Дата документу 26.01.2026Справа № 554/5053/24
Провадження № 2/554/641/2026
26 січня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Гришко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання відповідача - Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві Маньковського Дениса Володимировича про закриття провадження по справі,-
Позивач ОСОБА_1 13 травня 2024 року звернувся до суду з позовом до Директора ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві Маньковського Д.В., в якому прохав:
-визнати відсутність повноважень у відповідача щодо витрачання коштів державного бюджету із кошторису ТУ ДБР у м.Полтаві на 2023 рік на оплату послуг приватної охоронної фірми за договором № 28 від 22.02.2023 року;
-визнати порушення відповідачем його майнових прав незаконним витрачанням бюджетних коштів на оплату послуг приватної охоронної фірми за договором № 28 від 22.02.2023 року у розмірі 1 211 884 грн. 80 коп.;
-стягнути з державного бюджету України на його користь суму компенсації за нанесену йому моральну шкоду діями відповідача у розмірі 2 000 000 грн.
Ухвалою судді Савченко Л.І. від 24 вересня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Від позивача 17.11.2025 до суду надійшла заява, в якій він зазначає, що викладає позов у новій редакції, а саме збільшує обсяг та зміст позовних вимог та обґрунтування, прохає:
-визнати дії відповідача директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтава щодо укладення договору № 28 від 22.02.2023 р. з приватною охоронною фірмою на суму 1 211 884 грн. 80 коп. такими, що вийшли за межі його повноважень, не передбачені Законом України «Про Державне бюро розслідувань», та такими, що суперечать вимогам статті 19 Конституції України щодо обов'язку посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
-визнати, що внаслідок вказаних дій відповідача було порушено його майнові права як співвласника державного бюджету, сформованого з доходів, отриманих від використання природних ресурсів, що належать Українському народу, часткою якого він є, оскільки бюджетні кошти, призначені для виконання функцій ДБР, були передані приватній юридичній особі на виконання тих самих функцій, що покладені на ДБР законом. Також було порушено його немайнове право на виконання посадовою особою зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
-визнати, що дії відповідача призвели до нецільового використання бюджетних коштів, що становить порушення принципів ефективності, економності та законності використання публічних фінансів, а також порушення його права на участь у публічному фонді через втрату частки, яка мала бути використана на виконання державної функції, а не передана приватному суб'єкту;
-стягнути з державного бюджету України на його користь компенсацію за завдану майнову та моральну шкоду, спричинену протиправними діями відповідача, у розмірі 3 211 884 грн. 80 коп., з яких:
2 000 000 грн. - компенсація моральної шкоди, завданої порушенням його права на участь у публічному фонді, приниженням гідності як співвласника державного ресурсу та втратою довіри до органу влади;
1 211 884 грн. 80 коп. - компенсація майнової шкоди, що відповідає сумі, витраченій з бюджету на оплату послуг, які мали бути виконані самим органом влади.
Від відповідача 20.11.2025 до суду надійшла заява про закриття провадження по справі в частині позовних вимог про визнання відсутності повноважень у директора ТУ ДБР у м.Полтаві Маньковського Д.В., на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Посилається на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є відсутність у директора ТУ ДБР у м.Полтаві компетенції на укладення цивільно-правового договору щодо надання послуг з охорони приміщення ТУ ДБР у м.Полтаві, укладеного останнім з іншою юридичною особою. Також позивач стверджує, що витрати понесені на виконання зазначеного договору щодо надання послуг з охорони приміщення завдали йому як платнику податків шкоди. Вважає, що в межах розгляду цивільної справи неможливо встановити факт наявності або відсутності повноважень суб'єкта владних повноважень, зокрема, у директора ТУ ДБР м.Полтаві на укладення господарських договорів. Таким чином, спори з приводу реалізації компетенції суб'єктів владних повноважень у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, є публічно правовими та віднесені до юрисдикції адміністративних судів.Також зауважує, що позивач визначив відповідачем посадову особу, яка не може бути віднесена до учасників справи згідно ч.2 ст. 48 ЦПК України.
