03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6609/24 пров. № А/857/1067/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, прийняте суддею Григоруком О.Б., м. Івано - Франківськ у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також - ГУ ПФУ, відповідач) про визнання неправомірним, скасування рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 17.07.2024 за № 092950016952 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.05.1983, періоди роботи з 21.10.1982 по 01.04.1985 згідно архівної довідки від 03.07.2024 № 372/02.2.4-01, період роботи з 10.04.1985 по 31.07.1988 згідно витягів з наказів № 19 від 11.04.1985 та № 49л/с від 01.08.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.07.2024, з врахуванням вказаних періодів.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що недоліки трудової книжки та первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та інших документів, та не може нести негативні наслідки за окремі їх недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та інших документів.
Крім того такі виправлення і недоліки є незначними та не спростовують достовірність інших відомостей.
Отже, відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до страхового стажу спірні періоди робіт.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою для винесення рішення про відмову в призначенні пенсії за віком слугувало те, що в заявника відсутній необхідний страховий стаж. Згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 16 років 07 місяців 1 день, яких недостатньо для призначення пенсії.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: всі періоди роботи у зв'язку з невідповідністю прізвища паспортним даним також проведені виправлення не завірені відповідно до Інструкції № 162; з 21.10.1982 по 01.04.1985 відповідно до архівної довідки від 03.07.2024 № 37202.2.4 01 у зв'язку з не відповідністю прізвища в первинних документах (карточки Т-2) паспортним даним; з 10.04.1985 по 10.07.1988, оскільки в наказі про звільнення прізвище не відповідає паспортним даним.
Таким чином, записи наданої трудової книжки не підтверджують трудовий стаж позивача та не можуть враховуватись при зверненні за призначення пенсії за віком.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.07.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення від 17.07.2024 № 092950016952, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 21 року після досягнення 63 років), встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Враховано страховий стаж 16 років 7 місяців 1 день.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- всі періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 у зв'язку з невідповідністю прізвища паспортним даним, також, проведені виправлення не завірені відповідно до Інструкції № 162;
- періоди роботи з 21.10.1982 по 01.04.1985 згідно архівної довідки від 03.07.2024 № 372/02.2.4-01 у зв'язку з невідповідністю прізвища в первинних документах (карточка форми Т-2) паспортним даним;
- період роботи з 10.04.1985 по 31.07.1988, оскільки в наказі про звільнення прізвище не відповідає паспортним даним (а.с.15).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, межі дій суб'єкта владних повноважень - органу пенсійного фонду чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі як і раніше - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Як передбачено ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - від 21 до 31 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням від 17.07.2024 за № 092950016952 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 21 року після досягнення 63 років), встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, оскільки не зараховано: всі періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 у зв'язку з невідповідністю прізвища паспортним даним, також, проведені виправлення не завірені відповідно до Інструкції № 162; періоди роботи з 21.10.1982 по 01.04.1985 згідно архівної довідки від 03.07.2024 № 372/02.2.4-01 у зв'язку з невідповідністю прізвища в первинних документах (карточка форми Т-2) паспортним даним; період роботи з 10.04.1985 по 31.07.1988, оскільки в наказі про звільнення прізвище не відповідає паспортним даним (а.с.15).
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що трудова книжка НОМЕР_1 від 03.05.1983 містить запис прізвища позивача « ОСОБА_2 » на іншій мові, а на українській мові « ОСОБА_3 » так, як у паспортних даних позивача. Водночас, згідно листа від 03.07.2024 № 372/02.2.4-01 «Грицьків», в карточці форми Т-2 в наказі про звільнення від 01.08.1988 - «Грицкив» (а.с.6, 11, 15-17).
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виправлення у трудовій книжці і зазначені вище недоліки є незначними та не спростовують достовірність інших відомостей.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.
Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, які мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, слід дійти висновку, що, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи (з 21.10.1982 по 01.04.1985 згідно архівної довідки від 03.07.2024 № 372/02.2.4-01, період роботи з 10.04.1985 по 31.07.1988 згідно витягів з наказів № 19 від 11.04.1985 та № 49л/с від 01.08.1988) до страхового стажу позивача внаслідок їх не підтвердження коректними записами у трудовій книжці та іншими поданими позивачем документами й, як наслідок, у призначенні позивачу пенсій за віком, ГУ ПФУ в Івано - Франківській області не діяло обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати перерозподілу не підлягають виходячи із суті розгляду справи та вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 300/6609/24 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар