Справа №295/6147/25
1-кс/295/401/26
(щодо розгляду заяви про відвід)
29.01.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
захисників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву розглянувши заяву адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 у справі № 295/6147/25 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України,
Адвокатом ОСОБА_4 було подано заяву про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 у справі № 295/6147/25 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України.
У заяві про відвід він вказав, що суддя ОСОБА_7 відмовила в задоволенні клопотання сторони захисту про зобов'язання прокурора надати оригінали документів з іншого кримінального провадження; надала оцінку доказам поза рамками нарадчої кімнати до ухвалення рішення по справі, користувалась мобільним телефоном під час виступу сторони захисту в засіданні 10.12.2025.
В порядку ст. 81 КПК України вказну заяву передано для розгляду слідчому судді Богунського районного суду м. Житомира - ОСОБА_1 .
Заявник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заяву з підстав викладених у ній.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заяву з підстав викладених у ній.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного відводу з підстав викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи та заяву про відвід судді Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Обставини, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні, передбачені ч. 1 ст. 75 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення у справі Веттштайна (Wettstein)).
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 80 КПК України відвід має бути вмотивованим.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого відводу, слідчий суддя звертає увагу на те, що ключовим аспектом відводу, як цілісного інституту кримінального провадження, є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у провадженні такого судді. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв'язку з наявністю у судді родинних, професійних зв'язків, іншого процесуального статусу тощо.
Разом із цим, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Як зазначено у Постанові Верховного суду від 22 жовтня 2019 року (справа №311/3428/18) для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до цінності 2 принципу «Об'єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року (далі Бангалорські принципи), об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Пунктами 49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» передбачено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Об'єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Разом з цим, на переконання суду, заявником у поданій заяві не наведено обґрунтованих й вмотивованих доводів існування інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючої у справі судді ОСОБА_7 .
Фактично доводи заяви про відвід зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді ОСОБА_7 , ухваленим у справі №295/6147/25 під час судового засідання 28.11.2025 року.
Слідчий суддя звертає увагу, що незгода з процесуальними рішеннями судді може бути підставою для оскарження під час перегляду судового рішення в апеляційній та касаційній інстанції, та не може бути підставою для відводу.
Слідчий суддя критично ставиться до підстави відводу судді ОСОБА_7 як користування мобільним телефоном під час виступу сторони захисту, оскільки користування мобільним телефоном під час виступу учасників справи не є підставою для відводу, та не зазначено як підстава відводу і нормами КПК України.
Доказів, які б вказували упередженість судді Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_7 , стороною захисту не надано.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. ст. 75, 80, 309 КПК України,-
Відмовити у задоволенні заяви про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 у справі № 295/6147/25 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1