24.11.2025 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог з метою позбавлення відповідача підстав вважати спір компетенційним, в якій першу позовну вимогу викладає у наступній редакції:
-визнати дії відповідача директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтава щодо укладення договору №28 від 22.02.2023 р. з приватною охоронною фірмою на суму 1 211 884 грн. 80 коп. протиправними, такими, що порушують його майнові та немайнові права як громадянина і співвласника державного бюджету, та суперечать вимогам статті 19 Конституції України щодо обов'язку посадових осіб діяти лише на підставі, в межах закону та у спосіб, передбачений законом.
Вказує, що, таким чином, предметом спору є не визначення компетенції органу, а захист його порушених прав як фізичної особи. Це прямо відповідає положенням ст.16 ЦК України та ст.55 Конституції України і належить до юрисдикції цивільного судочинства.
Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи у 15-денний строк із дня вручення копії позовної заяви.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому прохав закрити провадження по справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, в частині позовних вимог:
про визнання протиправними дій директора ТУ ДБР у м.Полтаві щодо укладення договору № 28 від 22.02.2023 року;
визнання дій директора ТУ ДБР у м.Полтаві щодо укладення договору № 28 від 22.02.2023 року такими, що призвели до нецілованого використання бюджетних коштів;
визнання дій директора ТУ ДБР у м.Полтаві щодо укладення договору № 28 від 22.02.2023 року такими, що призвели до порушення майнових прав ОСОБА_1 .
Вказав, що предметом оскарження у цій справі є дії директора ТУ ДБР у м.Полтаві щодо укладення господарсько-правового договору про надання послуг з охорони майна ТУ ДБР у м.Полтаві, укладеного останнім з іншою юридичною особою. Проте, у межах розгляду цивільної справи неможливо надати оцінку правомірності дій суб'єкта владних повноважень або встановити факт наявності або відсутності повноважень, зокрема, у директора ТУ ДБР м.Полтаві на укладення господарських договорів.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прохав позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача Гришко Т.В. клопотання про закриття провадження по справі підтримала, враховуючи навіть подану позивачем заяву про зміну позовних вимог.
Відповідач Директор ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві Маньковський Д.В. до суду надсилав заяву про задоволення заяви про закриття провадження у повному обсязі (а.с.236).
Позивач ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечував.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Згідно п.2 ч.1 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження по справі може бути закрито як за клопотанням учасника справи, так і з ініціативи суду.
Стаття 19 КАС України встановлює, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Оскарження особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо зобов'язання вчинення певних дій - підсудні адміністративним судам.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначаючи, чи пов'язується виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України.
За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення позивача до суду, яка полягає у визнанні дій посадової особи органу державної влади щодо укладення господарсько-правового договору протиправними, що призвело до порушення його майнових та немайнових прав, та відшкодування у зв'язку з цими діями матеріальної та моральної шкоди. Вирішуючи вказаний спір, суд повинен встановити наявність чи відсутність повноважень відповідача на укладення такого договору.
Суд вважає, що між ОСОБА_1 та Директором ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві Маньковським Д.В. виник спір пов'язаний з доведенням наявності у суб'єкта владних повноважень відповідних повноважень та щодо обов'язку посадової особи діяти лише на підставі, в межах закону та у спосіб, передбачений законом, а також, як наслідок, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Отже, за предметом та можливими правовими наслідками, цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.
З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір між ним та директором ТУ ДБР в місті Полтаві Маньковським Д.В. про визнання дій протиправними, визнання порушення майнових прав, визнання дій такими, що призвели до нецільового використання бюджетних коштів, стягнення майнової та моральної шкоди підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає, що між позивачем та відповідачем виник публічно-правовий спір, що є юрисдикцією адміністративного суду відповідно до ст.19 КАС України.
За таких обставин, необхідно закрити провадження у справі у повному обсязі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Згідно до ст. 255 ч.1 п.1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 255, 259, 260 ЦПК України, суд,-
Клопотання відповідача - Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві Маньковського Дениса Володимировича про закриття провадження по справі - задовольнити.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 директора ТУ ДБР в місті Полтаві про визнання дій протиправними, визнання порушення майнових прав, визнання дій такими, що призвели до нецільового використання бюджетних коштів, стягнення майнової та моральної шкоди - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 30 січня 2026 року.
Суддя Л.І.Савченко