочином здійснювалося нарахування поза межами встановленого строку кредитування.
З Договору про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року та Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року, яким сторони визначили графік розрахунків, слідує, що сторони обумовили сукупну вартість кредиту в розмірі 4 499,40 грн, яка складається з суми кредиту 3 000,00 грн та 1 499,40 грн процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 1,85% за день користування. Кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 06 лютого 2020 року, з урахуванням сплати протягом перших 3 днів процентів за ставкою 0,01 на добу.
З правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в порядку вказаної норми закону такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.
До цього ж відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовленому між сторонами кредитного договору умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.
Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року в розмірі 4 499,40 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 499,40 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 242,39 грн (4 499,40 грн х 2 422,40 грн/8 772,90 грн).
Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв'язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 500,00 грн суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами, а саме Договором №11/07/2025 про надання правової допомоги від 11 липня 2025 року, Актом про отримання правової допомоги від 26 січня 2026 року, Рахунком №26.01.2026-124 від 26 січня 2026 року та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №9834 від 26 січня 2026 року.
Таким чином, позивачем підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Разом з цим, суд погоджується з заявою відповідача щодо не співмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, тому враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 3 242,39 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №3630503554/202699 від 08 січня 2020 року в розмірі 4 499 (чотири тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» судові витрати у розмірі 3 242 (три тисячі двісті сорок дві) грн 39 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн», місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.
Суддя О.О. Першко