Справа № 548/2804/25
Провадження № 2/548/221/26
02.02.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
розглянувши у межах спрощеного позовного провадження у приміщенні суду м. Хорола цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінас Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
Позиції позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту та клопотанням про витребування доказів.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.07.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит № 71612318.
Відповідно до умов договору позичальнику шляхом перерахування коштів на банківську картку надано кредит в розмірі 3000,00 грн строком на 30 днів на умовах, визначених у ньому.
Первісний кредитор свої обов'язки виконав повністю шляхом перерахування коштів, відповідач допустив виникнення заборгованості по цьому договору.
16.09.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та позивачем укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги, в тому числі, за договором про надання коштів у кредит № 71612318.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вказаному договору, станом на момент пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 9900,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн, по процентах - 450,00 грн, по комісії - 450,00 грн, по неустойці - 6000,00 грн, яку позивач прохав стягнути з разом із судовими витратами із відповідача.
Протоколом авторозподілу розподілу судової справи від 22.12.2025 вказану справу передано на розгляд судді Старокожку В.П.
Ухвалою судді від 24.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з наданням відповідачу права протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати відзив на позов і всі письмові та електронні докази, задоволено клопотання представника позивача про витребування інформації від АТ "Універсал банк" щодо належності банківської картки, на яку зараховано кредитні кошти, ОСОБА_1 , а також виписки по банківському рахунку за цією карткою за період з 14.07.2025 по 17.07.2025.
Зазначена інформація надійшла до суду 15.01.2026.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, слід вважати відповідача ОСОБА_1 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 .
Представник позивача у позовній заяві прохав про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за його відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом із матеріалів справи на даних сторонами письмових доказів встановлено, що 14.07.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит № 71612318.
Відповідно до умов договору позичальнику шляхом безготівкового перерахування коштів на банківську картку надано кредит в розмірі 4000,00 грн строком на 30 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 12.08.2025; процентна ставка - фіксована у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору та нарховується на залишок заборгованості за тілом кредиту, одноразова комісія за надання кредиту складає 15% від суми кредиту, тобто 450,00 грн. Вказане підтверджується копією кредитного договору з додатками.
Підписання вказаних договору та додаткової угоди у електронному вигляді підтверджується довідкою про ідентифікацію, складеною первісним кредитором.
Відповідно до копії платіжної інструкції від 14.07.2025, цього ж дня на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належна ОСОБА_1 , було перераховано кошти в сумі 3000,00 грн. Належність цієї картки відповідачу та факт зарахування коштів підтверджується також повідомленням АТ "Універсал банк" від 15.01.2026, наданого на запит суду та випискою з рахунку за цією карткою за період з 14.07.2025 по 17.07.2025.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 71612318 від 14.07.2025, складеним первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.09.2025 становила 9900,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн, по процентах - 450,00 грн, по комісії - 450,00 грн, по неустойці - 6000,00 грн.
Проценти за кредитом були нараховані первісним кредитором за період з 14.07.2025 по 12.08.2025, тобто в межах строку дії договору.
16.09.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та позивачем укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги, в тому числі, за договором про надання коштів у кредит № 71612318. Вказане підтверджується копією цього договору та витягу з реєстру прав вимог № 19/11/25-02 від 19.11.2025 до цього договору. Заборгованість ОСОБА_1 відповідає вищевказаній та становить 9900,00 грн.
У зв'язку із невиконанням останнім своїх зобов'язань по вказаному договору, станом на момент пред'явлення позову заборгованість залишилася незмінною, тобто додаткові нарахування позивачем не здійснювалися. Тому позивач прохав стягнути її разом із судовими витратами із відповідача.
Норми права, застосовані судом.
Згідно із ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги позивача до ОСОБА_1 . Кредитний договір № 71612318 від 14.07.2025, як і договір факторингу від 16.09.2025, є чинними, доказів погашення заборгованості ні позивачу, ні первісному кредитору відповідачем не надано.
Отже, позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним вказаних вище договорів суду не надано. Також у судовому провадженні не заперечено факту правомірності їх укладення.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.
При укладенні цього договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Отож, укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з первісним кредитором вказаного вище договору кредиту.
Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк в повному об'ємі не була погашена (доказів погашення заборгованості суду не надано).
Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
У порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв'язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором) у розмірі 3900,00 грн, яка складається із тіла кредиту, процентів та комісії (3000 грн + 450,00 грн + 450,00 грн) та підлягає стягненню із останнього на користь позивача, оскільки надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відомостей про включення до розміру заборгованості за тілом кредиту та за процентами неправомірно нарахованих сум не містить, відповідачем не спростована, нарахування, проведені позивачем, здійснені згідно з умовами вищевказаного кредитного договору, які погоджені між сторонами.
Разом з цим, відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Кредитний договір між сторонами укладений 14.07.2025, діяв до 12.08.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі дії і не скасована. Тому суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачу неустойки в сумі 6000,00 грн є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у загальній сумі 3900,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту, процентах та комісії. У інішій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією від 18.12.2025.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 40%сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції від 29.09.2025, що становить 968,96 грн.
Крім того, позивач прохає про стягнення із відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Отже, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав копії договору № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О., витягу з акту № 2-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги на суму 4500,00 грн, платіжної інструкції від 11.12.2025 про оплату послуг за договором № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 та ордеру про надання правничої допомоги серії АХ № 1287256.
Оскільки витрати на правничу допомогу підтверджуються наданими до справи письмовими доказами, відповідач не надав до суду мотивованого клопотання про зменшення їх розміру, суд доходить висновку про їх доведеність стороною позивача та стягнення їх вартості відповідно до розміру задоволених позовних вимог (40%), що складає 1800,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 263- 265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінас Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінас Груп" заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 71612318 від 14.07.2025 у розмірі 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінас Груп" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп та 1800 (одну тисячу вісімсот) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінас Груп", юридична адреса: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, оф. 40/3 Київської області, код ЄДРПОУ 44280974.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий