Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/2401/25
Провадження № 2/553/165/2026
Іменем України
27.01.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді: Тимчука Р.І.,
за участю секретаря: Гресь А.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
05.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстровану шлюбі. Шлюб між ними розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 26.01.2016 року по справі № 553/4238/15-ц. Позивач та відповідач мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивач вказує, що з нього стягуються аліменти:
1) за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 16.04.2015 року по справі № 553/1080/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 23 березня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено;
2) за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 10.03.2016 року по справі № 553/974/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 лютого 2016 року, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено;
3) за рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 03.04.2025 року по справі № 554/1664/25 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.2025 року.
Вказує, що загальний розмір аліментів з його доходу складає 83,33%, йому залишається 16,67% доходу.
Просить суд змінити розмір аліментів щодо дітей:
1) за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 16.04.2015 року по справі № 553/1080/15-ц з 1/3 до 1/6;
2) за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 10.03.2016 року по справі № 553/974/16-ц з 1/4 до 1/6.
Згідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 року справу передано судді Тимчуку Р.І.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 02.07.2025 року о 11:30 год.
02.07.2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи на ознайомлення. Розгляд справи відкладено на 16.08.2025 року о 16:00 год.
16.07.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича надійшов відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Вказує, що жодного належного, достовірного та достатнього доказу в обґрунтування про зміну матеріального або сімейного стану, що свідчить про погіршення майнового стану позивач не надає. Посилання позивача на Довідку про дохід (заробітну плату) від 14 травня 2025 року у розмірі 15477 грн. не підтверджує погіршення матеріального стану позивача, а навпаки свідчить про його покращення, з приводу цього зазначає про наступне. Позивач тривалий час ухилявся від сплати аліментів на утримання доньок. За період з лютого 2016 року по листопад 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 (рішення по справі №553/974/16-ц) стягнув 67729,08 грн. В подальшому заборгованість була погашена. За вказаний проміжок часу розмір доходу/середньої заробітної плати, з якого виконавець нараховував аліменти, змінювався періодично з 4257,52 грн. до 14541,00 грн. За період з березня 2015 року по грудень 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 (рішення по справі №553/1080/15-ц) сягнув 118954,32 грн. В подальшому заборгованість була погашена. При цьому залишається невстановленою обставина, як вказує представник відповідача, за рахунок яких коштів/доходів позивач здійснив погашення заборгованості по аліментах на утримання обох доньок у січні 2025 року на загальну суму 169127, 00 грн. Погашення за один раз такої значної суми свідчить про те, що позивач приховує свої реальні доходи. Щодо посилання у позовній заяві на добровільну сплату позивачем аліментів на утримання своєї матері - пенсіонерки у розмірі 1/4 доходу зазначає про наступне. Сторона відповідача вважає, що подання позову ОСОБА_6 про стягнення аліментів на її утримання з ОСОБА_1 мало штучний характер, з метою в подальшому ініціювати розгляд справи про зменшення аліментів на утримання дітей. Про даний факт свідчить наступне: при розгляді справи № 554/1664/25 ОСОБА_1 не подавав відзив на позов, не навів жодного факту про те, що на його утриманні перебувають неповнолітні доньки, не надав жодного доказу про свій майновий стан; у судове засідання ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_1 не з'явились, при цьому подали заяви про розгляд справи без їх участі; фактично ОСОБА_1 погодився на стягнення аліментів на утримання своєї матері у розмірі 1/4 доходу; рішення про стягнення аліментів на користь матері-пенсіонерки не виконується у примусовому порядку; ОСОБА_6 не зверталась до суду із позовом про стягнення аліментів на її утримання зі своєї доньки - ОСОБА_7 , яка згідно із загальнодоступною опублікованою декларацією працює головним державним інспектором відділу організації, планування роботи, моніторингу та контролю управління організації роботи Головного управління ДПС у Полтавській області, має у власності 2 автомобілі, нерухоме майно, задекларовані готівкові кошти у розмірі 317500 грн, та розмір заробітної плати за 2024 рік склав 342305 грн. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на наступному. Позивачем в обґрунтування позовних вимог долучено до позовної заяви рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16.04.2015 року по справі № 553/1080/15-ц та рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.2016 року по справі № 553/974/16-ц. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16.04.2015 року по справі № 553/1080/15-ц, встановлено, що «разом з тим, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 являється безробітним, перебуває на обліку в Полтавському міському центрі зайнятості. В ході судового розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідача наявні будь-які інші доходи, крім соціальної допомоги по безробіттю». Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково та просив стягнути з нього аліменти у часті 1/3 від доходу, що було враховано судом при стягненні аліментів. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.2016 року по справі № 553/974/16-ц встановлено, що «відповідач зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів, але у розмірі 1/4 частини його доходу». Крім того, суд визначаючи розмір аліментів взяв до уваги майновий стан ОСОБА_1 та наявність на його утриманні другої дитини - ОСОБА_5 . Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30.05.2019 року по справі № 553/333/18 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - задоволено. Відповідно збільшено мінімальний розмір стягуваних аліментів із 30% прожиткового мінімуму до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17.06.2020 року по справі № № 553/2332/19 за позовом ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів було встановлено: «Позивачем на підтвердження своїх вимог було надано до суду лише рішення суду про розірвання шлюбу від 26.01.2016 року (а.с.4), рішення суду про визнання батьківства від 09.12.2015 року (а.с.5), рішення суду про стягнення аліментів від 10.03.2016 року (а.с. 6-7), рішення суду про стягнення аліментів від 16.04.2015 року (а.с. 8-9) та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10). Жодних доказів, які б підтверджували неможливість позивачем сплачувати аліменти на утримання дітей до суду не надано. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю». Відповідач здійснювала тривалий час утримання дітей за власний рахунок, оскільки позивач не сплачував у повному обсязі аліменти. Діти відвідують гуртки (спортивні, навчальні) та ведуть активний спосіб життя. Відповідач в період військової агресії росії та економічної кризи несе щомісячні витрати (постійні) на утримання та лікування дітей в розмірі 30000 грн. При цьому, розмір аліментів, які наразі сплачує позивач не покривають і половини витрат на потреби дітей. Враховуючи усе зазначене, просить відмовити в його задоволенні.
16.07.2025 року в судовому засіданні ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи для залучення захисника та ознайомлення з відзивом. Розгляд справи відкладено на 08.09.2025 року о 13:00 год.
22.07.2025 року та 25.07.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 . Вказує, що позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити з підстав, викладених у ньому. Просить не враховувати викладене у відзиві представником відповідача. Надав квитанції про переказ коштів відповідачу в якості допомоги на дітей:
1) на суму 2500,00 грн. від 08.04.2020 року;
2) на суму 4924,62 грн. від 07.04.2022 року;
3) на суму 4020,10 грн. від 27.10.2023 року;
4) на суму 6030,15 грн. від 02.09.2023 року;
5) на суму 20000,00 грн. від 16.02.2024 року;
6) на суму 4321,61 грн. від 16.01.2024 року.
04.09.2025 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича: докази витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
08.09.2025 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича про визнання відсутніми підстави для відмови ОСОБА_1 на поставлені ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Голяніщев Д.Ю. питання та зобов'язати позивача надати відповідь у формі заяви свідка та відповідні докази, на питання викладені у відзиві на позовну заяву.
08.09.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву для надання доказів доходу позивача. Розгляд справи відкладено на 21.10.2025 року о 13:00 год.
21.10.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на проходження військово-лікарської комісії адвокатом та з огляду на направлення адвокатських запитів з метою встановлення майнового стану позивача. Розгляд справи відкладено на 11.12.2025 року о 10:00 год.
10.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича надійшло клопотання про надання доказів:
1) роздруківки електронної відповіді Шевченківського ВДВС у місті Полтаві від 13.10.2025 року;
2) роздруківка електронної відповіді ТСЦ 5341 від 21.10.2025 року;
3) роздруківка перевірки т/з з електронного кабінету водія;
4) роздруківка електронних декларацій ОСОБА_7 за 2022-2024 роки;
5) виписок про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 в АТ «Райффайзен Банк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «ОТП БАНК».
11.12.2025 року розгляд справи було відкладено через відсутність в приміщенні суду електроенергії. Розгляд справи перенесено на 27.01.2026 року о 13:00 год.
26.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича надійшло клопотання про надання доказів: роздруківки електронної відповіді ТСЦ 5341 від 13.12.2025 року про те, що відповідно до отриманої інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів за позивачем з 11.06.2015 року по теперішній час були зареєстровані т/з:
1) PEUGEOT 407 SR 1.8, 2004 р.н.;
2) FORD FUSION, 2015 р.н.;
3) FORD FUSION, 2017 р.н.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у ньому в повному обсязі.
Відповідач та її представник проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі з підстав, що надані у відзиві та в усіх їхніх письмових поясненнях. Також звернули увагу суду, що позивач приховує реальні свої доходи, до суду приїхав на т/з FORD MUSTANG, що свідчить про достатній рівень його життя.
Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши надані докази, дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстровану шлюбі. Шлюб між ними розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 26.01.2016 року по справі № 553/4238/15-ц. Позивач та відповідач мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З позивача стягуються аліменти:
1) за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 16.04.2015 року по справі № 553/1080/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 23 березня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено;
2) за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 10.03.2016 року по справі № 553/974/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 лютого 2016 року, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено;
3) за рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 03.04.2025 року по справі № 554/1664/25 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.2025 року.
У подальшому ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 30.05.2019 року по справі № 553/333/18 цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - залишено без розгляду.
У подальшому рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 30.05.2019 року по справі № 553/333/18 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - задоволено. Збільшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2015 року по справі № 553/1080/15-ц. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття. Збільшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 2016 року по справі № 553/974/16-ц.Вирішено стягуватиз ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття.
У подальшому рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 17.06.2020 року по справі № № 553/2332/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд враховує, що на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти складають 1/3 частини з усіх видів заробітку (тобто 33,33%). На доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти складають 1/4 частини з усіх видів заробітку (тобто 25 %). Загалом на дітей позивач сплачує аліментів 58,33% з усіх видів заробітку, які і просить зменшити.
Проте, позивач не просить зменшити розмір аліментів, які призначені на його маму ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (тобто також 25 %).
Суд враховує, що дії позивача мають штучний характер для того, щоб зменшити розмір аліментів своїм донькам за рахунок стягнення аліментів на свою ж маму. Окрім позивача ОСОБА_1 , обов'язок по утриманню мами ОСОБА_6 покладається і на його сестру - ОСОБА_7 , що не було враховано взагалі при розгляді справи № 554/1664/25.
Пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» містить роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них.
Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум.
При визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, що не було враховано взагалі при розгляді справи № 554/1664/25.
При вирішення спору слід врахувати також і роз'яснення, викладені в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 березня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно з ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Суд враховує, що рішення по справі № 554/1664/25 стосовно аліментів на маму набрало законної сили, проте до примусового виконання не пред'являлось, виконавчий лист не видавався, що підтверджується матеріалами справи та відкрити відомостями з реєстрів та сайту «Судова влада України». Позивачем надано єдину квитанцію на суму 7777,89 грн. про перерахунок коштів, як він вказує за рішенням суду по справі № 554/1664/25 (а.с. 12), проте суд враховує до уваги, що дані кошти він перерахував на картковий рахунок особисто мамі, а не органу ВДВС.
Зменшення розміру аліментів донькам у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні маму без доведення погіршення майнового становища саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів донькам. Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду по справі № 688/4308/23 від 22.07.2024 року.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду:
1) від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19);
2) від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20);
3) від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21);
4) від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24);
5) від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22 (провадження 61-153св24).
Також суд враховує і позицію Полтавського апеляційного суду по справі № 554/9493/24 від 01.04.2025 року.
Отже, враховуючи усе зазначене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити у повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а тому понесені позивачем судові витрати не підлягають до відшкодування відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 180, 182, 183, 192 СК України, керуючись ст. ст. 11, 12, 19, 81, 89, 263-265, 267, 268, 430 ЦПК України, суд, ?
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.01.2026 року.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук