Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/5245/25
Провадження № 2/553/619/2026
Іменем України
02.02.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Тимчука Р.І., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.12.2025 року представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договорам № 424904 від 24.11.2020 року на загальну суму 22406,61 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13269,68 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8567,07 грн.; інфляційні збитки - 469,52 грн.; нараховані 3% річних - 100,34 грн.; а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 13000,00 грн. витрат на правову допомогу.
17.12.2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою місця реєстрації.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 24.11.2020 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 424904. 30.06.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення права вимоги № 30-06/2021, відступлено право вимоги за кредитним договором № 424904 від 24.11.2020 року. 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відступлено право вимоги за кредитним договором № 424904 від 24.11.2020 року. Заборгованість становить 22406,61 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13269,68 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8567,07 грн.; інфляційні збитки - 469,52 грн.; нараховані 3% річних - 100,34 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Тому, представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за даним кредитним договором.
У відповідності до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, та такий, що підлягає до задоволення у частині стягнення за кредитним договором заборгованості за тілом кредиту та за нарахованими відсотками на загальну суму 21836,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13269,68 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8567,07 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних збитків на суму 469,52 грн. та нарахованих 3% річних на суму 100,34 грн. суд зазначає наступне.
15.03.2022 року прийнято Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022 року. Вказаним законом доповнювався розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме: до вказаного розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Окрім того, пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який згідно ч. 2 ст. 4 цього ж Кодексу являється основним актом цивільного законодавства, є чинними.
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23).
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків на суму 469,52 грн., нарахованих 3% річних на суму 100,34 грн. не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасив, чим порушив вимоги договору і цивільне право позивача підлягає судовому захисту. При цьому, доказів погашення заборгованості суду не надав. Правильність розрахунку щодо основного тіла кредиту та відсотків банком доведена, така ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що відповідач відзив на позов не подав, будь-яких доказів на спростування вимог позивача не надав. Розрахунок суми заборгованості, наданий до позовної заяви, відповідачем не спростований. Власного розрахунку відповідач до суду не надав.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та за нарахованими відсотками на загальну суму 21836,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13269,68 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8567,07 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2360,79 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (21836,75 ? 2422,40 : 22406,61).
Стосовно витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.
Також згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що стороною позивача заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 гривень.
Суд критично ставиться до наданого розрахунку витрат.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на професійну правничу допомогу, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи такі витрати були понесені фактично, але і того - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі № 918/548/21.
Суд також зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на викладене вище, суд, враховуючи складність справи, виконаний адвокатом обсяг робіт та ціну позову, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, яка є малозначною.
Стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем загальній сумі 13000,00 гривень не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, складності справи та ціні позову.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне та стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 3000,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором № 424904 від 24.11.2020 року на суму 21836,75 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір у розмірі 2360,79 грн. та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук