04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 500/924/25 пров. № А/857/23749/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (головуючий суддя Мартиць О.І.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Тернопіль, у справі №500/924/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
18 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0214-8/54260 від 07.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути з врахуванням висновків суду у даній адміністративній справі, заяву ОСОБА_1 від 28.10.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та зарахування до стажу роботи періоди роботи з 02.08.1993 по 13.12.1993 на посаді «слюсар-ремонтник» з виробництва кальцинованої соди в « ОСОБА_2 содовий завод ім. В.І. Леніна» та з 01.09.1995 по 17.02.2001, з 17.01.2003 по 28.07.2003, з 23.09.2003 по 19.08.2010 на посаді «слюсар-ремонтник, дробильник» з виробництва кальцинованої соди в «ВАТ Лисичанська сода», а також прийняти рішення про призначення пенсії з 13.11.2024 з урахуванням вказаного стажу.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач дійсно працював з 02.08.1993 по 13.12.1993 на посаді «слюсар-ремонтник» з виробництва кальцинованої соди в «Ордена Леніна Лисичанському содовому заводі ім. В.І. Леніна» та з 01.09.1995 по 17.02.2001, з 17.01.2003 по 28.07.2003, з 23.09.2003 по 19.08.2010 на посаді «слюсар-ремонтник, дробильник» з виробництва кальцинованої соди в «ВАТ Лисичанська сода», які віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні спірних періодів його роботи до пільгового стажу за Списком №1.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року скасувати та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить - 49 років 11 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає - 07 років 00 міс. 05 днів. При цьому, пільговий стаж позивача враховано органами Пенсійного фонду згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, орган Пенсійного фонду діяв в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку проведення призначення (перерахунку) пенсії та її виплати, Пенсійний орган у своїх діях не вбачає.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.10.2024 подав до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого від 04.11.2024 №121130004838 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу.
Зі змісту спірного рішенні убачається, що станом на дату звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 28.10.2024, вік заявника 49 років 11 місяців 15 днів.
Страховий стаж позивача становить - 34 років 05 місяців 01 день, пільговий стаж за Списком №1 складає - 07 років 00 міс. 05 днів.
При цьому, пільговий стаж позивача враховано органами Пенсійного фонду згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №1900-0214-8/54260 від 07.11.2024 повідомлено про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.11.2024 №121130004838 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись із вказаним рішенням та вважаючи порушеним своє право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Як убачається з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1992 позивач:
запис №3 - 02.08.1993 прийнятий на роботу «Ордена Леніна Лисичанський содовий завод ім. В.І. Леніна» слюсарем-ремонтником 3 розряду шахтного відділу цеху кальцинованої соди виробництва кальцинованої соди (розп. 245к від 30.07.1993);
запис №4 - 13.12.1993 звільнений у зв'язку із призовом на військову службу ст.36 ч.3 КЗпП України (розп. 864к від 16.12.1993);
записи №№5-6 14.12.1993 - 16.05.1995 служба в Збройних силах (в/б НОМЕР_2 від 10.12.1998);
запис №7 - 01.09.1995 прийнятий на роботу Відкрите акціонерне товариство «Лисичанська сода» слюсарем-ремонтником 4 розряду цеху вапняні печі виробництва кальцинованої соди шахтового відділу (розп. 211к від 01.09.1995);
Зазначено, що професія слюсар-ремонтник відповідає списку професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком 1 розділ VІІІ підрозділ 1080А010 за результатами атестації робочих місць Наказ №1 від 25.05.1994.
