03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7936/24 пров. № А/857/8993/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 260/7936/24 - без змін.
Представником позивача, подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення викладені в заяві, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати (ч. ч. 1, 2, ст. 135 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи у апеляційної інстанції, подано наступні документи:
1) Договір № 293 про надання правової допомоги від 30.08.2023; 2) Додаток № 4 від 08.07.2025 до Договору № 293 про надання правової допомоги від 30.08.2023; 3) Акт наданих послуг від 08.12.2025 згідно Договору № 293 про надання правової допомоги від 30.08.2023; 4) Звіт про обсяг наданих послуг від 08.12.2025 згідно Договору № 293 про надання правової допомоги від 30.08.2023; 5) ордер на надання правничої допомоги серія АІ № 1915142 від 08.07.2025.
Так, згідно акта наданих послуг від 08.12.2025 позивачці надано наступні послуги:
- проведення правового аналізу наданих документів клієнтом;
- аналіз законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини;
- вивчення судової практики;
-формування позиція та консультування клієнта;
- підготовка та подання відзиву.
Вартість послуг 10 000 грн.
Згідно звіту про обсяг наданих послуг від 08.12.2025, адвокатом Васюком М.М. затрачено 5 год на надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно висновків викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19 та постанові від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Однак, проаналізувавши надані послуги позивачці, адвокатом Васюком М.М., на предмет їх обсягу, складності, якості, співмірності зі складністю цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість послуг є завищеною.
Суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зокрема, адвокат зазначає, що ним надано такі послуги як проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, вивчення судової практики, формування позиція, консультування клієнта, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки у підготовку і подання відзиву на апеляційну скаргу входить проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, вивчення судової практики, формування позиція, а тому відсутня необхідність виокремлювати наведене, як окремі види послуг, які надані адвокатом.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що незважаючи на те, що відзив на апеляційну скаргу викладено на 15 арк, разом з тим, значна частина тексту складається з цитування судової практики Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з предметом спору, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 1000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 243, 252, 315, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 260/7936/24 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ - 00034039) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн (одну тисячу гривень).
У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін