Справа № 168/1110/25
Провадження № 3/168/6/26
29 січня 2026 року сел. Стара Вижівка
Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Сухоручко Ю.О., розглянувши матеріали, які надійшли з сектору поліцейської діяльності №3 Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
якому роз'яснено зміст ст. 268 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №512226 від 13.11.2025 року вбачається, що 13.11.2025 року о 20 год. 08 хв. в сел. Стара Вижівка по вул. Вокзальній ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі відмовився. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що вину він не визнає, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено щодо іншого транспортного засобу, некоректно. Окрім того пояснив, що дійсно 13.11.2025 року його зупинили працівники поліції, коли він керував автомобілем марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , які запідозрили що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Drager 6810» та проїхати до медичного закладу. Але він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки, на його особисту думку, працівники поліції не були достатньо кваліфіковані, тому вважає, що є підстави для закриття провадження по справі.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Як видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який було досліджено в судовому засіданні,13.11.2025 року працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується пред'явленим для огляду Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Тобто розбіжності стосовно запису номерних знаків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, були з'ясовані в суді, шляхом перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, а також з особистих пояснень ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_1 13.11.2025 року керував транспортним засобом «Ford Fiesta» з д.н.з. НОМЕР_2 . Тому твердження ОСОБА_1 про підстави закриття провадження про адміністративне правопорушення, у зв'язку з тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено не той номерний знак, не ґрунтуються на законі.
Аналізуючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в частині неправильного складення та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступного.
Так, у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Крім того, суд зазначає, що складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Під час судового розгляду з'ясовано, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №512226 від 13.11.2025 року не правильно зазначене місці проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме зазначено Ковельський район замість Камінь-Каширського. Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , місце народження - с. Залісся, Камінь -Каширський район, Волинська область.
Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №512226 від 13.11.2025 року; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом поліцейського з РПП СПД №3 (сел. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції А. Зубчика від 13.11.2025 року; відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України встановлено імперативний обов'язок водія пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі заклад охорони здоров'я).
Порушення вказаного пункту ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що встановлює відповідальність за відмову від такого огляду, особою, що керує транспортним засобом.
Отже, наведені докази в своїй сукупності та взаємозв'язку доводять той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.130 КУпАП.
З повідомлення сектору поліцейської діяльності №3 Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області вбачається, що згідно з базою даних інформаційного-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався.
З довідки інспектора САП капітана поліції сектору поліцейської діяльності №3 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Сметюх М. вбачається, що згідно бази даних ІП «ГСЦ Посвідчення водія» інформаційного-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості про видачу посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 відсутні.
В судовому засіданні було з'ясовано, що у ОСОБА_1 наявне посвідчення водія, номер документа: НОМЕР_4 , категорія С,А,В. Дата видачі: 04.11.2022 року.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння для оточуючих осіб, відсутність обставин, що пом'якшують його відповідальність та з метою уникнення вчинення аналогічного правопорушення, беручи до уваги наявність порушення водієм порядку користування правом керування транспортним засобом, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 23, 40-1,ч. 1 ст.130, 256, 265, 280, 283 - 287, 294, 307, 308 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до частини 1 статті 307, частини 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Старовижівський районний суд Волинської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.О. Сухоручко