запис №8 - 17.12.2001 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (розп. 75к від 26.02.2001 р (запис 8);
запис №9 - 17.01.2003 прийнятий на роботу ВАТ «Лисичанська сода» черговим оперативним загону по режиму (розп. 5к від 15.01.2003);
запис №10 - 28.07.2003 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (розп. 240к від 29.07.2003);
запис №11 - 23.09.2003 прийнятий на роботу ВАТ «Лисичанська сода» слюсарем черговим 4 розряду відділу повітряно-канатної дороги цеху вапняних печей кальцинованої соди (розп. 200к від 22.09.2003);
запис №12 - 24.02.2004 переведений слюсарем-ремонтником 4 розряду шахтного відділу цеху вапнякових печей видобутку кальцинованої соди (розп. 29/к від 01.03.2004);
запис №13 - 01.06.2005 переведений на роботу слюсарем-ремонтником з ремонту та обслуговування технологічного обладнання 4 розряду шахтного відділу цеху вапнякових печей виробництва кальцинованої соди (розп. 772/к від 01.06.2005);
запис №14 - 16.05.2006 переведений дробильником 4 розряду шахтного відділу цеху вапнякових печей виробництва кальцинованої соди (розп. 91/к від 16.05.2006);
запис №15- 19.10.2006 переведений слюсарем-ремонтником по ремонту та обслуговуванню технологічного обладнання 5 розряду шахтного відділу цеху вапнякових печей виробництва кальцинованої соди (розп. 263/к від 16.10.2006);
запис №16 - 20.10.2006 переведений слюсарем-ремонтником по ремонту та обслуговуванню технологічного обладнання змінним 5 розряду шахтного відділу цеху вапнякових печей виробництва кальцинованої соди (розп. 264/к від 17.10.2006);
запис №17 - професія слюсар-ремонтник відповідає списку професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком 1 розділ VІІІ підрозділ 1080А010 за результатами атестації робочих місць Наказ №65 від 23.05.2000.
Так, професія слюсар-ремонтник, дробильник відповідає списку професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком 1 розділ VІІІ підрозділ 8А-1 за результатами атестації робочих місць Наказ №164 від 27.04.2005.
запис №18 - 19.08.2010 звільнений за згодою сторін ст. 36 КЗп П України (розп. 331к від 19.08.2010).
Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, (чинними на період роботи позивача) розділом VIII (підрозділ 1080А010, підрозділ 8А.1) передбачена професія робітників «слюсар-ремонтник, дробильник» з виробництва кальцинованої соди.
Водночас, згідно довідки, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Лисичанської територіальної громади» Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 30.04.2024 №8/03-01 надати архівні довідки щодо пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по « ОСОБА_2 содовому заводу ім. В.І. Леніна» за період роботи з 02.08.1993 по 13.12.1993 та по «ВАТ «Лисичанська сода» за періоди роботи з 01.09.1995 по 17.02.2001, з 17.01.2003 по 28.07.2003, з 23.09.2003 по 19.08.2010 (згідно запиту та копії трудової книжки) не надається можливим, тому що документи вищезазначених підприємств, які зберігаються в КУ «Трудовий архів Лисичанської територіальної громади» до 24.02.2022, знаходяться на тимчасово окупованій території за адресою: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ. вул. Сєвєродонецька, 62. Надання архівних довідок стане можливим тільки після деокупації міста Лисичанськ. Інших відомостей не виявлено.
У зв'язку з наведеним пільговий стаж позивача враховано згідно даних наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що в загальному склало 7 років.
Так, судом першої інстанції правильно враховано, що за приписами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788.
У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, дія цього порядку поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач дійсно працював з 02.08.1993 по 13.12.1993 на посаді «слюсар-ремонтник» з виробництва кальцинованої соди в «Ордена Леніна Лисичанському содовому заводі ім. В.І. Леніна» та з 01.09.1995 по 17.02.2001, з 17.01.2003 по 28.07.2003, з 23.09.2003 по 19.08.2010 на посаді «слюсар-ремонтник, дробильник» з виробництва кальцинованої соди в «ВАТ Лисичанська сода», які віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0214-8/54260 від 07.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки відповідач безпідставно не зарахував спірний період до страхового стажу.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №500/924/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний