Справа № 569/1760/26
29.01.2026
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Тимощук О.Я., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи - Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк» (Рівненська обласна дирекція), Акціонерне Товариство «Комінбанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Поліщук Марина Миколаївна в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи - Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк» (Рівненська обласна дирекція), Акціонерне Товариство «Комінбанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_3 протиправною;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження за постановою виконавця (номер провадження невідомий) про закінчення виконавчого провадження за заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 2-6928/09 від 20.08.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 , ТзОВ «Літа М», ТзОВ «Міні-Маркет» солідарно на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» 78 102,83 грн. по кредитному договору;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт накладений на майно боржника, кімната за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження після виконання зазначених дій та у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати ОСОБА_2 правонаступником вибулого спадкодавця (боржника у виконавчому провадженні) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , замінивши сторону провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частинами 1-3 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачка в інтересах ОСОБА_2 просить суд:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_3 протиправною;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження за постановою виконавця (номер провадження невідомий) про закінчення виконавчого провадження за заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 2-6928/09 від 20.08.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 , ТзОВ «Літа М», ТзОВ «Міні-Маркет» солідарно на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» 78 102,83 грн. по кредитному договору;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт накладений на майно боржника, кімната за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження після виконання зазначених дій та у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати ОСОБА_2 правонаступником вибулого спадкодавця (боржника у виконавчому провадженні) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , замінивши сторону провадження.
У поданій до суду позовній заяві позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки приватного нотаріуса про коло спадкоємців ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем спадкодавця.
У вирішенні питання щодо оформлення свідоцтва про право власності спадкоємцю померлого було відмовлено через наявність арешту на майно спадкодавця згідно постанови державного виконавця Відділу ДВС у м. Рівне від 19.11.2009 року (державний виконавець Сиськова О.).
Додатково було подано звернення до Рівненського міського суду, на яке отримано заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 2-6928/09 про стягнення з ОСОБА_3 , ТзОВ «Літа-М», ТзОВ «Міні-Маркет» солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» 78 102,83 грн. заборгованості по кредитному договору та стягнено судові витрати в сумі 1 031,02 грн.
В подальшому позивачкою було подано письмове звернення до відділу ДВС щодо надання інформації про стягувачів станом з 2009 року по даний час, однак листом ДВС від 18.11.2025 року № 290451 їй було відмовлено у наданні даної інформації. Номер виконавчого провадження їй також невідомий.
Крім того, нею в інтересах ОСОБА_2 було подано заяву до Рівненського міського суду Рівненської області про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у відповідності до вимог ст. 442 ЦПК України. В ході розгляду заяви було з'ясовано, що виконавче провадження стосовно ОСОБА_3 закінчено, в зв'язку з чим вказана заява була залишена без розгляду.
Зазначає, що ОСОБА_2 було зроблено запит до до позивача по зазначеній цивільній справі (третя особа 1), згідно відповіді на яке заборгованість ОСОБА_3 була відступлена на користь нового кредитора ПАТ «Комерційний індустріальний банк». Після цього був зроблений запит до нового кредитора (третя особа - 2), згідно відповіді на який ОСОБА_3 немає ніяких зобов'язань чи будь-якої заборгованості перед банком.
Вказує, що незважаючи на її неодноразові звернення, процесуальні документи виконавця, рішення щодо арешту майна, матеріали справи для ознайомлення їй не надавалися, а також не повідомлялось про підстави закінчення виконавчого провадження.
Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, регламентований статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У ч. 4 ст. 59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органів державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 року (6-570цс16), від 22.03.2016 року (808/3666/15), від 24.02.2016 року (6-3077цс15) та в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 817/425/17.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Враховуючи наведене та з огляду на те, що виконавче провадження, в межах якого накладено спірний арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , вчинено з примусового виконання заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 2-6928/09 від 20.08.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 , ТзОВ «Літа М», ТзОВ «Міні-Маркет» солідарно на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» 78 102,83 грн. по кредитному договору, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У позовній заяві позивачка взагалі не обґрунтовує з посиланням на норми права про можливість розгляду заявлених позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Оскільки з матеріалів позову не вбачається наявності публічно-правового спору між учасниками справи, тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Також суд уважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
При цьому фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 року у справі № 340/25/19 зазначила, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 року у справі № 340/25/19 висловила правову позицію щодо підсудності справ цієї категорії. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення юрисдикції такого спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, суд бере до уваги, що до адміністративного суду може бути оскаржено рішення державного виконавця про накладення арешту на майно, але виключно у тому разі, коли має місце порушення прав та інтересів особи у публічно-правових відносинах або таке рішення було винесено поза межами виконання судових рішень по цивільним чи господарським спорам.
У якості підстав цього позову позивачка в інтересах ОСОБА_2 визначила наявність арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_3 .
Отже позов спрямований на захист майнових прав ОСОБА_2 , інтереси якого представляє позивачка на підставі довіреності.
Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
За таких обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи - Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк» (Рівненська обласна дирекція), Акціонерне Товариство «Комінбанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачці, що вона має право звернутись за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.