Справа №295/15878/25
Категорія 21
1-кп/295/278/26
28.01.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065600000474 від 10.10.2025, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Житомира, громадянки України, непрацюючої, з вищою освітою, розлученої, на утриманні неповнолітніх дітей немаючої, інваліда 2 групи, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125КК України, -
10 жовтня 2025 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_5 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень сусіду ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, у цей же день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_5 підійшла до ОСОБА_4 та нанесла останньому один удар в область верхньої лівої кінцівки предметом, схожим ззовні на штахету, яку тримала в правій руці.
Вказаними діями ОСОБА_5 спричинила ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді садна на лівій верхній кінцівці, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах пред'явленого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення у повному обсязі не визнала і заперечила обставини, викладені в обвинувальному акті.
Обвинувачена надала суду показання про те, що між її та потерпілого будинками проходить траса водоканалу, де її покійна мама колись побудувала криницю. ОСОБА_4 часто перекривав їй воду, що призводило до непорозумінь. 10.10.2025 за адресою м. Житомир, пров. Кам'яний Узвіз, потерпілий у черговий раз перекрив воду, у зв'язку з чим вона прийшла до колодязя, вхід до якого відбувається крізь паркан ОСОБА_4 , викликала його, щоб з'ясувати для чого він це зробив. Проте, останній вибіг, почав кричати, висловлюватися нецензурною лайкою. Між ними почався словесний конфлікт, у ході якого потерпілий довів її до такого емоційного стану, що вона не стрималася і накинулася на нього. Чи наносила вона під час конфлікту йому удар не памятає, можливо один удар по нозі, але не штахетиною, а деревяною палицею, хоча такого умислу не мала. Вирвавшись від ОСОБА_4 , який схопивши її, почав бити по голові та руках, спричинив струс мозку, вона покликала на допомогу сина та викликала поліцію. При цьому штафети в її руці не було, монтіровку до рук вона не брала, собаку на потерпілого не цькувала. Вказала, що після вказаної ситуації намагалася примиритися з потерпілим, однак такої нагоди не мала. У судовому засіданні просила пробачення у ОСОБА_4 , висловлювала готовність вибачитися перед усіма сусідами та жити мирно, хоча щиро це не виглядало. Зазначила, що по факту нанесення їй тілесних ушкоджень потерпілим є кримінальне провадження.
Незважаючи на невизнання у повному обсязі обвинуваченою вини у вчиненні кримінального правопорушення, її винуватість підтверджується сукупністю доказів, які безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду кримінального провадження, а саме: показаннями потерпілого, свідків та письмовими документами.
Так, потерпілий ОСОБА_4 , який повідомив, що неприязні відносини з обвинуваченою тривають понад 10 років, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та надав суду показання про те, що 10.10.2025 ОСОБА_5 почала ламати ворота забору, який веде до його будинку, на що він зробив їй зауваження, а вона у відповідь послала його, погрожуючи, взяла у праву руку штахетину і вдарила нею сильно по його лівій нозі. Після удару, намагаючись захиститися, він почав виривати з її рук палицю, вона накинулася на нього з кулаками, хотіла видряпати очі, але він її відштовхнув і вона побігла додому, ударів він їй не наносив. Через пару хвилин ОСОБА_5 вибігла зі свого подвір'я з монтіровкою, якою махала перед ним, вдарила по руці, цькувала на нього собаку. Ударів було як мінімум три, від яких залишилися синці на лівій руці і нозі. Через деякий час він вихопив з рук ОСОБА_5 монтіровку, яку у подальшому забрав її син. Завершення конфлікту бачив сусід ОСОБА_7 . Через деякий час потерпілий хотів пробачити ОСОБА_5 за її дії, але вона продовжує робити капості йому та сусідам.
Свідок ОСОБА_8 показав, що є сусідом потерпілого та обвинуваченої, яку знає з 2014 року. 10.10.2025 коли він приїхав із роботи після нічної зміни, до нього прийшла сусідка ОСОБА_9 та повідомила про бійку між сусідами. Він вийшов на двір, де побачив як обвинувачена з монтіровкою у руках і з собакою пішла на подвір'я до потерпілого, якому нанесла цим предметом удар в область плеча. Останній захищався, намагаючись відбірати у неї палицю, між ними розпочалася штовханина. ОСОБА_4 не наносив ударів обвинуваченій. Після чого вийшов син ОСОБА_5 та забрав її додому. Свідок характеризував обвинувачену як скандальну та конфліктну людину, яка поводить себе не нормально.
Свідок ОСОБА_10 показала, що знає дуже давно як потерпілого, так і обвинувачену. Восени 2025 року вона була на городі та бачила як ОСОБА_5 йшла до сусіда ОСОБА_11 у двір, а через пару хвилин почула як обвинувачена кричала на нього, тому покликала сусіда ОСОБА_8 по допомогу. Останній пішов на місце події заспокоювати сусідів. Через хвилин 15 він повернувся і показав відео, на якому було зафіксовано як ОСОБА_5 кричала. Безпосереднім свідком події вона не була, лише чула крики. Вказала, що ОСОБА_4 дуже добра, працьовита людина, який ніколи ні з ким не конфліктує, на відміну від ОСОБА_5 , яка поводиться агресивно, кидається на людей, їх ображає.
Свідок ОСОБА_12 , який є сусідом, показав, що події кримінального правопорушення йому відомі йому зі слів потерпілого ОСОБА_4 , який повідомляв, що його побила сусідка ОСОБА_13 . Бачив, як він кульгав, знає, що довго після цього лікувався. Очевидцем самої події він не був. ОСОБА_5 характеризував як агресивну та неадекватну людину, яка постійно псує чуже майно. До вазаної події з обвинуваченою мав неодноразові конфлікти.
На підтвердження вини обвинуваченої прокурором надано та судом безпосередньо досліджено наступні письмові документи:
- протокол огляду місця події від 11.10.2025 із ілюстративними таблицями, за змістом якого оглядом місця події являється ділянка місцевості, що розташована за адресою: пров. Кам'яний Узвіз, 6-Б у м. Житомирі. На вказаній ділянці місцевості перебуває потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказує на відкриту ділянку на вищевказаній вулиці та зазначає, що саме тут ОСОБА_5 спричинила йому тілесні ушкодження (а.с. 73-75);
- акт судово-медичного обстеження ОСОБА_4 № 2295 від 10.10.2025, за змістом якого у ОСОБА_4 виявлено садно на лівій верхній кінцівці, яке утворилося від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено, що у термін та за обставин, вказаних обстеженим та відноситься до легкого тілесного ушкодження (а.с. 77);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.10.2025 із ілюстративними таблицями до нього, який проведено за участю потерпілого ОСОБА_4 , що відбувся за адресою: АДРЕСА_2 . Зі змісту протоколу вбачається, що 10.10.2025 близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_4 перебував поблизу місця свого проживання, а саме: АДРЕСА_3 , де у нього з ОСОБА_5 раптово виник конфлікт із приводу пошкодження його воріт, на що останній зробив їй зауваження та у відповідь ОСОБА_5 почала висловлюватися нецензурною лайкою на його адресу. В подальшому у ході сварки спричинила йому тілесні ушкодження, стоячи навпроти, тримаючи в правій руці штахету, вдарила його у верхню ліву кінцівку один раз, внаслідок чого утворилося садно (а.с. 78-79);
- висновок експерта № 2312 від 15.10.2025 по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого у ОСОБА_4 виявлено садно на лівій верхній кінцівці, яке утворилося від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено у термін та за обставин, вказаних потерпілим під час його допиту та при проведенні слідчого експерименту з його участі, відноситься до легкого тілесного ушкодження (а.с. 80);
- протокол проведення слідчого експерименту від 14.10.2025 із ілюстративними таблицями до нього, який проведено за участю свідка ОСОБА_8 , що відбувся за адресою: АДРЕСА_2 . Зі змісту протоколу вбачається, що 10.10.2025 близько 12 години 00 хвилин до нього зайшла сусідка ОСОБА_10 та повідомила, що на вулиці відбувається сварка та бійка між сусідами. Вийшовши на вулицю, він побачив біля входу у приватний будинок, як знайома йому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тримаючи собаку та металевий прут, замахувалася на сусіда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у ході конфлікту відібрав у неї металевий прут. У подальшому ОСОБА_5 , стоячи навпроти ОСОБА_4 , тримаючи у правій руці предмет, схожий на штахету, нанесла один удар в область лівої верхньої кінцівки ОСОБА_4 (а.с. 81-82).
