Справа № 544/2845/25
пров. № 2/544/276/2026
іменем України
28 січня 2026 року м. Пирятин
Суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Сайко О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця. Просить визнати протиправною відмову Міністерства оборони України від 08.11.2024 за №38в у призначенні та виплаті грошової винагороди у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 та зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити йому в порядку спадкування після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової винагороди у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 17.11.2025 провадження у справі було відкрито.
Відповідач Міністерство оборони України, як суб'єкт владних повноважень, заперечує проти розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства та вважає, що провадження підлягає закриттю з огляду на наступне.
Наявність у справі елементу спадкування (посилання на ст. 1227 ЦК України) не змінює публічно-правової природи спору, оскільки ключовим питанням є правомірність владного управлінського рішення суб'єкта владних повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У даній справі Відповідач - Міністерство оборони України є суб'єктом владних повноважень, який реалізує функції держави у сфері оборони та соціального захисту військовослужбовців. Рішення про відмову у виплаті ОГД (Протокол № 38/в) є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, прийнятим на виконання владних управлінських функцій, передбачених Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 та Порядком, затвердженим наказом МОУ від 25.01.2023 № 45.
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 суд сформулював наступний правовий висновок: "Спір стосовно оскарження рішення суб'єкта владних повноважень (Комісії Міністерства оборони України) щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а також позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу, виник у сфері публічно-правових відносин і стосується реалізації особою гарантованого державою права на соціальний захист. Такий спір не пов'язаний із захистом цивільних прав у розумінні ЦПК України, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства". У справі ОСОБА_1 предметом оскарження є саме таке рішення Комісії (Протокол № 38/в). Той факт, що позивач є спадкоємцем, не змінює суті спору - перевірки законності дій Міноборони при розгляді заяви про призначення допомоги.
Позивач помилково ототожнює даний спір із цивільним спором про спадкування. Цивільний спір про спадкування має місце тоді, коли майно (кошти) вже наявні (нараховані, перебувають на рахунку спадкодавця). Кошти не нараховані (Міноборони відмовило у призначенні). Спір йде не між спадкоємцями, а між громадянином і державою, в особі Міноборони про право на призначення виплати. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, до складу спадщини входять суми соціальних виплат, які належали спадкодавцеві Щоб встановити, чи "належали" ці суми ОСОБА_3 , суд має перевірити правомірність рішення Міноборони про відмову. Така перевірка здійснюється виключно адміністративним судом в рамках процедури, передбаченої КАС України (презумпція вини суб'єкта владних повноважень, принцип офіційного з'ясування обставин тощо).
Просить закрити провадження у цивільній справі № 544/2845/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач вважає доводи Міністерства оборони України про необхідність закриття провадження у справі з підстав порушення правил предметної юрисдикції необґрунтованими та такими, що не відповідають характеру спірних правовідносин, з огляду на таке. Вважає, що спір у його позовній заяві має цивільно-правовий (приватноправовий) характер, тобто обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, в даному випадку його права на отримання спадкового майна, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Предметом даного спору є право спадкоємця на отримання грошової суми, яка входить до складу спадщини, а не оскарження владного управлінського рішення як такого. Позивач звернувся до суду не з вимогою про реалізацію первинного права на соціальну виплату, а з вимогою про визнання протиправною відмови у виплаті грошових коштів, які, відповідно до чинного законодавства вже увійшли до складу спадщини, захист спадкового майнового права, що регулюється нормами Цивільного кодексу України. Таким чином, в даному випадку спір виник між спадкоємцем та державою як можливим боржником у грошовому зобов'язанні, а не між особою та суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах. Посилання Відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 є некоректним. У справі № 560/17953/21 предметом розгляду було первинне право заявника на призначення одноразової грошової допомоги, тоді як у цій справі спір стосується спадкування грошових коштів, що, відповідно до статей 1216, 1218, 1227 ЦК України, належить до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду не розглядала питання спадкування одноразової грошової допомоги, а тому наведена відповідачем правова позиція не є тотожною за предметом спору та не підлягає автоматичному застосуванню.
Натомість відповідно до практики Верховного Суду спори щодо спадкування соціальних виплат розглядаються за правилами цивільного судочинства. Верховний Суд неодноразово зазначав, що якщо особа звертається до суду як спадкоємець, а не як первинний суб'єкт права на соціальну виплату, такий спір є приватноправовим. Отже, підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
Суд, з'ясувавши доводи сторін щодо предметної юрисдикції спору, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з положеннями ст.ст.2,4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
У цій справі відповідач - Міністерство оборони України є суб'єктом владних повноважень, який реалізує функції держави у сфері оборони та соціального захисту військовослужбовців. Рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги (Протокол № 38/в) є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень і саме це рішення є предметом оскарження.
Позивач зазначає, що предметом даного спору є право спадкоємця на отримання грошової суми, яка входить до складу спадщини, а не оскарження владного управлінського рішення як такого. В той же час він заявляє вимогу про визнання цього рішення протиправним, надаючи оцінку діям відповідача як суб'єкта владних повноважень. Позивач ототожнює даний спір із цивільним спором про право на спадкування. Відповідно до ст. 1227 ЦК України до складу спадщини входять суми соціальних виплат, які належали спадкодавцеві. Однак спір про спадкування має місце тоді, коли майно (кошти) вже наявне (нараховані, перебувають на рахунку спадкодавця). За обставинами справи, грошова допомога не була призначена та нарахована спадкодавцеві позивача, в її призначенні відповідачем було відмовлено.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням незаконності прийнятого рішення відповідача про відмову у призначенні грошової допомоги, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Пункт 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких підстав суд дійшов висновку, що даний спір між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень є публічно-правовим спором. Відтак дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у цій справі необхідно закрити.
При цьому суд роз'яснює, що розгляд даної справи повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства, а відтак позивач має право на звернення з цим позовом до адміністративного суду з дотриманням правил підсудності.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд
Провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про призначення та виплату од разової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця - закрити у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом до адміністративного суду з дотриманням правил підсудності.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О.Сайко