Справа № 274/678/26
Провадження № 3/0274/200/26
03.02.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Мороко С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Закутинці Бердичівського району, є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює в кафе "Піцерія" в м. Бердичеві, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
20.01.2026 близько 15:00 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від покладених на неї батьківських обов'язків щодо неповнолітніх: ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , не забезпечила необхідних умов життя: в будинку холодно, антисанітарія, відсутні продукти харчування. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому визнала, пояснила, що події описані в протоколі дійсно мали місце. Вона зробила для себе висновки, у вчиненому щиро розкаюється.
Вивчивши матеріали справи, суддя доходить такого висновку.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені СК України, Законом України "Про охорону дитинства".
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується безпосередньо дослідженими та перевіреними суддею доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 21.01.2026 серії ВБА № 192061. Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 про обставини правопорушення;
- рапортом від 20.01.2026 чергового Бердичівського РВП, щодо надходження повідомлення про невиконання обов'язків по догляду за дітьми ОСОБА_1 , та вилучення дітей в патронатну сім'ю;
- фото таблицями умов проживання сім'ї ОСОБА_1 ;
- актом від 20.01.2026 проведення оцінки рівня безпеки дитини;
- довідкою від 20.01.2026 Бердичівського РВП про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суддя доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі, та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 є її щире розкаяння
Обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено.
Разом з тим, ст. 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
З урахуванням мети адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка має на утриманні неповнолітніх дітей, до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків притягується вперше, ступінь вини, майновий стан, щире розкаяння, як пом'якшуючу обставину, а також приймаючи до уваги санкцію ч. 1 ст. 184 КУпАП, суддя вважає, що в умовах воєнного стану наслідки накладення адміністративного стягнення стануть надмірним фінансовим тягарем та значно погіршать становище, в першу чергу, малолітніх дітей. Тому, суддя вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Частиною другою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 24, 26, 34, ст. 40-1, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження в справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.В. Мороко