04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/1797/21 пров. № А/857/41632/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в справі № 460/1797/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Борискін С.А,
час ухвалення рішення - 24 вересня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 24 вересня 2025 року,
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за періоди з 02.04.2007 по 23.02.2011 та з 26.04.2011 по 05.09.2014, а також доходів, які зараховуються для обчислення пенсії, в розмірі 474405,75 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов'язати здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за періоди з 02.04.2007 по 23.02.2011 та з 26.04.2011 по 05.09.2014, а також доходу, отриманого за вказані періоди, в розмірі 474405,75 грн.
Рішення набрало законної сили 09 серпня 2022 року.
Надалі позивач звернулася до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 у справі №460/1797/21.
Для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області включити до індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 в графу доходів, що зараховуються для нарахування пенсії дохід в розмірі 285977,17 грн. та страховий стаж за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 12 місяців та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням доходів, що зараховуються для нарахування пенсії в розмірі 285977,17 грн. та страхового стажу за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 12 місяців з 09 серпня 2022 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що зі змісту виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 слідує, що органом податкової служби не було сплачено єдиний соціальний внесок за спірний період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в розмірі 12 місяці. Головне управління немає технічної можливості зарахувати страховий стаж за 01.01.2010 по 31.12.2010 в розмірі 12 місяців по сплаті щомісячних страхових внесків. Саме, Кузнецовською ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області мають бути подані індивідуальні відомості по застрахованій особі ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 з урахуванням помісячного доходу , що зараховується для нарахуванням пенсії у сумі 285977,17 грн, що мають в подальшому відображатися в Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розбити суму 285977,17 грн на помісячну заробітну плату період з 01.01.2010 по 31.12.2010 самостійно немає не це законних підстав, оскільки заробітна плата нараховувалася, саме Кузнецовською ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статтею 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Судова колегія нагадує, що закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою, як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями ст. 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов'язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб'єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов'язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.
При цьому, необхідно чітко розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст. 383 КАС України, та ситуації, коли на підставі або у зв'язку з виконанням рішення суду суб'єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча й виникли у зв'язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах, що визначають порядок обчислення розміру пенсії, стосуються нових розрахункових періодів та приймаються у формі окремих індивідуальних актів, що безпосередньо впливають на права та обов'язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.
Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого ст. 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, розміру прожиткового мінімуму за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов'язки сторін були чітко визначені.
Як вбачається з резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року в цій справі, таким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за періоди з 02.04.2007 по 23.02.2011 та з 26.04.2011 по 05.09.2014, а також доходу, отриманого за вказані періоди, в розмірі 474405,75 грн.
Ухвалюючи таке рішення, окружний суд врахував, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює, чи як у даному випадку не могла приступити до роботи у зв'язку з невиконанням рішення суду про її поновлення. З огляду на вказане, в силу вимог статей 40, 41 Закону №1058-IV заробітна плата в сумі 474405,75грн, отримувана позивачем в спірні періоди (з 02.04.2007 по 23.02.2011 та з 26.04.2011 по 05.09.2014), мала бути врахована відповідачем при обчисленні розміру пенсійної виплати позивача.
Водночас, вирішуючи заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, з Довідки про індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області від 15.02.2021 року та Довідки про індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області від 10.01.2025 року судом встановлено, що відповідачем не повністю виконано рішення суду, а саме не враховано дохід для нарахування пенсії в розмірі 285977,17 грн. та страховий стаж за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 12 місяців.
Доводи апелянта про те, що органом податкової служби (роботодавцем позивача) не було сплачено єдиний соціальний внесок за спірний період з 01.01.2010 по 31.12.2010, колегія суддів відхиляє, адже такі стосуються суті правовідносин в справі 460/1797/21 та змісту рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, яким вирішено такі. Тобто скаржник висловлює незгоду з судовим рішенням, яке набрало законно сили, чим порушує принцип res judicata.
Суд наголошує, що спірні правовідносини вже вирішені судом, відтак посилання на те, що Кузнецовською ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області мають бути подані індивідуальні відомості по застрахованій особі ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 з урахуванням помісячного доходу, що зараховується для нарахуванням пенсії, є неприйнятними.
Більше того, перевірка достовірності документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо їх обґрунтованості не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні особі пенсії. Пенсійний орган, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак і даних про витребування від податкового органу відомостей про заробітну плату позивачки, матеріали справи не містять.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в справі № 460/1797/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року.