Справа №568/1869/25
Провадження №2/568/119/26
03 лютого 2026 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувш в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №568/1869/25
за позовом ТОВ «Юніт Капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13082,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.09.2024 р. між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9948849, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 5160 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування коштами. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 13082,32 грн., з яких: 5160 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7922,32 грн. заборгованість за відсотками.
17.03.2025 р. між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідача.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.
Ухвалою від 24.11.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судове засідання сторони не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа про виклик до суду та оголошенням про виклик до суду.
В прохальній частині позовної заяви позивач просив розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила. Поштове повідомлення направлене за місцем реєстрації відповідача, повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд враховує, що помітки пошти «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою», "закінченням терміну зберігання" - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки; (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).
На підставі ч.11 ст.128 ЦПК України, викликав відповідача до суду здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 03.09.2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9948849 (а.с. 25-29).
За умовами договору ТОВ "Макс Кредит" надало відповідачу кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.1).
Сума ліміту кредитної лінії складає 4300 грн (п. 1.2. Кредитного договору). Строк дії кредитної лінії 360 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю в останній строк кредитування - 29.08.2025 року (п. 1.3. Кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний здійснювати оплату нарахованих процентів у періодичну дату оплати процентів, а саме 28.09.2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування (п. 1.4 Кредитного договору).
За користування кредитом позичальник сплачує відсотки за стандартною процентною ставкою, яка становить 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки (п. 1.5.1 Кредитного договору).
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, яка складає 860 грн.
У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць кредитодавець, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за надання кредиту (п. 4.2.6 Кредитного договору).
Сторонами підписано графік платежів, яким передбачено сплату кредиту рівними частинами щомісячно в строк до 03.09.2024 р. (а.с. 39-40).
В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, яким передбачено: сума ліміту 4300 грн., строк кредитування 360 днів, комісія 8600 грн., тип процентної ставки фіксована, реальна річна процентна ставка 2141,72 % (а.с. 18-19).
На виконання умов Договору, кредитодавцем на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який зазначений у п. 2.8 Кредитного договору,03.09.2024 р., проведено успішну транзакцію в сумі 4300 грн., що підтверджується інформаційної довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 13-15).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору в частині повернення тіла кредиту та сплати відсотків, утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача складає 13082,32 грн.
17.03.2025 ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал, згідно умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9948849 від 03.09.2024 року (а.с. 45-50).
17.03.2025 р. між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» підписано акт прийому-передачі до Договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року (а.с. 42).
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №№17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року від ТОВ «Макс кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 13082,32 грн. (а.с.43)
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, графік платежів, паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 2 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд вважає, що матеріали справи в сукупності підтверджують факт виконання позикодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, номер якої повідомив кредитодавцю сам відповідач.
Однак, відповідач свої зобов'язання в частині повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого станом утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст.10781 ЦК України).
Наявний в матеріалах справи договір факторингу укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови, при його укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.
А відтак, позивачем доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором №00-9948849 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал».
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов кредитного договору, ТОВ "Макс Кредит" перерахувало на вказаний відповідачем рахунок кредитні кошти в сумі 4300 грн.
Оскільки, в порушення норм чинного законодавства та умов договорів, відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості по кредитному договору в сумі 4300 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що в заборгованість відповідача по тілу кредиту в сумі 4300 грн. позивачем враховано комісію в сумі 860 грн.
Враховуючи межі позовних вимог та той факт, що позов не містять вимог про стягнення комісії в сумі 860 грн., позовні вимоги в частині стягнення 860 грн. задоволенню не підлягають.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки за користування кредитними коштами в сумі 7922,32 грн., які нараховані за період 03.09.2024 р. по 17.03.2025 р.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Умовами договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за стандартною процентною ставкою, яка становить 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки.(п. 1.5.1)
Враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 7922,32 грн. відсотків (нарахованих за заявлений позивачем період з 03.09.2024 р. по 17.03.2025р.).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в загальній сумі 12222,32 грн., що становить 93,4 % від заявлених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн..
На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 р., додаткова угода №25770865234 до Договору, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність на представництво інтересів.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2025 р. між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правової допомоги № 10/09/25-02 (а.с. 36-37).
Умовами договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1).
Відповідно до п.3.1 договору про надання правової допомоги отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.
Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до п.3.4 після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Додатком № 1 до Договору сторони узгодили вартість адвокатських послуг.
Додатковою угодою №25770865234 до Договору від 10.09.2025 р. передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань по справам про стягнення заборгованості, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.09.2024 р. (а.с.35).
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року Адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано клієнту - ТОВ "Юніт Капітал" юридичні послуги: складання позовної заяви витрачено 2 год., вартість послуги 5000 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості витрачено 2 год., вартість послуги 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, витрачено 1 год, вартість послуги 500 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором витрачено 1 год., вартість послуг 500 грн.. Загальна вартість робіт на суму 7000 грн. (а.с. 35).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення матеріалів справи не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Суд зазначає, що підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат, а тому в задоволенні стягнення цих витрат, слід відмовити.
Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо належних доказів для встановлення обставин справи та ухвалення обґрунтованого рішення. А відтак, суд вважає, що подане клопотання про витребування доказів не є необхідною процесуальною дією.
Суд вважає, що вартість адвокатських послуг за складання позову в сумі 7000 грн. є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову.
З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.263-265,268,273 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капілал» заборгованість в сумі 12222,32 грн., яка складається: 4300 грн. тіло кредиту та 7922,32 грн. відсотків.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капілал» 2262,5 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (місцезнаходження:01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163)
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Повний текст рішення виготовлений 03.02.2026 р.
Суддя А.О. Сільман