04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1926/25 пров. № А/857/34749/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О. І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року (головуючий суддя Чуприна О.В.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Івано-Франківську у справі № 380/1926/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Котович Ігор Олексійович, до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.11.2018, з 30.11.2018 по 14.07.2020, з 15.07.2020 по 31.12.2022, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації пропорційно дням служби,
21.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (далі - ВЧ НОМЕР_3 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 29.11.2018 із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року за № 1078 (далі - Порядок №1078) в фіксованому розмірі 4 426,69 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 426,69 гривень на місяць у загальній сумі 39 554,62 гривень за період з 01.03.2018 по 29.11.2018 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, та пропорційно дням служби в зазначеному періоді;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 30.11.2018 по 14.07.2020 із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 в фіксованому розмірі 3 866,99 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3 866,99 гривень в місяць у загальній сумі 75 343,93 гривень за період з 30.11.2018 по 14.07.2020 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, та пропорційно дням служби в зазначеному періоді;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 15.07.2020 по 31.12.2022 із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 в фіксованому розмірі 3 858,65 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3 858,65 гривень в місяць у загальній сумі 114 016,88 гривень за період з 15.07.2020 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, та пропорційно дням служби в зазначеному періоді.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 29.11.2018. та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 29.11.2018 в сумі 4 463,15 гривень щомісячно, із урахуванням вимог абзацу 6 пункту 4, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку№1078, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 30.11.2018 по 14.07.2020 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.11.2018 по 14.07.2020 в сумі 4 463,15 гривень (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні п'ятнадцять копійок) щомісячно, із урахуванням вимог абзацу 6 пункту 4, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 " Порядку №1078, та з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Суд першої інстанції враховуючи наведене прийшов до висновку, що необхідною умовою для нарахування індексації - різниці є те, що розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Тоді індексація - різниця у місяці підвищення доходу розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Така індексація - різниця виплачується доти, доки чергове підвищення доходу працівника не перевищить її розміру.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зміни внесені до Порядку № 1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 призвели до змін правил визначення фіксованої суми індексації заробітної плати. Право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін перевищує поріг індексації. Поріг індексації починаючи з січня 2016 року, встановлено в розмірі 103%. Тільки у листопаді 2018 року поріг 103% перевищено, і виникло право на індексацію заробітної плати. Окрім того, командування військової частини НОМЕР_1 звертає увагу на те, що відсутній єдиний механізм розрахунку індексації ї у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII. Тобто військовою частиною НОМЕР_1 вже нарахована та виплачена індексація ОСОБА_1 із застосуванням базового місяця березень 2018 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Рішення суду в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказані періоди є помилковим, оскільки Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.
Відзив на апеляційні скарги поданий не був, а відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2017 за №285 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира повітряного командування ОСОБА_2 (по особовому складу) від 30 жовтня 2017 року за №46 на посаду начальника електротехнічної служби-енергетика технічної частини військової частини НОМЕР_1 , вважати, що з 21 грудня 2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.18).
Старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника електротехнічної служби-енергетика технічної частини військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08 листопада 2018 року №641 на посаду офіцера організаційно-планової групи тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби- АДРЕСА_1 з 29 листопада 2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (зворотній бік а.с.18).
Таким чином, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 21.12.2017 по 29.11.2018.
Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.07.2020 за №149 засвідчується, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08 листопада 2018 року №651 на посаду офіцера організаційно-планової групи тилу логістики, який прибув з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , з 30 листопада 2018 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 30 листопада 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою посадовим окладом 5070 гривень на місяць, шпк "майор" (зворотній бік а.с.19).
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 14.07.2020 за №149 капітана ОСОБА_1 , колишнього офіцера організаційно-планової групи тилу логістики, призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 липня 2020 року № 161, офіцером відділу управління інфраструктурним забезпеченням центру логістики об'єднаного штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати, що 14 липня 2020 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у м. Київ. 14 липня 2020 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.19).
ОСОБА_1 проходив Військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 30.11.2018 по 14.07.2020.
Представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із адвокатським запитом від 01.11.2024 за №11/2024-15 з вимогою повідомити чи проводився у періоди з 01.03.2018 по 08.11.2018 розрахунок та виплата позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абзаців 4-6 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення" від 07.07.2003 за №1078, та в якому розмірі (а.с.16).
Відповідач 1 листом №1525/486/1741/пс від 21.11.2024 визнав, що не проводив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та надав довідку-розрахунок індексації позивача за періоди з 01.03.2018 по 29.11.2018, а також довідку про грошове забезпечення позивача (а.с.25).
Також адвокат Котович І.О. звертався до ВЧ НОМЕР_2 із запитом від 01.11.2024 за №11/2024-15 в якому просив повідомити чи проводився у періоди з 30.11.2018 по 14.07.2020 розрахунок та виплата позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абзаців 4-6 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення" від 07.07.2003 за №1078, та в якому розмірі (а.с.17).
Відповідач 2 листом від 20.11.2024 за №173/837/пс зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 30.11.2018 по 14.07.2020 здійснювалась у встановленому законом порядку та надав запитувані документи (а.с.26-27).
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 15.07.2020 по 31.12.2022, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації пропорційно дням служби, - залишено без розгляду ухвалою суду від 16.05.2025 а.с.149-155).
Вважаючи протиправними дії відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ст. 18 Закону №2011-XII законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 ст. 19 Закону №2011-XII визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон 1282-ХІІ).
Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 ст. 2 Закону 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст. 3 Закону 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону 1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із ст. 4 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону 1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
До прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалося з місяця прийняття працівника на роботу.
З 01.12.2015 замість базового місяця введено поняття місяць, у якому відбулося підвищення - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, внаслідок зазначених змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19, від 13 квітня 2023 року у справі №420/18162/21.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.
Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Такий змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року, який і має застосовуватися для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період з 01.06.2016 по 28.02.2018.
Указана правова позиція відповідає висновку, який викладено в постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 15 квітня 2024 року у справі № 380/2263/22 від 17 грудня 2024 року у справі № 620/9259/22, від 03 червня 2025 року у справі № 600/1889/24-а.
Окрім того, повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пункту 5 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду апеляційної інстанції підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_1 відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Як убачається з установлених обставин справи, ВЧ НОМЕР_5 та ВЧ НОМЕР_2 не нараховувала і не виплачувала позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 29.11.2018 та з 30.11.2018 по 14.07.2020 відповідно. Водночас позивач зазначає, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачами проігноровано.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22 із подібними правовідносинами.
Досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.11.2018 та з 30.11.2018 по 14.07.2020 суд першої інстанції правильно встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року (виплачено в березні 2018 року) становило 10 574,40 гривень. Також судом враховано, що грошове забезпечення позивача у березні 2018 року (виплачено у квітні 2018 року) становило 10 414,85 гривень.
Відтак, з урахуванням вказаного, грошовий дохід позивача зменшився, виходячи з розрахунку: 10414,85 - 10 574,40 = - 159,99 гривень.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1 762,00 х 253,30% / 100 = 4 463,15).
В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 - 0 = 4 463,15 гривень.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Суд апеляційної інстанції резюмує, що в спірному випадку для обчислення належної позивачу індексації-різниці відповідно до абзацу 4 Порядку №1078, слід застосовувати показник грошового доходу, як нараховане грошове забезпечення (станом на лютий 2018 року - 10 574,40 гривень, станом на березень 2018 року - 10 414,85 гривень), а не розмір грошового забезпечення, яке фактично виплачено у поточному місяці.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Тобто, при обчисленні, позивач помилково застосував не нараховане грошове забезпечення за лютий-березень 2018 року, а фактично виплачене у цих місяцях (за січень-лютий 2018 року).
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися ОСОБА_1 у розмірі 4 463,15 гривень до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не дотримав вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та починаючи з 01.03.2018 не виплачував позивачу до "поточної індексації" - "індексацію-різниці" грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 гривень в місяць аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення перевищить фіксовану суму індексації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ВЧ НОМЕР_6 та ВЧ НОМЕР_2 всупереч абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 не нарахували і не виплатили позивачу, за період з 01.03.2018 по 29.11.2018 та з 30.11.2018 по 14.07.2020 відповідно індексацію грошового забезпечення із застосуванням індексації-різниці в сумі 4 463,15 гривень щомісячно.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 300/1926/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний