провадження №1-кс/279/89/26
Справа № 279/487/26
28 січня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши клопотання прокурора другого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічого обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №220250000000001274 від 18.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
28.01.2026 року на електронну адресу суду надійшло клопотання прокурора другого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічого обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 а, оскільки строк тримання під вартою закінчується 02.02.2026 року, а ризики, передбачені в п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати та не зменшилися.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання з підстав викладених в ньому.
Обвинувачений в судовому засіданні заперучував проти клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків. Захисник заперечував проти задоволення клопотання.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 2ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
Крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено уст.178 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 , до якго застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації, за вчинення якого згідно санкції ч.2 ст.111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Об'єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, слідчим суддею не встановлено.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування/продовження щодо нього запобіжного заходу.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обставини, за яких вони були встановлені, не змінились.
Запобіжний захід застосовується/продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Отже, вказане обґрунтування свідчить, що у сторони обвинувачення не обов'язково повинні мати доказ, тобто матеріальний об'єкт, який би прямо вказував на існування певного ризику, але і прогнозування на основі відомостей про підозрюваного щодо можливої поведінки підозрюваного в майбутньому.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року).
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, усі наведені обставини у їх сукупності не дають достатніх підстав застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а тому, виправдовують потребу в необхідності продовження строку тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя ,-
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 28 березня 2026 року (включно).
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій особі місця попереднього ув'язнення для організації її виконання.
Ухвала діє до вказаного часу.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Житомирського апеляційного суду з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали, що не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду виготовлено 30.01.2026
Слідчий суддя ОСОБА_1