єдиний унікальний номер справи 546/466/25
номер провадження 1-кп/546/20/26
03 лютого 2026 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисниці - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170440000146 від 22.02.2025, яке надійшло від прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насиллю Полтавської обласної прокуратури стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст.115 КК України,
У провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 11.12.2025 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08.02.2026 включно.
02.02.2026 на електронну адресу суду прокурором ОСОБА_5 подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , підписане електронним підписом. У судовому засіданні прокурором ОСОБА_6 долучено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 . Клопотання направлене на електронну адресу захисниці 30.01.2026, вручене обвинуваченому 29.01.2026.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, не змінилися та залишаються актуальними і на час розгляду справи в суді. Відповідно до ст. 177 КПК України, існують ризики, які дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені висновки зроблено на підставі оцінки обставин вчинення кримінального правопорушення, передбачених ст. 178 КПК України.
Ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 соціальними зв'язками не обтяжений, офіційно ніде не працює, розлучений. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі. Окрім цього, у ході досудового розслідування, при огляді мобільного телефону ОСОБА_8 встановлено, що останній відразу після вчинення злочину, тобто 22.02.2025 намагався отримати кредити на суму від 5000 до 50000 гривень за допомогою веб-сайтів, що надають вказані фінансові послуги з надання швидких кредитів, задля чого оформлював відповідні заявки в різноманітні установи. Одночасно з цим, користуючись власним мобільним телефоном здійснював моніторинг географічних карт України, що очевидно свідчить про намір ОСОБА_8 переховуватися від правоохоронних органів та суду.
З огляду на вказані факти, сторона обвинувачення вважає, що у разі перебування на волі ОСОБА_8 , будучи не обтяженим соціальними зв'язками, усвідомлюючи невідворотність та міру покарання за особливо тяжкий злочин, з метою уникнення покарання, буде переховуватися від суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілу, свідка у кримінальному провадженні полягає у тому, що у разі перебування обвинуваченого ОСОБА_8 на волі, останній будучи обізнаним із місцем проживання потерпілої та свідків, які є його знайомими та родичами зможе незаконно вплинути на них, шляхом застосування фізичного насильства чи погроз його застосування, а також шляхом вмовляння чи переконань, що в подальшому призведе до зміни показань або відмови від дачі показань. Окрім цього, враховуючи, що випадки фізичного насильства є непоодинокі та вже виникали відносно потерпілої ОСОБА_9 , про що остання зазначала у своїх показаннях.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із умисним, протиправним позбавленням життя людини, а саме малолітньої дитини, окрім цього ОСОБА_8 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, отже, під дією алкогольних напоїв обвинувачений схильний до агресивної, неадекватної поведінки, може завдати шкоди оточуючим, що також підтверджується показаннями свідків та потерпілої. Тому є ризик, що ОСОБА_8 буде продовжувати свою протиправну діяльність та може вчинити новий злочин пов'язаний із насильством.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможуть запобігти спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста.
З метою дотримання розумних строків судового розгляду у даному кримінальному провадженні, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема своєчасної явки до суду, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та просила його задовольнити. Зазначила, що ризики зазначені стороною обвинувачення під час досудового розслідування продовжують існувати і під час судового розгляду, ніяким чином не зменшились і є актуальними. Наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилась, на електронну адресу надіслала заяву про розгляд справи 03.02.2026 без її участі.
У судовому засідання захисниця обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого. Зазначила, що сторона обвинувачення посилається на ризики, які не існують на даний час, та тлумачить їх на власний розсуд. Також сторона обвинувачення посилається на можливий ризик впливу на потерпілу та свідків, які вже є допитаними. Обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем мешкання. Просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення. Заявила усне клопотання про визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, або у вигляді застави у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав позицію захисниці. Зазначив, що у кримінальному провадження не досліджено всі матеріали, деякі досліджені не повністю.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.02.2025 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 59 діб до 23 квітня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21.04.2025 ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2025 року.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 травня 2025 ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 липня 2025 року.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 липня 2025 року ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 вересня 2025 року.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2025 року ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 листопада 2025 року.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2025 року.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2026 року.
Враховуючи неможливість до спливу раніше обраного обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення, суд зобов'язаний розглянути та вирішити заявлені клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та усне клопотання захисниці про обрання альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, або у вигляді застави у мінімальному розмірі.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі.
Обвинувачений користується презумпцією невинуватості й обставини, викладені прокурором щодо його провини й правильність кваліфікації дій підлягають доведенню в установленому законом порядку під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Окрім того, суд зауважує, що саме наявність достатніх, на думку сторони обвинувачення, доказів винуватості особи є обов'язковою передумовою для складання обвинувального акту, а тому факт звернення прокурора до суду з таким обвинувальним актом також є свідченням існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Що стосується продовження існування ризику переховування від суду, який визначений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд звертає увагу на наступне.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.
Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також передбаченим покаранням за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , яке передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. Співставлення обвинуваченим можливих негативних наслідків для нього у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі або довічного позбавлення волі можуть спонукати його до відповідних висновків, а тому цей ризик є достатньо високим незалежно від стадії кримінального провадження.
Суд прийшов до переконання, що перебуваючи на волі обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, може здійснити спробу ухилятися від суду.
Таким чином, на цей час слід вважати доведеним продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Що стосується продовження існування ризику, визначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілу, свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 ст. 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на потерпілу, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої, свідків та дослідження їх судом.
На думку суду, існує можливість існування ймовірності незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, з якою обвинувачений мешкав однією сім'єю.
Тому продовження існування ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.
Що стосується існування ризику визначеного у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із умисним, протиправним позбавленням життя малолітньої дитини, обвинувачений ОСОБА_8 може завдати шкоди оточуючим.
Тому продовження існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що продовжують існувати з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, а також вчинити інший злочин.
Оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою або визначення застави у мінімальному розмірі, передбаченими КПК України, про який усно зазначає захисниця у судовому засіданні, суд зауважує наступне.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Суд вважає, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, якою передбачено, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд враховує, що дії, що інкримінуються обвинуваченому, мають високу суспільну небезпечність, ризики зазначені у клопотанні прокурора є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, оскільки альтернативні запобіжні заходи не можуть з достатньо високою ймовірністю запобігти доведеним ризикам.
У зв'язку із наведеним, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , яким спричинено смерть малолітньої дитини, керуючись правилами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись ст. 27, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 201, 205, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора групи прокурорів заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 03 лютого 2026 року до 03 квітня 2026 року, включно, з утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», без визначення розміру застави.
У задоволенні усного клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , про визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, або у вигляді застави у мінімальному розмірі - відмовити.
Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали для виконання направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3