Крім того судом досліджено:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025065600000474 від 10.10.2025 про внесення за заявою ОСОБА_4 відомостей про кримінальне правопорушення № 12025065600000474із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 70);
- рапорт на лінію 102 від 10.10.2025 про надходження 10.10.2025 о 18:05 год., повідомлення зі служби 102 про те, що 10.10.2025 о 18:05 год. за адресою: Житомирський район, м. Житомир, Кам'яний Узвіз, 6В, заявниця - мед. сестра лікарні № 2 (травмпункт) повідомила, що сьогодні до них звернувся після побиття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий у АДРЕСА_3 , діагностовано забій, підшкірна гематома лівого стегна, забій мяких тканин лівого передпліччя, амбулаторне лікування (а.с. 71);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.10.2025 від потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 72);
- пенсійне посвідчення ОСОБА_4 № НОМЕР_1 (а.с. 76);
- характеризуючі документи на обвинувачену ОСОБА_5 (а.с. 83-88).
- консультаційний висновок спеціаліста від 05.11.2024 (а.с. 66);
- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 77/25/1479/В від 16.05.2025 (а.с. 67-68);
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, здобуті у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, порушень вимог статтей 87 та 99 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено, тому суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91 КПК України.
Письмові документи, які мають доказове значення в розумінні ст. 84 КПК України, містять фактичні данні, що отримані з дотриманням встановленого порядку, є достатніми і беззаперечними, підтверджують вину обвинуваченого та доводять фактичні обставини кримінальних правопорушень у межах висунутого обвинувачення, не грунтуються на доказах, що визнані судом недопустимими та не отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому суд покладає їх в обґрунтування обвинувального вироку.
Покази потерпілого, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 які є послідовними, незмінними та логічними, судом беруться до уваги, як правдиві та такі, що узгоджуються між собою та підтверджуються іншими письмовими документами, зокрема, протоколами слідчих експериментів, висновком експерта тощо.
Даних, передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України, стосовно допитаних свідків стороною захисту для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суду не надано.
Враховуючи досліджені письмові документи, показання ОСОБА_5 та вказаних вище свідків, суд критично оцінює показази обвинуваченої, які є непереконливими, нелогічними, викликають сумніви в їх істинності та правдивості, тому невизнання нею своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, суд розцінює як обрану захисну позицію з метою уникнення відповідальності та покарання, що свідчить про неусвідомлення нею соціального негативу вчиненого кримінального проступку.
В ході судового розгляду остання намагалася примиритися з потерпілим, розібратися у ситуації, висловлювала готовність вибачитися перед ним та сусідами, але потерпілий вказував на те, щ поза судом обвинувачена жодних дій, спрямованих на примирення не вчиняла, продовжуючи конфліктувати та поводитися агресивно.
Наявність у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок вказаної події підтверджена відповідним висновком експерта, показаннями свідків, а також не заперечувалась самою обвинуваченою.
Натомість стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження факту спричинення потерпілим тілесних ушкоджень обвинуваченій, зокрема, відповідних медичних документів, висновку судово-медичної експертизи тощо.
Водночас тривалі неприязні стосунки з боку обвинуваченої щодо потерпілого свідчать про наявність відповідного мотиву та умислу, спрямованих на заподіяння тілесних ушкоджень останньому.
Окрім того, судом враховано і відсутність посилань сторони захисту на докази, які підтверджують факт звернення обвинуваченої до правоохоронних органів з приводу порушення кримінального провадження щодо заподіяння потерпілим їй будь-якого ступеню тілесних ушкоджень та результатів його розгляду.
За таких обставин, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні та зіставленні всіх фактичних обставин справи, оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів їх достатності та взаємозв'язку у відповідності до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує її умисні дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком проти життя та здоров'я особи.
Статтями 3, 27 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Також суд бере до уваги обставини, характер та ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_5 , відомості про особу обвинуваченої, яка раніше несудима, розлучена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має інвалідність 2 групи, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, характеризується негативно.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, що має інвалідність.
Зважаючи на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи позицію державного обвинувача та думку потерпілого, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції статті у вигляді штрафу.
На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_5 не накладався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Підстав для застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу суд не вбачає.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирати.
Речовий доказ CD-R диск із відеозаписом із камери Panasonic Full Hd за адресою: м. Житомир, пров. Каховський, буд. 2-Б - зберігати у матеріалах справи.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя