04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/3935/25 пров. № А/857/31498/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м.Львів) по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним, скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови від 30.01.2025 року ВП №75623224 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та постановити нове, яким позовну заяву задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-УІІІ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом - 1404.
Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця (а не обов'язок ), зокрема накладати штраф у вигляді стягнення на фізичних та юридичних осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.
Звертає увагу, що виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого листа №380/5862/24 від 24.06.2024, виданого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/5862/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/5862/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.02.2023 із 80% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Головного управління ДСНС України у Львівській області №143-ДВ/58073 від 29.08.2023, виходячи із 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
Головним управлінням на виконання судового рішення у справі №380/5862/24 здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії.
Підсумок пенсії з надбавками з 01.02.2023 становив 24635,28 грн. з урахуванням обмеження 23610,00 грн.
Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від від 17.05.2024 у справі №380/5862/24 не містить кінцевої дати виплати пенсії у вказаному розмірі, нарахування здійснено до внесення змін у законодавство.
Відсутність в судовому рішенні кінцевої дати виплати пенсії, не породжує у відповідача обов'язку довічно здійснювати виплату пенсії, в розмірах, встановлених судовим рішенням.
Такий обов'язок припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність.
Дія такого судового рішення не може бути поширена на правовідносини, після зміни правового регулювання, оскільки б це призвело до порушення положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №281/667/17 (касаційне провадження № К/9901/47429/18).
Зміна правового регулювання даних правовідносин відбулась у зв'язку із здійсненням перерахунку пенсії на виконання вимог Постанови -185 (щодо здійснення індексації пенсії) ОСОБА_1 з 01.03.2024.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 передбачено, що з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсій, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови (у розмірі 1,0796), з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зауважимо, що абзацом 2 пункту 3 Постанови № 185 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктам 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Зміст мотивувальної та резолютивної частини рішення суду конкретизує встановлені судом зобов'язання, в межах яких органи Пенсійного фонду України виконують судові рішення
Враховуючи, що діяльність Головного управління здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, Головне управління зобов'язане виконувати чинні акти Уряду, дотримуватися встановлених норм законодавства.
Зміст мотивувальної та резолютивної частини рішення суду конкретизує встановлені судом зобов'язання, в межах яких органи Пенсійного фонду України виконують судові рішення.
Також зазначає, що виплата нарахованих сум індексації відповідно до Постанови № - 185 не була предметом розгляду в адміністративній справі № 380/5869/24.
Судовим рішенням від 17.05.2023 у справі №380/5869/24 жодного зобов'язання щодо виплати в пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, включаючи суми індексацій, обчислених на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 185 не покладено.
Окрім цього державний виконавець не може давати правову оцінку виконанню рішенню суду, зокрема надавати оцінку щодо «належного виконання судового рішення».
Отже, Головним управлінням судове рішення виконано відповідно до резолютивної частини судового рішення та відповідно до заявлених позовних вимог, про що зазначалось вище, та викладено у мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі Реєстр судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Поняття електронної пенсійної справи, порядок її формування та ведення визначені у Положенні про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13- 1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436 (зі змінами), та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за№ 1566/11846 (із змінами).
З метою забезпечення виконання судового рішення Головним управлінням створено відповідний запис в підсистемі Реєстр судових рішень ІКІС ПФУ.
Відповідно до ст. 8 Законну України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон - 2262) виплата пенсій за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Інформує, що на час винесення постанови про накладення штрафу в Головному
Також зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», яка набрала чинності з 01.04.2021, впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій.
Таким чином, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Подальша виплата коштів нарахованих на виконання судового рішення залежить від отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу.
Натомість, зазначену обставину державним виконавцем не взято до уваги та передчасно винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.
Крім того апелянт зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Проте, зазначені дії державним виконавцем не були вчинені.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-УІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-УШ можуть вважатися обґєктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Окрім того, державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняті на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а.
Отже, на час винесення постанови державного виконавця від 30.01.2025 ВП №75623224 про накладення штрафу, Головним управлінням виконано рішення суду відповідно до його мотивувальної та резолютивної частин.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №380/5862/24 (а.с.42-43), відповідно до якого зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУ ДСНС України у Львівській області №143-ДВ/58073 від 29.08.2023, виходячи із 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
На підставі заяви стягувача ОСОБА_1 від 24.07.2024 (а.с.42) державний виконавець ВПВР 02.08.2024, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №75623224 (а.с.45-46) з примусового виконання виконавчого листа №380/5862/24 та скеровав її сторонам виконавчого провадження до відома та виконання (а.с.46)
Листом від 14.08.2024 (вх.№ 9577/61-24 від 15.08.2024; а.с.49-50) боржник ГУ ПФУ у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження повідомив державного виконавця про таке:
- рішення Львівського окружного суду від 17.05.2024 у справі № 380/5862/24, яке набрало законної сили 18.06.2024, виконано;
- проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки № 143 ДВ/58073 від 29.08.2023 у розмірі 80% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.08.2024 визначено в сумі 23610 грн.
- доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.02.2023 по 31.07.2024 становить 774,84 грн. та буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України;
- просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець на підставі цього повідомлення перевірив перерахунок у пенсійній справі №1312008590 ОСОБА_1 на виконання рішення суду №380/5862/24 та встановив, що підсумок пенсії (з надбавками) обчислено в розмірі 24635,28 грн., проте розмір пенсійної виплати обмежено «З урахуванням максимального розміру пенсії» до 23610 грн. (а.с.52). Державний виконавець визнав такий перерахунок пенсії таким, що суперечить вимогам виконавчого документа (а.с.51) та дійшов висновку, що станом на 31.01.2025 судове рішення боржником не виконано. З огляду на ці обставини, державний виконавець 30.01.2025 на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIIІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на викладене правильним є твердження суду першої інстанції, що штраф за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і має на меті забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Зі змісту рішення суду у справі №380/5862/24 та виданого на його примусове виконання виконавчого листа №380/5862/24 вбачається, що їх зміст є однозначним та зрозумілим - розмір пенсії ОСОБА_1 , перерахований на виконання цього рішення суду, не повинен обмежуватися «максимальним розміром пенсії» (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, на підставі частини 7 статті 43 Закону №2262).
Згідно відомостей перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зробленого на виконання рішення суду (а.с.52 зворот.) ГУ ПФУ обчислило пенсію стягувача (ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками)) в розмірі 24635,28 грн., а потім зменшило її («З урахуванням максимального розміру пенсії:») до 23610 грн. (2361 грн. *10 ).
З огляду на це суд підставно зауважив, що на виконання рішення суду про перерахунок пенсії стягувача «без обмеження її максимальним розміром» ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії «з урахуванням максимального розміру пенсії», що прямо суперечить змісту рішенню суду, а внаслідок таких дій протиправних дій боржника пенсія ОСОБА_1 щомісяця занижена на 1025,28 грн. (24635,28-23610). За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що висновок державного виконавця про те, що рішення суду №380/5862/24 не виконано без поважних причин, а проведений ГУ ПФУ перерахунок суперечить вимогам виконавчого документа є вірним.
При цьому суд віно відхилив доводи позивача про те, що виплата сум, донарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від ГУ ПФУ, то такі не стосуються обставин, що входять в предмет доказування у цій справі - адже державний виконавець не покликався на такі обставини на обґрунтування оскарженої постанови.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржені дії та рішення державного виконавця відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті другої КАС України, а позовні вимоги ГУ ПФУ є безпідставними та не підлягають задоволенню.
З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №380/3935/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко